ТЕМА ДНЯ

  • НЕ ПРИНЕСЛИ ЧЕРГОВИЙ НОМЕР «НОВОЇ ГАЗЕТИ»?

    ТЕЛЕФОНУЙТЕ у відділ передплати Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (0522) 35-87-18

     

     

    Подробицi
  • НОВИЙ МОВНИЙ ЗАКОН ПРИЙНЯТО

    Верховна Рада України 25 квітня ухвалила законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Законопроект підтримали 278 депутатів

     

    Подробицi
  • ТАРИФ НА КВАРТПЛАТУ В ОЛЕКСАНДРІЇ ВИЗНАЛИ НЕЗАКОННИМ. ЩО ДАЛІ?

    24 січня Третій апеляційний адміністративний суд (м. Дніпро) поставив крапку в багаторічній судовій справі, ініційованій олександрійськими громадськими активістами. Історія розпочалася ще у 2010 році, коли Олександрійська міська рада створила комунальне підприємство «Житлогосп».  Частина активістів вважає те рішення незаконним, як і низку рішень про встановлення тарифів на обслуговування будинків і прилеглої території, так звану квартплату

     

     

     

     

     

    Подробицi

ЦИТАТА ТИЖНЯ

 Репортери не вірять нічому. Це їхній символ віри

  

Гай Белламі 

 

 

 

Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Любов до пісні почалася в ранньому дитинстві…

Автор: Нова Газета

Колектив бібліотеки-філії №10 міської централізованої системи м. Кропивницького  збирає матеріал про цікаві, талановиті родини Завадівки та працює за проектом «Бібліотека – місток між поколіннями». Своїми спогадами про пісенне село поділилася довгожителька,  яка 40 років працювала вчителем української мови і літератури  в школі №12, відмінник народної освіти України Ольга Яківна Дацько (1935 р.н. ).

 

…Завадівка. Околиця Кропивницького, що за 5 км від центру. А колись це було відоме село, що потопало в зелені садів, розкішних городів, величезних верб, що росли понад невеличкою річкою з чистою, свіжою водою. Залюбки купалися і дорослі, і діти, ловили рибу. Прославляли село своїми звичаями, відомими людьми, про яких зібраний цікавий матеріал у стінах бібліотеки-філії №10
м. Кропивницького.

Тут давно біля річки, на пагорбку, красувався Будинок культури, де талановита молодь радувала жителів села красивим виконанням народних пісень, акторською діяльністю драматичних творів, таких як «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля» та ін. Все це було. Та німецькі окупанти зруйнували таку історичну пам’ятку. І лише після війни стара хата, що стояла недалеко від Панасівського колодязя, була відведена під клуб, де демонструвалися кінофільми, проводилися збори.

 Моя любов до пісні, народного співу почалася в ранньому дитинстві з маминої колискової. Ніби зараз чую її такий тоненький, ніжний голос над моїм ліжком: «Тихесенький вечір на землю спадає» або «Люлі-люлі». А потім, особливо на різдвяні свята, краяв мою душу спільний голос тата і мами, коли вони так красиво наспівували різдвяні мелодії, які добре знали, бо тато брав участь у церковному хорі. Взагалі, багатодітна сім’я мами була дуже співуча. Красивий голос мав старший брат – Семен Андрійович Великий. Його улюблені пісні «Стоїть гора високая», «На городі верба рясна», «Реве та стогне Дніпр широкий» звучали на сцені місцевого Будинку культури. Часто до нас приходив з дружиною Мотрею Федорівною. І тоді звучали його улюблені пісні. Підспівували тато, мама, старша сестра Анна.  Справжнім святом був прихід  до нас у гості маминої сестри Оксани Андріївни. Тоді вже я підспівувала її чарівному голосу. Багато пісень ми виконували з нею. Але найбільше запам’яталися: «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Ой хмелю, мій хмелю», «Така її доля».

 Тітка Оксана взагалі мала артистичний хист. Пам’ятаю, як під час сімейних святкових зустрічей вона брала коромисло, на якому носили воду у відрах, один кінець клала на підлогу, а другий тримала у руці... І починалося дійство: співаючи пісню про зайчика-чебіряйчика, вона одночасно вистрибувала через те коромисло. Слів пісні не пам’ятаю, але добре запам’яталося часте повторення: «Чібі-чібі-чібі-ря». І так витанцьовувала з піснею майже півгодини. Ото було видовище! Тільки зараз дивуюся: де ж бралися сили у такої тендітної жінки?

Дядькова дочка – Марія Семенівна Щербакова – яка недавно відзначила 90-річчя (проживає в с. Покровському Кропивницького району), пройнялася такою любов’ю до батьківської пісні, що своїм дітям, кожному окремо, подарувала загальний зошит, списаний власноруч піснями. Під час кожної зустрічі з дітьми, онуками та правнуками бабуся Марія радує їх своїм виконанням улюблених пісень.

