ТЕМА ДНЯ

  • НЕ ПРИНЕСЛИ ЧЕРГОВИЙ НОМЕР «НОВОЇ ГАЗЕТИ»?

    ТЕЛЕФОНУЙТЕ у відділ передплати Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (0522) 35-87-18

     

     

    Подробицi
  • НЕ ДАМО УНИКНУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ!

    Минулої суботи мама кореспондента «Нової» Олега Козупляки зазнала тяжких травм. Подія сталася на кропивницькому підприємстві «Три Стар», куди вона працевлаштувалася напередодні

     

    Подробицi
  • ЕКСПОНАТ ПЕРШИЙ

    Шановні читачі! Після анонсу проекту «Баба Єлька» редакція отримала декілька запрошень відвідати найвіддаленіші куточки нашої області. Збираємося у село Козацьке Петрівського району, у село Журавлинку Голованівського району, в Новогригорівку і Первомайськ, що на Маловисківщині. Також передав нам пісню своєї бабусі Секлети відомий композитор Павло Бровченко.

     

     

     

     

     

    Подробицi

ЦИТАТА ТИЖНЯ

Пекло — це забуте, з якого не зроблені висновки. Цей нездобутий досвід прирікає на повторення

Мераб Мамардашвілі

 

 

 

 

Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Василь Майстренко: У нашій справі головне – щоб ноги не обігнали голову

Автор: Нова Газета

Ще у шістдесятих роках захопився спортивним орієнтуванням Василь Майстренко, житель Катеринівки Кіровоградського району.  І тепер, на пенсії, він час від часу вирушає на змагання, аби за допомогою компаса і карти  якомога швидше пройти трасу через приховані контрольні пункти на незнайомій місцевості, часто – зі складним рельєфом.

Що характерно, професійна діяльність Майстренка завжди була далекою від спортивної сфери: то він – електрик на м'ясокомбінаті, то – водій БєлАЗа на каолінових копальнях, навіть на БАМі йому довелося покрутити кермо.   

«Гуляти в лісі мені дуже подобалося»   

За словами Василя Васильовича, ще у дитинстві він відчув потяг до карт, до географії.

– Мене цікавили гірські хребти, у тому числі в Забайкаллі, – згадує чоловік. – Я й припустити не міг, що через кілька десятків років вирушу туди заробити грошей.

У дитинстві він здобув і перші навички орієнтування на незнайомій місцевості. Учень міської школи, Василь не одні канікули провів в Аврамівці Кіровоградського району, де проживали дід і баба.

– А там же – ліс! – підкреслив Майстренко. – Ми, хлопці, гуляли в лісі. Мені це дуже подобалося. Я в лісі – як риба у воді. Ми знаходили там патрони, які залишилися з війни. Якось натрапили на похідну друкарню, радянську. Металеві шрифти ми повкладали в коробки з-під льодяників, потім ними друкували послання один одному.

У середніх класах школи Василь тяжко травмувався, і це навіть спонукало його потім до спорту. Ось що він розповів про ті події:

– Це було в Кіровограді, на Балашівці. Ми утрьох стояли біля котлована, дивилися вниз. Ззаду підкрався першокласник і штовхнув мене. Я полетів на дно. Зламав ногу. Та так, що вона вдвоє склалася. Хлопці витягли мене на зупинку, викликали «швидку». Біль був такий сильний, що мені морфій кололи. У лікарні я лежав з підвішеною ногою, апаратів Єлізарова тоді ще не було. Багато читав. Нарешті мене виписали. Лікарі запевнили:  з часом виходишся... У школі мені подобалися українська література, німецька мова. Німецькі газети без словника читав. Та ніхто не направив мене в цьому напрямку. Мені ж думалося, що чоловік має володіти технічною спеціальністю. Пішов у ПТУ вчитися на електрика. Займався в училищі й фізкультурою. Побачивши, що сільські хлопці краще від мене бігають, вирішив підтягнутися до їхнього рівня. Тренувався, тренувався...

Карту «фотографує»
в пам'яті чотирма
поглядами  

 Закінчивши ПТУ, Майстренко влаштувався на кіровоградському м'ясокомбінаті електриком.

–  Там спортивному дозвіллю працівників велика увага приділялася, – пам'ятає Василь Васильович. – Якось мене запитали, чи можу бігати. Я сказав, що так.  Мене й відправили на нічні змагання зі спортивного орієнтування, які проводилися під Знам'янкою. Я тоді й правил ще не знав. Наша команда й заблудилася. Протинялися в лісі до трьох ночі, а потім організатори почали сигналити з ракетниць, і ми вибралися з лісу на ці сигнали. Словом, провал. І мене честолюбство взяло: як же це так, що ми зганьбилися?

