Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

ДИРЕКТОР МАШИНОБУДІВНОГО КОЛЕДЖУ КНТУ МИКОЛА СТОРОЖУК: СУЧАСНІ ДІТИ ХОЧУТЬ ОДРАЗУ СТАВАТИ НАЧАЛЬНИКАМИ

Автор: Нова Газета

У червні нинішнього року в Україні відбулися парламентські слухання, присвячені проблемам професійно-технічної освіти. Директори профтехучилищ та коледжів зібралися в залі Верховної Ради, щоб обмінятися досвідом та виробити спільну стратегію порятунку вітчизняної системи професійно-технічної освіти. Про стратегічну важливість підготовки кваліфікованих робітників ми поговорили з директором Кіровоградського машинобудівного коледжу Кіровоградського національного технічного університету, заступником голови Кропивницької міської організації Аграрної партії України Миколою Сторожуком.

 

− Миколо Володимировичу, знаю сумну статистику: у 1990 році робітничу професію здобули 51 % випускників, у 2014 році ця цифра скоротилась майже удвічі. У чому, на вашу думку, причина таких разючих змін?

− Дійсно, на сьогодні це велика проблема – діти не хочуть здобувати робітничу професію. І причина цьому комплексна. По-перше, існує серйозна проблема працевлаштування. Згадаймо, яка велика кількість промислових підприємств була на території Кіровоградщини ще десять років тому. Більше 50 тисяч  кіровоградців були зайняті в секторі промислового виробництва. У ті часи працювати інженером на заводі «Червона зірка», «Гідросила», «Радій», «Сегмент» було престижно. Фактично профорієнтація відбувалася в родинах робітників, діти бачили, що їхній батько, який працює за верстатом, соціально захищений, має стабільну роботу і заробіток. Сьогодні доля промислового виробництва зменшилася, на підприємствах поменшало працівників. А в школах не приділяють достатньо уваги профорієнтаційним заходам. Крім усього цього, сучасну молодь не задовольняють зарплати, які можуть запропонувати новачкам підприємства, наприклад, машинобудівної галузі.

− Можете навести конкретні приклади?..

− Звісно, можу, бо під час вступної кампанії спілкуюся з батьками і дітьми, які приносять до нашого коледжу документи. Вісім спеціальностей ми пропонуємо для абітурієнтів. Серед них шість інженерного спрямування, в тому числі три машинобудівного профілю. Та, на превеликий жаль, абітурієнти та їхні батьки, незважаючи на наявність місць державного замовлення, обходять машинобудування стороною, віддаючи перевагу іншим спеціальностям, і їх не лякає, що там існує тільки комерційна форма навчання. Та це не останній виклик сучасності. Ось в цьому році один юнак вступив до нас на державну форму на одну із топових спеціальностей «Обслуговування комп’ютерних систем та мереж», а потім вирішив забрати документи з нашого коледжу, віддавши перевагу іншому. Я запитав у нього: ким ти будеш після закінчення того коледжу? «Мені сказали, що по закінченні я одразу стану начальником», − відповів він. Ось про що мріють сучасні діти! Розуміючи, що ситуація може перетворитися на катастрофічну – нам не буде кого агітувати здобувати робітничі професії, бо не буде де працювати випускникам, я написав листа голові ОДА Серію Кузьменку з клопотанням ініціювати засідання Громадської ради з питань освіти щоб разом із роботодавцями розробити стратегію розвитку регіону, починаючи від школи і закінчуючи виробництвом.

− То чим, на вашу думку, вищі професійно-технічні заклади мають приманювати майбутніх токарів чи електриків?

− У нашому коледжі ми знаємо чим. Наприклад, уже не перший рік на базі коледжу працює Літня школа. Це просвітницький і профорієнтаційний проект, який набрав великої популярності в Кропивницькому та за його ме-жами. Його мета – дати спробувати дітям, як це бути студентом, допомогти вибрати свою майбутню професію. Завдання Школи – щодня знайомити дітей з новою спеціальністю. У перший день її роботи з дітьми працює психолог, який визначає їхні природні здібності. Уже відповідно до результатів ми продовжуємо працювати далі. Якщо в перший рік роботи Школи до нас записалося 25 чоловік, то наступного їх було вже 80. Наприклад, минулого року працювала Школа з поглибленим вивченням англійської мови інженерного спрямування. Діти, які захищали свої презентації по завершенні Літньої школи, були просто неперевершеними!

Ми пішли далі і в забезпечені якості навчального процесу. Уже нинішнього року на кожній випускній комісії студенти захищали свої дипломні проети англійською мовою... 

Або ось ви запитали про токарів. П’ять років тому наш коледж виступив з ініціативою і за підтримки Міністерства освіти і науки став засновником Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності з професії токар. (востаннє подібний конкурс проводили у Бердянську ще у 1985 році). Протягом чотирьох років наші студенти виходили переможцями із змагань. Це все завдяки потужній матеріальній базі – маємо 98 одиниць верстатного обладнання (і все воно робоче).