Село і пісня – це все ніби спільне, нероздільне для мене. Тут я народилась,  закінчила місцеву школу, набула педагогічну освіту і багато років працювала в рідній школі. Тут все таке рідне, близьке. Знаю всіх людей, чула їхні пісні з дитинства.  Ну як не згадати, коли літніми вечорами, ледь-ледь темніло, і пісня солов’я нагадувала про надвечір’я. На краю села з пагорбка линула інша  мелодія «На городі верба рясна», що це співають Марія Найда і її подруга Віра Одесідка. Голос їхньої пісні лунав на все село.

Характерно, що любов до пісні в окремих дітей зароджувалася з раннього дитинства. Так, молодший син місцевої жительки Раїси Орлової  мав неабиякий пісенний дар. Бувало, будучи хлопчиком років 10, Толя приходив у гості до рідної тітки Наталії Вовченко, яка жила недалеко від нас. Так ось, хлопчик вилазив на самий вершечок груші, що росла на їхньому подвір’ї, і так голосно, красиво співав, що всі захоплювалися його талантом. Згодом Толя став відомим музикантом, працював на телебаченні, виконував пісні на радіо. Декілька років назад Толі не стало.

З пошаною згадують жителі села братів Біліченків – Афанасія і Гліба. Їхній спів був особливий, залишив незабутній слід у слухачів. Пам’ятаю, як вони, виконуючи роботу на даху власного будинку, який зводили власноруч, заспівували улюблені пісні «Чорнії брови, карії очі» та «Ніч яка місячна, зоряна ясная», то слухачі, що проходили повз, зупинялися, щоб почути цей чарівний спів. Такий же голос унаслідувала і донька Афанасія Павловича – Світлана, наспівуючи пісні своїх рідних.

Хочеться згадати багатодітну родину Воленків.  Мати – Агрипина Воленко. Батько – Євдоким Іванович Воленко  (в селі називали Явдошка). Співав і грав на своєму улюбленому інструменті  – гармошці. А вибивала в бубен сусідка Лідія Смалюк. Гармоніст завжди був постійним гостем на весіллях, проводах в армію і не тільки жителів Завадівки, а своїм умінням обслуговував навколишні села, де не було таких музикантів. Завадівські дівчата й хлопці запрошували «Явдошку» здійснювати похід на гуляння в сусіднє село Неопалимівку (за 2 км). Під гармошку по дорозі співали, а вмілий парубок Павло Біліченко весь шлях пританцьовував навприсядки. Без перепочинку. Ото було вміння! У сім’ї Воленків було 5 дітей – Марія, Іван, Галина, Катерина, Володимир. Всіх доля пов’язала з музикою, піснями.  Сини добре володіли акордеоном і баяном. Доньки Марія та Галя – прекрасні співачки. Ще одна донька Катерина – це батькова гармошка перейшла в її руки, бо навчив її грати. Катерина грала і співала на молодіжних вечорах Завадівки. А потім була солісткою пісенного гурту панчішної фабрики, де тривалий час працювала і співала. Талановитими  співачками стали онучки  Євдокима Івановича  Олена та Антоніна. А Олена – ще й талановита баяністка.  Антоніна і її чоловік Іван Жосан та їхня тітка Надія Божко – учасники гурту «Берегиня», який працює при бібліотеці №10. З їхніх уст передаються українські народні пісні односельців та родичів.

 Борис Притула – пісенна гордість Завадівки. Його мама  – Мала Надія Юхимівна тривалий час працювала у рідній школі №12 вчителем початкових класів. Дуже гарно співала. Передала любов до пісні сину Борису, який здобув вищу музичну освіту, а потім довгий час працював на музичному факультеті педінституту. Він Заслужений діяч мистецтв України, відмінник народної освіти України. Борис Васильович ще за життя мами записав всі її улюблені українські народні пісні.  Є автором збірки «Вінок матусиних пісень», яка є у нашій бібліотеці. Вже час Борису відпочивати, але любов до пісні не залишає його. При бібліотеці керує пісенним гуртом «Берегиня», куди входить і його дружина Валентина. Співають народні пісні, веселять душі стареньких мешканців, радують місцевих школярів. Співочий колектив  – активний учасник бібліотечних масових заходів, готується до фестивалю родинної пісні «Співаємо родиною», в якому візьмуть участь родини Воленків, Притули, Руденків, Алдошиних, Мартинових та інші. В сучасному етапі гурт «Берегиня»  вносить в буденність життя завадівців радість спілкування, зберігає та відновлює народні пісні і традиції.

Жителі Завадівки щиро вдячні Борису Притулі та колективу бібліотеки за яскраве дійство, від чого оживає пісенне село і повертає час у таке чарівне минуле.

Фото з архіву О.Дацько

 

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА

 

  

 

 

 

 

Loading...