Як розповів Василь Васильович далі, невдовзі після того йому трапився посібник зі спортивного орієнтування. З нього він, електрик м'ясокомбінату, й почерпнув теоретичні основи цього спорту. Наприкінці 1960-х йому запропонували виступати за товариство «Спартак», і він успішно пройшов дистанцію на змаганнях в Капітанівці Новомиргородського району. Потім були ще турніри. Згодом Мастренко взяв «срібло» в обласних змаганнях. А потім і шосте місце у всеукраїнських змаганнях, які в Сумах проводилися, виборов.

– У спортивному орієнтуванні кожен змагається з усіма іншими, – пояснює Василь Васильович. – Тут немає відбіркових турів, як, наприклад, у тенісі.    

За словами ветерана спортивного орієнтування, у ті роки він мав добру фізичну форму («На лижах в Аврамівку з міста ходив»), а  пам'ять у нього, яка теж важлива у цьому спорті, – дуже добра від природи («Карту «фотографую» в пам'яті чотирма поглядами»). 

– У спортивному орієнтуванні важливо не втратити контроль над своїм місцезнаходженням, – знає бувалий чоловік. – Якщо висловитися фігурально, ноги не повинні обганяти голову.  Якось на змаганнях я, не дотримавши цього правила,  збився з траси.

На запитання про те, з якою швидкістю пересуваються учасники змагань зі спортивного орієнтування, Майстренко відповів так:

– Пройти кілометр за десять хвилин – це непогано. Бувало, й рухався з удвічі більшою швидкістю.    

Як зауважив Василь Майстренко, іноді йому на шляху траплялися дикі кабани, кози. А пробиратися крізь лісові хащі – для нього звичайна справа.

Одного разу м'ясокомбі-натівське начальство, досі лояльне до спорту, не пустило  Майстренка на змагання.

– Це було 1972 року, – пригадав чоловік. – У Луганську проводилася першість країни. Почувши, що мене не відпускають, я подав заяву про звільнення з роботи. І поїхав у Луганськ. Коли повернувся, начальник мені запропонував залишатися. Мовляв, погарячкували обоє. Та я не залишився. І влаштувався в автобусному парку.

А от одружившись, Василь змушений був на деякий час припинити заняття улюбленим спортом.

– Кращої, ніж моя Люба, жінки не знайти,  – каже. – Але й вона не поділяє мого захоплення. 

У тайгу їх закинули вертольотом.
Вибиралися звідти пішки

 У сімдесятих роках Майстренко працював водієм
БєлАЗа на катеринівському руднику вогнетривких глин (каолінів). Коли заробітки впали з 250 карбованців до 60 («Хіба це гроші для мужика?»), подався у Бурятію, будувати Байкало-Амурську магістраль.

– Тому, хто туди до знайомих прибув, – легше, – пояснив чоловік. – Я ж нікого там не знав. А такими на перших порах всякі дірки затикали. Що маю на увазі? Мені доручили ремонтувати причіп. Наше селище – в тайзі.  Мешкали в бараках. Адреса – проспект Першопрохідців. Ми його називали «проспектом Первопроходимцев».

Якось там Майстренку знадобилися навички з орієнтування. 

– У 1979 році нас, 25 чоловік, закинули вертольотом в тайгу гасити пожежу. Горів торф. Лопати, які нам видали, виявилися бракованими, одразу поламалися. В повітрі – туман, смог. Нічого не видно. Вертольоту приземлитися не можна. У нас же – ні компаса, ні карти. Тільки рація. Нам кажуть по радіо: рухайтеся на південь. І ми вийшли.

За словами Василя Майстренка, прогулянки в тайзі тоді були для нього звичною справою. Наприклад, до річки ходив рибки піймати. Іноді збивався з правильного напряму, та ніколи у відчай не впадав і щоразу самотужки вибирався з тайги.

Заробляв чоловік на БАМі щомісяця 800–900 карбованців. Вісім років працював він там. Повернувшись у Катеринівку, одразу ж купив легковика. Потім трудився на асфальтному заводі. Коли на ЧАЕС вибухнув реактор, возив щебінь на майданчик на Київщині, той матеріал призначався для ліквідації наслідків аварії.

– Після тих поїздок мене болячки й обсіли, – зізнається Майстренко. Тривалий час йому було не до спортивного орієнтування. А у 2000 році він знову повернувся в цей спорт.

– Ветерани мене радо прийняли, – каже. – Беру участь у змаганнях, в тому числі всеукраїнських. Звісно, у своїй віковій групі. Зацікавив орієнтуванням зятя. Тягаю з собою внука, він уже має досвід учасника змагань.  

Віктор Крупський

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА

 

  

 

 

 

 

Loading...