Електронне самоврядування у Світловодську: від ідеї до втілення
- Деталі
- Категорія: Інтерв’ю
- Опубліковано: Четвер, 17 грудня 2015, 08:26
У Світловодську хочуть запровадити систему, яка б сприяла відкритій та прозорій роботі органів місцевого самоврядування. Ініціатива здобула підтримку новобраного міського очільника Світловодська і визначена однією з пріоритетних для якнайшвидшого впровадження.
Що таке електронне самоврядування?
Електронне самоврядування – це такий спосіб організації державного управління, який сприяє доступному спілкуванню громадян із місцевою владою. Із його впровадженням кожен отримає можливість дізнатися, скільки і на що витратили бюджетних коштів, а також прослідкувати за офіційною документацією. Про необхідність подібного механізму в Україні задумувались ще у часи президентства Віктора Ющенка. Так, у Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» зазначено, що серед основних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні є використання інформаційно-комунікативних технологій для вдосконалення держуправління, установлення електронних форм взаємодії між органами влади та місцевого самоврядування і населенням.
Однак на практиці не всі села мають навіть власний веб-сайт, що там говорити про інші види інформаційних технологій.
Раз на два роки ООН публікує своє дослідження та рейтинг розвитку електронного уряду у світі. Його складають за трьома основними показниками: масштаб і якість онлайн-послуг, рівень розвиненості інформаційних технологій та людський капітал (показник рівня грамотності населення та сукупний відсоток учнів на різних ступенях отримання освіти). Останній за часом документ зазначає, що у нашій державі цей показник складає 0,5032, і ми займаємо 87 сходинку у рейтингу серед 193 країн – членів ООН. Серед країн Європи Україна посідає одне з останніх місць. Попри це наша держава є країною з високим індексом розвитку електронного уряду. Нижче нас у рейтингу знаходяться лише дві європейські країни – Македонія та Боснія і Герцоговина (96 і 97 сходинки відповідно).
Загалом же, у світі технологію е-урядування використовують уже досить давно. Подібні системи успішно функціонують у багатьох зарубіжних країнах: Франція, Японія, Сингапур тощо. Лідером трьох останніх рейтингів є Південна Корея. Користуючись механізмом е-уряду, у США громадяни мають змогу отримати різноманітні послуги через Інтернет: видача ліцензій, сплата податків тощо. У Сингапурі, наприклад, Верховний суд надсилає громадянам СМС-повідомлення, щоб нагадати про дату засідання. Сьогодні болгари завдяки новій ІТ-системі, котра об’єднує паспортний департамент із МВС, поліцією та системою кримінального судочинства, можуть одержати паспорт протягом 5-10 хвилин. В Естонії ще з 2001 року функціонував урядовий інтернет-портал «Tana otsustan mina» («Сьогодні вирішую я»). З його допомогою громадяни республіки могли взяти участь в управлінні державою: висловити свою думку про поточні процеси у країні, запропонувати поправки до законопроектів тощо. У 2008 році проект був закритий і реорганізований у портал osale.ee. Однак якщо взяти Естонію, яка теж перебувала у складі СРСР (як і Україна), то чомусь у нас подібний механізм звернень (у вигляді петицій до президента) з’явився на 14 років пізніше.
Однак в Україні е-уряд таки розвивається. Зокрема, нещодавно, 27 листопада, заступник голови Державного агентства з питань електронного урядування Тарас Олійник заявив, що з 2016 року між органами влади та юридичними особами можна буде здійснювати обмін документацією в електронному вигляді. 1 жовтня нинішнього року у Києві презентували електронну систему для подання місцевих петицій під назвою «Єдина система місцевих петицій». Наразі ж на базі – 9 міст, серед яких Вінниця, Луцьк, Тростянець та інші, відбувається дослідження цього проекту.
Повільними кроками, але Україна таки йде назустріч електронній демократії. «Нова газета» дослідила, наскільки близько до ідеї уведення електронного самоврядування нині перебуває Кіровоградщина. Для цього ми поспілкувалися з ініціатором ідеї, громадським активістом Олегом Рудницьким.
– Олегу В’ячеславовичу, розкажіть, яку конкретну вигоду для Світловодська та місцевих жителів ви очікуєте від впровадження проекту електронного уряду?