− Чи змінилася методика виховної роботи у коледжі у зв’язку з російською агресією на Сході України, початком АТО, кількома хвилями мобілізації?

− Нам не треба було нічого змінювати в принципах виховної роботи у зв’язку з подіями на Сході, адже вже дуже давно в коледжі велику увагу приділяємо військово-патріотичному вихованню. Знаєте, коли я у 2009 році ходив по чиновницьких кабінетах з ідеєю започаткувати програму військово-патріотичного виховання, у мене з усмішкою запитували: «З ким ти зібрався воювати?..» Але мені вдалося втілити задумане в життя, і разом із моїми добрими знайомими з 3-го полку спецпризначення ми створили клуб «Юний десантник». Як нам не було складно, але ми з хлопцями виїжджали на полігон у Сасівку, наші студенти вчилися стрибати з парашутом…

 

Потрібні були немалі гроші, але завдяки підтримці і розумінню тодішнього міського голови Володимира Пузакова, а потім і Олександра Саінсуса ми могли це реалізувати. Нам дуже допомагали військові. Серед них – наш Герой АТО підполковник Сергій Сєнчев, якого, на превеликий жаль, нині немає поряд із нами. До речі, саме завдяки авторитету військових, які працювали з нашими студентами, багато випускників машинобудівного коледжу пішли служити у 3-й полк…

Крім цього, спільно з Товариством сприяння обороні України на базі нашого коледжу ми розробили програму з підготовки організованого військового резерву. Дві групи студентів і група викладачів навчалися тактичній медицині, вогневій, тактичній, інженерній підготовці. Тренінги для груп проводили військові з досвідом бойових дій. Я вважаю, що це серйозний вклад в оборону нашої країни. Це значно відповідальніше та складніше ніж зібрати кошти для волонтерів…

− Сьогодні країна бере курс на зміцнення своїх позицій у світі за рахунок аграрного виробництва. В цьому контексті які робітничі професії можуть стати затребуванішими на ринку праці вже найближчим часом?

− Ми готуємо спеціалістів, які безпосередньо пов’язані з сільським господарством і готові працювати на підприємствах, зв’язаних із агросектором. Все просто: будь-яке фермерське господарство матиме успіх, якщо буде укомплектоване якісно виготовленою, справною, вчасно та фахово обслуженою технікою. У ланцюжку «якісна освіта – якісне обслуговування техніки – успішне господарство» наші випускники відіграють ключову роль. Наприклад, ті, хто закінчив навчання за спеціалізацією «Обслуговування комп’ютеризованих інтегрованих і робототехнічних систем», потрібні і в фермерських господарствах, і на елеваторах, і на машинобудівних підприємствах, і на заводах харчової та переробної промисловості. Сьогодні вся техніка автоматизована – і сівалки, і комбайни, і великі промислові лінії. Ця техніка потребує золотих рук. А золотими руки із звичайних стають у нас у коледжі.

− Мабуть, не даремно ви пов’язали своє життя з Аграрною партією…

− Так, у мене особливе ставлення до людей, пов’язаних із землею. Я сам родом із села – Великої Виски, що в Маловисківському районі, – і добре знаю ціну праці на землі. У Кропивницькому проживає дуже багато вихідців із села. Вони стали лікарями чи вчителями, робітниками, працівниками торгівлі, але не забули, звідки родом. Тут багато так званих внутрішніх мігрантів, які не відрізали пуповину і відчувають свій зв'язок із селом. Проте такий зв'язок не тільки в людей старшого віку. Є й молодь − студенти родом із райцентрів чи селищ. Саме вони – майбутнє України, хай навіть пафосно це звучить. Саме таких людей об’єднує Аграрна партія – єдина політична спільнота, що має державницьку філософію. Ми показуємо свою любов до Батьківщини працею, а не словами. Зараз, на жаль, простежуються намагання знищити останню ланку, яка відіграє ключову роль у безпеці країни, − сільськогосподарських виробників. Шкода, що ці механізми узгоджуються на найвищому рівні. 

Микола Володимирович може безкінечно розповідати про своїх студентів, викладачів та плани на розвиток коледжу. Чи знали ви, що студенти машинобудівного коледжу КНТУ проходять практику на одному з найпотужніших і найтехнологічніших підприємств в Україні – заводі ПАТ «Мотор Січ» м. Запоріжжя? А чи відомо вам, що на базі коледжу за сприяння Аграрної партії України створюється лабораторія робототехніки та мехатроніки? Що коледж виграв два гранти на 8 та 11,5 тисячі доларів, і тепер кращі студенти машинобудівних спеціальностей зможуть отримувати додаткову стипендію, що значно перевищуватиме академічну, а нині розробляється проект по створенню Академії 3-D моделювання?.. Мабуть, сам факт існування такого навчального закладу в нашому місті – це вже знак того, що воно має майбутнє. Чи не так?..

Олександра МУШКЕТ

Loading...