Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Володимир СМІРНОВ: «Ставлюсь до обрання на посаду секретаря міськради, як до служби в армії»

Автор: Нова Газета

Призначення Володимира Смірнова на посаду секретаря Кіровоградської міської ради стало несподіванкою навіть для гросмейстерів кулуарних ігор.

До цього серед найімовірніших кандидатів називали прізвища колишнього секретаря Ігоря Волкова та колишнього заступника міського голови Вадима Дриги. Призначений на цю посаду 36-річний підприємець Володимир Смірнов, обраний депутатом від ВО «Самопоміч», не належить до жодної з відомих політичних чи бізнесових «груп впливу», які роками намагаються контролювати ситуацію в місті та не випускати владу зі своїх рук. Більше того, він новачок у політиці, але, щойно пройшовши до міської ради, розгорнув бурхливу діяльність із підготовки регламенту її роботи та невдовзі очолив відповідну комісію. Почав через соцмережі залучати до публічного обговорення громадськість. Володимир не виключає, що саме завдяки своїй активності й потрапив у поле зору нового міського голови Андрія Райковича і отримав фактично другу за значущістю посаду в міській раді, зламавши стереотипи про те, що високе крісло у владі можна отримати тільки завдяки протекції впливових людей або кулуарним домовленостям. Хоча, як показує досвід приватного нотаріуса з Ульяновки й учасника АТО Віктора Кондратюка, призначеного навесні начальником обласного управління юстиції, позбавляються від таких людей досить швидко, навіть не намагаючись вигадати більш-менш прийнятну причину. Сподіватимемося, що призначення Володимира Смірнова відбулося не заради створення ситуативної більшості і це  не тимчасова піар-кампанія, покликана продемонструвати кіровоградцям серйозність намірів нового градоначальника докорінно змінити владу та привести в неї нових незаплямованих людей.

Про те, що передувало його призначенню, та про плани на посаді новий секретар міської ради розповів в ексклюзивному інтерв’ю для читачів «Нової газети». 

– Хоча найважливішою за останній час для вас подією, напевно, є призначення, все ж почну з виборів. Вашим головним конкурентом в окрузі був Сергій Неділько, досить упізнавана людина. Завдяки чому вдалося його «обійти»? Це було везіння чи результат проведеної на окрузі роботи?

– Це стало можливим завдяки новій системі виборів 2015 року. Насправді, я набрав менше голосів, ніж Сергій Неділько, але для «Самопомочі» було встановлено менший прохідний бар’єр, ніж для «Блоку Петра Порошенка». Тому не можу сказати, що мене краще знали на окрузі. Крім того, «Самопоміч» стартувала досить пізно. Якраз коли всі масово друкували і роздавали свою агітацію.

Спеціально для виборів я зробив сайт, де виклав більше інформацію про себе. На візитках були посилання на нього і QR-код для зчитування адреси зі смартфонів. Під час спілкування з кіровоградцями я відразу ж казав, що не обіцятиму, як інші, зробити дороги, освітлення і тому подібне, а докладатиму зусиль, щоб при розподілі коштів з бюджету можна було відслідкувати, куди пішла кожна гривня. Так само при виділенні землі чи комунальної власності, бо вона там ще якась лишилася, незважаючи на те, скільки її «роздерибанили». Думаю, тому вже не буде такого ажіотажу через депутатство, як раніше. Хіба що за інерцією, щоб відчувати свою впливовість і бути на піці інформаційного потоку.

– І як вам перші робочі дні на посаді?

– Трохи дивно опинитися в будинку з колонами не в якості «споживача», коли тебе посилають з кабінету до кабінету, а навпаки – до тебе всі приходять, варто тільки набрати короткий три
значний номер. Хочеться зробити так, щоб кіровоградці тут почувалися так само, як і я в своєму кабінеті, могли оперативно отримати будь-яку інформацію.

– Є ідеї, як це зробити?

– По-перше, є вимоги закону про доступ до публічної інформації…

– Але далеко не завжди їх дотримуються, це я вам як людина, котра працює з інформацією, кажу...

– На жаль, у нас потрібно змушувати дотримуватися законів інших і самим вчитися їх дотримуватися Але цей закон є підставою для того, щоб робити важливу інформацію публічною. І ніхто не має права заборонити її оприлюднювати. Тим більше, є багато електронних сервісів, покликаних допомогти людям швидко знайти потрібну інформацію без ходіння по кабінетах. У відпрацюванні цього питання я сьогодні дуже розраховую на підтримку громадських активістів, тому що прийшов сюди без команди, а також на допомогу «Самопомочі». У нашої політичної сили було багато гарних ідей з цього приводу, з якими вона йшла на вибори. Ми зараз робимо аналіз цих сервісів, у різних містах їх розвивають по-різному. У нас є дуже продуктивний приклад Львова, на який ми орієнтуємося.  Навіть якщо порівнювати сайт Львівської міської ради і наш, то їхній − набагато прогресивніший.

