Максим Прокопенко: «Мені приємно, що я відриваю дітей від комп’ютера»
- Деталі
- Категорія: Інтерв’ю
- Опубліковано: Четвер, 22 вересня 2016, 08:27
Як змусити сучасну дитину проміняти сидіння за комп’ютером на заняття спортом? Що треба зробити для того, щоб у маленькому райцентрі виховати спортсменів-чемпіонів?
Відповіді на ці запитання «НГ» шукала в розмові з учасником Олімпійських ігор, чемпіоном Європи, майстром спорту міжнародного класу Максимом Прокопенком. Максим нині працює тренером з веслування на байдарках та каное у Вільшанській спортивній школі «Колос». За його плечима − участь у трьох літніх Олімпійських іграх, чемпіонатах Європи, чемпіонатах світу.
− У серпні відбувся відкритий чемпіонат Кіровоградської області з веслування на байдарках та каное. Наскільки важко було його організувати?
− Чемпіонат пам’яті Сергія Крайтора раніше мав назву «Вільшанська регата». Перші змагання з веслування відбулися ще у 1999 році, а з 2013-го проводимо змагання на честь нашого Тренера з великої літери Сергія Петровича Крайтора. (Сергій Крайтор із 1986 року був незмінним тренером Вільшанської ДЮСШ «Колос». Виховав чотирьох майстрів спорту, 56 кандидатів у майстри спорту. Загинув у автокатастрофі у 2013 році – Авт.)
Зізнаюсь чесно: хоча я й спортсмен із досвідом, та за два місяці до початку змагань мене починає трусити – так я хвилююся. Організувати такі змагання − це не просто організувати мальовничий вихід корабликів. Треба знайти спонсора, організувати більше 10 заїздів, запросити суддів… А ще – польова кухня, інші нюанси… ніби й не спортивні клопоти, але теж на моїх плечах.
− Ви тренуєте майбутніх спортсменів фізично, а як щодо психологічної складової цього процесу?
− Звичайно, тут мова не лише про фізичне навантаження. Потрібно налаштувати спортсмена, щоб він не боявся програти. У нас є досвідчені веслувальники, для яких досить важливим є психологічний «настрой». Ось, наприклад, наша Катерина Чабанюк часто буває психологічно не готовою… Проте нещодавно ця спортсменка виграла командний чемпіонат України серед дорослих. Є Іван Білоус. У нього таке: чим більше налаштовуватимеш його, тим більше він лякається.
Загалом для кожного спортсмена потрібен особливий підхід. Намагаюся його відшукати.
− Кого легше тренувати: хлопців чи дівчат?
− Дівчат на вільшанській базі тільки двоє. Але вони результативніші за хлопців. Наприклад, Катерина Чабанюк – вихованка Сергія Крайтора − дуже талановита і вольова спортсменка. Також пишаємося Тетяною Смеловенко (вона у свої дванадцять років двадцять три рази підтягується!)
− Які у вас плани як у тренера? Можливо, олімпіади, чемпіонати Європи чи світу…
− Найперша моя мета – це фізичний розвиток моїх вихованців. Але, звісно, я буду дуже радий, якщо нам вдаватиметься здобувати перемоги на високих змаганнях. Наш девіз: «Розбуди вночі – ми завжди готові до змагань».
− Щоб ви побажали тим, хто лише вибирає, яким видом спорту займатися?
− Терпіння, наполегливості та здоров’я. А ще, щоб у них не зникав цей інтерес. Щоб вони менше сиділи за комп’ютером і прагнули до живого спілкування. Мені приємно, що я їх відриваю від комп’ютера.
Розмовляла Тетяна Діордієва, фото з архіву М. Прокопенка