ТЕМА ДНЯ

  • НЕ ПРИНЕСЛИ ЧЕРГОВИЙ НОМЕР «НОВОЇ ГАЗЕТИ»?

    ТЕЛЕФОНУЙТЕ у відділ передплати Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (0522) 35-87-18

     

     

    Подробицi
  • НЕ ДАМО УНИКНУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ!

    Минулої суботи мама кореспондента «Нової» Олега Козупляки зазнала тяжких травм. Подія сталася на кропивницькому підприємстві «Три Стар», куди вона працевлаштувалася напередодні

     

    Подробицi
  • ЕКСПОНАТ ПЕРШИЙ

    Шановні читачі! Після анонсу проекту «Баба Єлька» редакція отримала декілька запрошень відвідати найвіддаленіші куточки нашої області. Збираємося у село Козацьке Петрівського району, у село Журавлинку Голованівського району, в Новогригорівку і Первомайськ, що на Маловисківщині. Також передав нам пісню своєї бабусі Секлети відомий композитор Павло Бровченко.

     

     

     

     

     

    Подробицi

ЦИТАТА ТИЖНЯ

Зло нічого не дає, крім зла 

 

 М. Луків

 

 

 

Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Пісня моєї бабусі

Автор: Нова Газета

Мою бабусю звали Катею. Її немає 42 роки. Я вже сама бабуся, маю двох дітей, чотирьох онуків, трьох правнуків, але свою бабусю Катю пам’ятаю досі – Грищенко Катерина Іванівна (Копилова). Складним було її життя. Народилася в 1901 році. Пережила революцію, колективізацію, голодомор, Велику Вітчизняну війну, голод 1947 року…

 

Заміж вийшла за вдівця з дитиною. Цією дитиною була моя мама. Їй тоді був 1 рочок. Нажили з дідусем ще троє дітей, дівчаток. Всіх дітей любила однаково. Мама моя дізналася, що в неї не рідна мама тільки в 12 років, коли помер дідусь. Бабусі тоді було лише 36 років. Родичі хотіли маму забрати, але бабуся не віддала, та й мама не захотіла залишити її й молодших сестер. Вона доглядала їх, коли бабуся, тобто її мама, була на щоденній роботі в колгоспі. Отак і жили всі разом. Мама заміж вийшла, я народилася, тато на війну пішов. Танкістом був. Повернувся в 1947 році. Пішов комбайнером до колгоспу. Жити стало легше. Згодом наша сім’я відділилася. Я до бабусі ходила, а пізніше їздила в гості. Батько працював уже в геології.

Я часто згадую бабусину пісню. То була журлива пісня про кохання й розлуку. Вона лунала по селу частенько на Нікопольщині. Бабуся жила в селі Чкалове.

Це народна пісня. Вона існує досі в різних варіантах, на те вона й народна…

Та в бабусиному варіанті вона звучала журливо і проникливо.

Минув час, діти виросли. На моє запитання, чому вона одна залишилася, відповіла:

– Я, дітки, вінчана в церкві. Моя половина на небесах. Прийде мій час, душа моя теж туди полетить. От тоді ми будемо завжди разом.

А з очей мимоволі скотилася скупа сльоза. І знову залунала пісня…

Ой там на горі, ой там на крутій,

Ой там сиділа пара голубів.

Сиділи вони милувалися,

Сиділи крильми обнімалися.

Та десь-то взявся стрілець-молодець,

Голуба вбив, пару розлучив.

Голуба взяв на сніданнячко,

Голубку взяв на розважаннячко.

Насипав пшонця їй аж по колінця,

Налив водиці по самі крильця.

Голубка не їсть, голубка не п’є,

Та все на ту гору плакати ходе.

Голубко моя сизокрилася,

Чому ж ти така полохливая?

Я маю табун сивих голубів,

Піди вибирай, котрий буде твій.

Я вже ходила, я вибирала,

Та немає такого, якого я мала.

І пір’я таке, і крильця такі,

Та не так він гуде, як до мене йде.

Та не так він гуде, як до мене йде,

Та не так він воркоче,як спатоньки хоче…

Ой там на горі, ой там на крутій…

 

Спогади про бабусю Катю, про її теплу посмішку, мудрі повчання, доброзичливість і тактовність досі гріють мою душу. Я розповідаю про неї дітям, онукам. Ці спогади навіяли такі рядки:

 

Біля рідного двору

Біленька хата край села,

Моя бабуся в ній жила,

Роботу різну робила

І діточок чотирьох ростила.

В тій хаті народилася і я,

Хороша й дружня в нас була сім’я.

Пізніше переїхати довелося,

Я ж до бабусі їздила в гості.

Як цвів бузок під хатою в бабусі,

А запах розливався по всій окрузі…

А поряд мальви піднялися,

Багатокольорово розцвілися.

В саду росли і абрикоси, й вишні, й айви,

І сливи нам малим були не зайві.

А грушевий і яблуневий цвіт

Залишив спогад на багато літ.

Попід акаційками, що вели до двору,

Посіяла бабуся матіолу.

Простесенька, бліда і неприглядна зору

Сама щороку розсівалась знову й знову.

Духмяний запах матіоли

Довкола чудеса творив:

Він вабив, заспокоював, п’янив

У час вечірній та передранковий…

Пройшли роки, нема давно бабусі.

Відцвів, пропав бузок, засохли груші.

Лиш матіола де-не-де

Ще проростає та цвіте.

А хата та ж, хоча господар новий,

По-новому й мітла нова мете…

І краєвид до болю так знайомий,

І рідне дворище, та вжене те…

 

Щороку я буваю в рідному селі Чкаловому на Дніпропетровщині. Зупиняюсь біля хати, в якій народилася, біля бабусиної хати, а в пам’яті зринає: «Ой там на горі, ой там на крутій...»

Тетяна Вакуленко, пенсіонерка з м. Кропивницького

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА

 

  

 

 

 

 

Loading...