− По-перше, стане неможливою корупція серед чиновників, через що гроші діставатимуться громаді. По-друге, громада отримає можливість чіткого розуміння, якими коштами вона володіє, на що може розраховувати і що потрібно зробити для того, щоб їх стало більше. Тобто місцевий бюджет стане прозорішим. Багато чиновників говорять, що у нас і так все відкрито, ви можете подати запит і отримати інформацію. Однак це лише на словах. І найголовніший момент, що під електронну систему урядування інвестори з ЄС готові локально для громади інвестувати різні проекти. Ми планували, що першочергово це повинні бути екологічні проекти і проекти для розвитку інфраструктури міста. А для цього необхідно створити прозорий уряд, щоб ні у кого не виникало сумнівів, що тут гроші можуть розікрасти.
− Нещодавно (4 грудня. – Ред.) у Світловодську відбулася презентація цього проекту для новообраних депутатів. Удалося отримати їхню підтримку?
− Нам удалося організувати дискусію на підтримку проекту, але, на жаль, не всі депутати були присутніми. Негативних відгуків напряму немає. Зрозуміло, що окремим чиновникам, які при владі, е-уряд не вигідний, але в той же час відкрито заявляти, що проти – вони не можуть. Тому з’являються статті у газетах, через які намагаються донести до населення нереальність проекту чи ще якісь пов’язані з ним негативи.
− Говорячи про необхідність е-уряду у Світловодську, на основі якого досвіду ви плануєте його запускати?
− Наша ініціативна група вирішила взяти за приклад польський досвід. Поляки рухалися шляхом децентралізації самоврядування. Я впевнений, що для нас найкращий метод впровадження е-уряду – це прямувати в умовах адаптації нашого законодавства (ми ж йдемо в бок децентралізації самоврядування) і підтримати цю реформу знизу так, як це зробили у Польщі. Якщо чекати її зверху, то, по-перше, це буде довго, а по-друге, знову виникатимуть сумніви, чи це просто ширма для залучення грошей МВФ і зниження градуса хвилювання людей, чи це дійсно буде система, яка гарантуватиме прозорість дій чиновників. До того ж польська система електронного урядування вже тривалий час працює і показує непогані результати.
− Чи маєте ви покроковий план упровадження системи в дію?
− Так, питання тільки в тому, яку саме модель обрати. У нас є дві пропозиції: більш дешева, яку доведеться в подальшому дороблювати і покращувати, і така, що буде базуватись на новітніх технологіях для забезпечення максимальної фільтрації, захисту від зламів тощо. Однак і коштуватиме вона дорожче.
− У який термін плануєте запровадити електронне самоврядування?
− Термін реалізації обговорений теоретично. Якщо не враховувати обмежень, тобто починати відлік від того моменту, коли уже подоланий спротив чиновників, сформована команда, порахований бюджет і кошти готові до старту, час реалізації складає 6-10 місяців. Ми реалізовували аналогічний проект у 2007 році, щоправда у корпоративному середовищі, і тоді у нас це зайняло саме стільки часу.
− Щодо фінансування. Це доволі дорогий процес, де ви збираєтесь брати кошти на реалізацію?
− Я б не сказав, що це дорогий проект. Зараз чекаю інформацію від мерії одного з польських міст, з яким ми співпрацюємо. Якщо поляки згодяться на нашу пропозицію, мова йтиме лише про закупівлю обладнання, проведення мережі у виконавчому комітеті та оплату проїзду і праці спеціалістів, які будуть все це з’єднувати. Розрахунок по фінансуванню ділиться на три джерела. Мова не йде про бюджети різних рівнів, оскільки розуміємо, що зараз проблематично випросити грошей. Ми сподіваємося на гранти, програми приватного партнерства та інвесторів. Вже зараз є інвестори, які бажають вкладати кошти у ті міста, де для цього створено умови. Але для того, щоб отримати ці гроші, необхідно зробити конкретні кроки у реалізації проекту. Якщо місцева влада прийме рішення впровадити електронне врядування, то цими діями ми покажемо, що ми не лише говоримо, а й дійсно робимо щось для того, щоб потенційні інвестори могли відчувати себе у безпеці і хотіли вкладати свої кошти. Тому я вважаю, що можна розпочати переговори з інвесторами вже на 2-3 місяці з моменту старту проекту, коли у нас буде певний результат.
Олег КОЗУПЛЯКА