4 грудня у Кропивницькому показали ще одну театральну прем’єру світового рівня. Це історія про нескорений Херсон, написана на основі спогадів і свідчень безпосередніх учасників і жертв окупації, які виходили на проукраїнські мітинги, які боролися в підпіллі.
До початку великої війни кропивничани Тамара та Сергій Залевські жили звичайним тихим сімейним життям. Жінка створювала домашній затишок, була домогосподаркою, чоловік працював електриком-зварювальником, разом вони виховували п’ятьох дітей. 24 лютого ніхто з родини Залевських ще не знав, що невдовзі росія забере у Тамари чоловіка, у дітей – батька, а поки…
Інтерв’ю з херсонським священником, який був у полоні
Аби стати Героєм у воєнні часи, не обов’язково нищити ворожі літаки чи танки. Нині тисячі українців стають ними, просто виконуючи свої обов’язки. Професійні і громадянські.
Чи можна описати словами материнський біль від втрати сина? Сина, котрий міг би жити, але загинув на війні, якій немає жодного виправдання. Де брати сил, аби знайти в собі життя після смерті власної дитини? Чим гоїти неймовірно глибокі і болючі рани на серці матері? Єдиної відповіді на ці питання не існує. Але є люди, які попри біль і тугу знайшли в собі сили не опустити руки, а продовжили боротьбу за наше майбутнє, за вільну Україну. Допомагаючи іншим, вони рятують себе…