2 квітня команда «Баби Єльки» вирушила в чергову експедицію. Цього разу ми їхали за скарбами до сіл Катеринівка та Обознівка Кропивницького району.
Наприкінці березня шлях «єльчан» проліг на південний схід області. Дорогою нас посипає снігом із сорока лопат, що запізнився на кілька днів. У розмовах проскакують фрази, що видають хвилювання щодо результату відвідин – все ж таки їдемо до міста металургів і залізничників, до Долинської.
В останній день зими ми вперше побували у селі Рівному, що в Новоукраїнському районі. Тут записали більше півтора десятка народних пісень, поспілкувалися з хранителькою історії 90-річною бабусею Ніною і навчилися танцювати традиційні українські танці.
За вікном нашого автомобіля миготіли образи розвалених старих хат – ми їхали Вільшанським районом вільшанськими дорогами, які стали ще менш привабливими після осінньо-зимового сезону. Трохи розгублений настрій від цих пейзажів могла підняти лише зустріч із людьми, які залюблені у свій край. Так і сталося – і ми миттєво полюбили Вільшанщину, людей, які тут живуть, і пісні, які тут співають.