Є цікаві думки щодо підготовки і оприлюднення проектів рішень міської ради та інших важливих документів (того ж бюджету). Сьогодні все це виглядає, як купа цифр, набрана дрібним шрифтом. Ніби не для того, щоб донести інформацію, а для того, щоб її приховати. Бо в такому вигляді людині, котра не мала раніше справи з подібними документами, дуже складно розібратися що до чого.

– Може, це для того й робиться в такому вигляді?

– Чому б кожному доповідачу не робити презентацію своєї програми чи питання у вигляді презентації, слайдів? Щоб це було викладено зрозумілою мовою не лише для чиновників і депутатів, а й для громадян. Щоб людина могла подивитися цю презентацію в  YouTube і зробити запит стосовно того, що їй не зрозуміло. Треба все це переводити з мови бюрократії на сучасну зрозумілу мову. Дехто з колег зауважує, що їхніми виборцями є переважно люди старшого покоління, яким це непотрібно. Я їм відповідаю, що тому за них голосують тільки люди старшого покоління, що вони не хочуть іти в ногу з часом. Але для мене є принциповим, щоб все нове впроваджувалося не шляхом заборон, а шляхом заохочень. Заборонити працівникам міської ради працювати по-старому – звісно, також метод, але, як на мене, їм потрібно просто показати, що працювати по-новому зручніше, швидше й ефективніше.

– Я не встигла запитати, але ви практично відповіли, над чим працюватимете в міській раді в першу чергу. Тому перейду до наступного запитання:  коли і завдяки чому саме вам запропонували стати секретарем міської ради?

– Вже на першій сесії усвідомив, що тепер я «цілий депутат» і почав думати, що з цим робити. Просто тиснути кнопки «за» і «проти» чи відразу почати робити те, що планував, – працювати на якісні зміни? Оскільки я прийшов до міської ради працювати, відразу зайняв активну позицію.  На першому засіданні мій колега по «Самопомочі» Олександр Іванович Артюх каже: «Володю, давай включимо тебе в комісію по регламенту». Я погодився. Потім подумав: або я сам готуватиму і протискатиму новий регламент, або залишиться старий регламент – і всі ми працюватимемо за старими правилами. Потім став головою цієї комісії. Мушу сказати, що це дуже швидке набуття нового досвіду. Мабуть, завдяки такій активності мене й помітив міський голова чи хтось із його консультантів. Потім ми з колегами від «Самопомочі» об’єдналися з близькими нам за поглядами депутатами від «Свободи» і «Радикальної партії» в депутатську групу «Європейський вибір» і подумали, що в нас уже аж вісім депутатів і ми можемо запропонувати свою кандидатуру на посаду секретаря міської ради.  Запропонували мене, мовляв, йому нормально вдається працювати в комісії і відстоювати свою точку зору. Незадовго до сесії ми зустрілися з міським головою. Це було знайомство, під час якого ми обмінялися думками і поглядами щодо подальшої роботи і запропонували альтернативну кандидатуру секретаря. Він сказав, що почув нас. Перед сесією в п’ятницю мені надійшла інформація, що мою кандидатуру серйозно розглядають на цю посаду. Думаю, що голова вирішив брати в команду нових, молодих і незаангажованих людей, без досвіду у владі, але готових його швидко набути. В той же час це будуть люди без негативного досвіду, що сьогодні також важливо. Крім того, у нас однакові погляди на те, як побудувати нову систему влади європейського зразка. Я з тих людей, які не нехтують новими можливостями, тим більше – це шанс на щось реально впливати позитивно.  Тому в понеділок, напередодні сесії, коли ми зустрілися з Андрієм Павловичем і він підтвердив свої наміри запропонувати мою кандидатуру депутатам, я погодився взяти на себе відповідальність. Для мене також було важливо те, що я розумів, що ця людина прийшла на посаду не заради грошей.

– Зазвичай високопосадовці міської ради починали свою роботу з того, що опікувалися розміром своєї заробітної плати, і на найближчих сесіях на порядок денний виносилося питання про 90% надбавки до окладу. Ви вже цікавилися, яка у вас зарплата і чи влаштовує вона вас?

– До речі, я ще не знаю, якою в мене буде зарплата. Думаю, що це однозначно буде менше, ніж я заробляв як підприємець. У матеріальному плані я, швидше за все, втрачаю, але в мене позитивний погляд на життя. Для мене погано, коли тебе «прикопали» зверху. Все інше – це або зміни, або досвід. Крім того, я думаю про майбутнє своїх дітей. Сьогодні ми можемо створити комфортні умови для них вдома і не відправляти їх навчатися і жити кудись, де краще зараз. Для цього треба взяти на себе відповідальність і створити в нашому місті умови кращі, ніж ми маємо сьогодні, як мінімум, поліпшити те, що створили наші батьки. І взагалі, ставлюсь до обрання на посаду секретаря міськради, як до служби в армії. Це коли в тебе є відповідальність і обов’язок перед державою, перед суспільством і людьми, який ти повинен виконати з честю.

Розмовляла Наталя Кривошей,
фото Геннадія Зоріна