ТЕМА ДНЯ

ЦИТАТА ТИЖНЯ

Пекло — це забуте, з якого не зроблені висновки. Цей нездобутий досвід прирікає на повторення

Мераб Мамардашвілі

 

 

 

 

Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Її передова в тилу

Автор: Нова Газета

Останніми роками осінь у мене асоціюється не тільки з ліричним настроєм і яскравими фарбами природи, а, на жаль, з виборами, довиборами, перевиборами... Воістину, політика – брудна справа, здатна зіпсувати навіть враження від улюбленої пори року. Водночас осінь стала символом сплеску кипучої енергії, гідності і непокори, адже обидві новітні українські революції брали свій початок восени.

Відповідно вона асоціюється з людьми, які стали обличчям місцевого Майдану і за кілька місяців виросли з пересічних кропивничан до впізнаваних громадських діячів, лідерів громадської думки.

Тетяну Бородіну вперше побачила на одному з перших  євромайданівських мітингів тоді ще на площі Кірова, коли вона обурювалась побиттям студентів 30 листопада. Слухала її і розуміла, що вона не пробачить владі скоєне, й не помилилася. Відтоді навіть коли після роботи прямувала через напівтемну неосвітлену площу, коли о шостій вечора там уже впізнавалися тільки людські силуети, ще здалеку вирізняла її за емоційною манерою говорити. Хоча тоді, здається, всі ми були настільки емоційно заряджені, що навіть люди, яких я знала як дуже спокійних, флегматичних і врівноважених, нагадували громовержців.

Але з часом хтось охолонув, хтось здався, хтось збайдужів і зачерствів, а вона залишилася такою ж небайдужою, невгамовною, бойовою і емоційно зарядженою, як і раніше. Коли ж почалася війна на Сході, стала волонтером від організації «Серця матерів Кіровоградщини». На початку війни ця справа вимагала колосальної самовіддачі, адже всі пам’ятають, в якому стані була наша армія. Але при цьому Тетяна  Іванівна встигала і привести до тями недбалих чиновників, і пікетувати прокуратуру,  котра не розслідувала злочини проти майданівців, і прищеплювати пасажирам маршруток знан-
ня української мови, і контролювати, як облаштовують Алею Слави для  полеглих героїв та багато іншого. В народі таких невгамовних, як вона, називають «жінка з перцем», тож не дивно, що й до неї з часом прилипло прізвисько Чилі. Попри це її прямолінійність, щирість і сердечність притягують до неї людей, і коли через лікарську халатність ледь не сталося непоправне з її онуком Тіграном, здається, півміста співпереживали їй і хвилювалися за здоров’я хлопчика, молилися і висловлювали підтримку в соціальних мережах.

Зізнаюсь, що іноді ловила себе на думці, що бунтівники і революціонери за своєю природою можуть бути прекрасними лідерами під час революційних подій, але з них мало користі там, де треба не мітингувати, а створювати і працювати засукавши рукава.  Не всі з них здатні брати відповідальність за процеси, які відбуваються після революційних змін. Така думка не полишала, коли дехто з майданівців відмовлявся від відповідальних посад.  Це зараз уже з прикладу показово призначеного начальником управління юстиції, а потім по-тихому звільненого атовця Віктора Кондратюка,  який хотів  зламати систему зсередини, розумієш, що її треба починати ламати згори донизу, а не навпаки. І що просто багато майданівців, дивлячись на те, що їм доведеться працювати під керівництвом тих людей, яким невигідно щось ламати, а навпаки залишити все так, як і було, вирішили не бруднитися об ті подарунки влади у вигляді посад.

Подейкували, що пропонували посаду і Тетяні Бородіній, не знаю, з яких міркувань вона від неї також відмовилася, але переконана, не тому, що боїться відповідальності чи нездатна організувати плідну роботу в довіреній їй сфері.

І ось цьому підтвердження. За першою освітою Тетяна Бородіна – технолог харчування, а за другою – вчитель української мови.  Не так давно перша спеціальність стала їй в нагоді – Тетяну Іванівну призначили  начальником їдальні в/ч-польова пошта В2436. Робота тепер для неї не просто робота, а її передова, зізнається жінка. Це не та людина, яка хвалитиме сама себе. Бо зазвичай із комунікабельної і багатослівної Тетяни Іванівни доводиться витягувати скупі слова. І не тільки через скромність, просто відчувається, що вважає свою роботу звичайною буденною справою.

А ось її знайомі і бійці військової частини говорять про неї охоче і не скупляться на слова похвали. 

– Коли з пораненням лежав у столичному госпіталі, Тетяна Бородіна мені дуже допомагала як волонтер і медикаментами, і фінансово, і речами, – розповідає спецпризначенець Іван Ткаченко. – З яким би питанням як до волонтера до неї не звертався, вона всі вирішувала. І зараз, коли очолює їдальню третього полку, встигає займатися й волонтерською діяльністю. Те, що було в їдальні до неї і зараз – це небо і земля. Це може підтвердити будь-хто. Раціон став набагато кращим і різноманітнішим.  Раніше не було такого вибору страв. Зараз  зазвичай по кілька страв на вибір, усе свіже і смачне. І взагалі, як на мене, це дуже хороша людина.

– Я спілкуюся з багатьма бійцями частини і чую багато гарних відгуків про Таню, – розповідає волонтерка Оксана Червоная. – Кажуть, що раціон став більш різноманітним і збалансованим, стало більше страв з м’яса і риби, а головне, що людина переживає, цікавиться, чи смачно, чи не голодні, чи всім вистачило. Це приклад того, як одна чесна, порядна і віддана справі людина може все змінити на краще. Адже, крім неї, практично нічого не змінилося, залишилися ті самі постачальники, ті самі кухарі і норми харчування. Це говорить про те, що керівництво частини зробило правильний вибір і що воно також зацікавлене в тому, щоб наші військові нормально харчувалися. А ще я знаю Таню як дуже хорошу, добру людину. Водночас, якщо вона собі щось поставить за мету, то для неї не існує перешкод. І черговий раз довела це, коли стала на чолі їдальні для військових. Я захоплююсь її енергійністю і завзяттям.

Можна навести ще багато зі сказаного її знайомими і підопічними, але краще за все про людину, як відомо, говорять справи.

Наталя Кривошей

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА

 

  

 

 

 

 

Loading...