Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Сільський голова Мошориного Олексій Кондратенко: не чекайте, щоб на вас упала манна небесна...

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

В економічних умовах, що нині склалися в Україні, мабуть, важко знайти населений пункт, в якому не було б проблем. Власне, навіть п’ять чи десять років тому таке село чи місто так само було міфічним Ельдорадо, адже жити в умовах постійного «покращення» - це значило «виживати». Тому коли Олексій Кондратенко - сільський голова села Мошориного, що в Знам’янському районі ‒ каже, що немає такої проблеми, яку б не можна було вирішити, якось не дуже віриться.

 

Скажемо відверто: на перший погляд, Мошорине мало чим відрізняється від інших сіл нашої області. Звісно, нині благополуччя села визначається кількома факторами, найголовнішими з яких є діяльність фермерських господарств на території сільради і розумне та винахідливе господарювання сільського голови. Проте коли заходиш на екскурсію до добротного двоповерхового дитсадка, де виховується півсотні діток, слухаєш про плани відбудови великого будинку культури, дізнаєшся, що автобус із села до райцентру курсує п’ять разів на день, бачиш клумби з квітами і радієш участі сільської велокоманди у чемпіонаті Європи… Саме тоді закрадаються сумніви, що Мошорино – звичайне село. Ще декілька років тому у цьому селі можна було купити будинок за 5-10 тисяч гривень, сьогодні ж ціна така ж сама, але в же у доларах. Мабуть, навіть цей факт свідчить про розквіт населеного пункту.

 

‒ Всі, хто хоче працювати, всіх забезпечуємо роботою, допомагаємо з житлом, сприяємо у всіх починаннях, так би мовити. Нам пощастило, що на території працюють потужні фермерські господарства, одне з яких – «Рос Агро» ‒ обробляє чотири тисячі гектарів землі. Люди, які працюють у цьому господарстві, мають хорошу зарплату, соціально захищені, мають змогу брати безвідсоткові кредити і не боятися, що їх спіткає якесь лихо, як це буває в нашій державі, якщо зв’язуватися з банками. Скажімо так, проблема орендаря і орендодавця у нас відсутня. Завдяки співпраці сільради, громади та орендарів ми вирішуємо більшість проблем. От коли на реконструкцію опалення школи треба було 92 тисячі, то всі орендарі скинулися і зробили опалення, - розповідає Олексій Григорович.

 

Звісно, через проблеми з фінансуванням нині сільрада навіть банки фарби не може придбати.

 

‒ У нас на рахунку лежить 400 тисяч гривень, але фінансування немає.. Раніше, наприклад, у 2011 році, я міг покласти у казначейство платіжку, а через два місяці вже мати проплату, - ділиться Олексій Григорович.  – Але я своїм односельцям кажу: не чекайте, поки на вас посиплеться манна небесна. Ні Янукович, не Порошенко не зобов’язані наводити порядок у нашому селі. Порядок – це справа наших рук. От хіба треба гроші для того, щоб облагородити клумбу? Та не треба! – упевнений сільський голова.

 

Саме тому нещодавно окремі селяни отримали закріплені за ними ділянки.

 

‒ Ось ця клумба – за неї відповідальна бухгалтерія сільради. Бачте, тут квіти які.. А он далі – ще ні за ким не закріплена, значить, поки що моя. Не так давно ми розбили парк біля сільради, плануємо прокласти тротуар, поставити лавки для відпочинку… За три з половиною років моєї роботи я не зустрічався з проблемами, які неможливо вирішити. Потрібен час і великі зусилля, тоді все отримається. От зараз ми маємо проект ремонту дитячого садка на близько один мільйон гривень, у школі тепло, ремонтуємо Будинок культури завдяки підтримці господарників… Минулого року ми надали субвенції більше 350 тисяч нашим державним установам: на ремонт меблів, закупівлю обладнання. Намагаємося розвиватися і розвивати місце, де живемо. Центр села уже більш-менш вимальовується… - розповідає Олексій Григорович.

 

 

Сільський голова упевнений, що основа благополуччя – це взаєморозуміння: «Я кажу громаді: не звертайте все на сільського голову, жоден голова нічого не вартий без громади. І ще одне, у чому я точно впевнений: не треба боятися своїх односельців, треба з ними спілкуватися і приймати рішення, тоді не потрібні будуть жодні гарячі лінії».

 

Звісно, без критики не можливо уявити роботу жодного керівника. За словами Олексія Кондратенка, критику варто сприймати як підказку. «Це життя» - усміхається він, коли я запитую, що робити з тими, хто не любить працювати, натомість наліво і направо критикує будь-яку владу.

 

Особлива гордість села – велокоманда (тренер – Вадим Кива, серед членів якої є і майстри спорту, і члени збірної України. Завдяки фінансовій підтримці керівника господарства «РосАГРо» Романа Моцного команда мала змогу проводити тренувальні збори по всій Україні, має якісні велосипеди (а один професійний велосипед коштує близько 30 тисяч гривень!). У приміщенні дитсадка (благо, воно дозволяє)для  спортсменів облаштували базу, де є і гаряча вода, і душова. Тренуються хлопці та дівчата і на території села.

 

‒ Знаєте, яку гордість ми відчували, коли на одному з всеукраїнських змагань оголошували переможців, називаючи міста Луганськ, Тернопіль, Вінницю і село Мошорине. Люди перепитували, звідки ці спортсмени, а я казав – із села Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області, - з гордістю ділиться Олексій Кондратенко.

 

Нині в селі проживає трохи більше тисячі людей. У школі навчається 156 учнів, а цього року до першого класу піде 16 учнів, тому можна стверджувати, що село – перспективне і має майбутнє. Хай це майбутнє буде світлим!