Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Анна Жижа: У «Ревізорі» все миттєво – приїхали, перевірили, підказали, як зробити краще

Автор: Нова Газета

Вже найближчого понеділка в ефірі «Нового каналу» покажуть програму «Ревізор» у Кропивницькому (нагадаємо, що команда «Ревізора» відвідувала наше місто ще у березні цього року).

«Нова газета» не могла оминути той факт, що шеф-редактор цієї програми – Анна Жижа – є нашою землячкою, а тому напросилася на бесіду. В ексклюзивному інтерв’ю вона розповіла про особливості своєї роботи на телебаченні і поділилася враженнями від свого приїзду до рідного міста.

Журналістика привабила Анну ще зі шкільної парти. Навчаючись у Кіровоградській ЗШ №14, вона паралельно разом з іншими дітлахами з клубу дитячої журналістики готувала програму «Новини із перших вуст», що виходила в ефірі КОДТРК. Згодом її помітили і запропонували стати кореспондентом. Так розпочалася професійна кар’єра Анни. Вищу освіту дівчина здобула у 2001 році, закінчивши КДПУ ім. В. Винниченка і отримавши спеціальність викладача англійської мови. Проте жодного дня вчителем так і не пропрацювала: журналістика стала частиною її життя. Декан факультету іноземних мов Валентина Паращук пам’ятає свою студентку як неординарну особистість, яка зуміла сама себе створити. «Мені приємно усвідомлювати, що Анна зайшла своє покликання у житті», – наголошує під час розмови Валентина Юліївна.

– Анно, ви працюєте на телебаченні вже досить довго. Чим вас зацікавила ця професія?

– Так, дійсно, у цій професії я вже давно – 13 років. Ніколи не сприймала свою роботу як роботу. Згадую про це лише раз на місяць, коли отримую зарплату. 

В роботі для мене важливий помітний і миттєвий результат. Я, певно, не змогла б знімати художні фільми роками: працювати на майданчику, монтувати, довго чекати, поки стрічка вийде в кінотеатрах. В «Ревізорі» все миттєво – приїхали, перевірили, підказали, як зробити краще, якщо потрібно. Достойним дали табличку і ощасливили не лише власників і персонал, а й самі себе й гостей закладу. Адже кожна рекомендація – це підпис команди, що заклад безпечний і комфортний для відвідувачів.

 –  У чому полягають обов’язки шеф-редактора «Ревізора»?

 – Робота кожного члена нашої команди тісно переплетена. Керує проектом Вікторія Бурдукова. Всі фінальні рішення завжди тільки за нею. Рішення про нагородження приймається колегіально творчим колективом. Я з колегами відбираю заклади для перевірки, планую графік зйомок, контролюю монтаж, працюю з редакторами монтажу,  допомагаю складати і  формувати випуски, спілкуюсь із глядачами у соцмережах.

 – Що можете сказати про свій графік роботи?

 – Він дуже  складний.  Певний час, крім «Ревізора», ще вела програму «Абзац!», тиждень через тиждень. У відрядженнях ми знімаємо з самого ранку до пізнього вечора. Я прокидаюся раніше за інших, бо грим і зачіска займає час.  Інколи дуже-дуже хочеться виспатися, і я трохи себе жалію. Та всі ці емоції відходять на другий план, коли починаються зйомки. Бо ми робимо важливу справу. 

 – Як давно ви були у Кропивницькому? Що змінилося із того часу?

 – Так стається, що поки я відвідую рідне місто тільки разом із «Ревізором». Ми тричі були тут з перевірками. Місто водночас і змінилося, і ні. Я з дитинства пам’ятаю всі вулички, камінці, сквери. Але водночас –  знесли пам’ятник Кірову, у будинків нові фасади, перейменовують вулиці. Та й саме місто. Я собі замовила новенький светр, як у Притули «Мейд ін Збараж», але інакший: «Made in Kirovograd? Ingulsk? Kropyvnytsky? Zlatopil?» (сміється). До речі, під час перебування у Кіровограді ми питали у містян, з якою назвою вони хочуть жити. Мені було цікаво почути їхню думку.  Виявилося – думок багато і вони різні! Байдужих до перейменування немає. Це тішить. А нині я пильно слідкую за перебігом судових справ – не всі хочуть, аби Кіровоград був Кропивницьким, і борються з нав'язуванням містянам цього рішення.

 – Що найбільше запамʾяталося із ревізій?

 – Кіровоград здивував. Протягом нашого перебування у місті за автомобілем «Ревізора» увесь час їздила якась машина – зранку від готелю по всіх локаціях, які ми знімали, і вночі знову проводжала до готелю. Звичайно, ми підійшли до незнайомців, щоб зʾясувати, що відбувається. Виявилося – це наша добровільна охорона з містян, яка просто нас… оберігає. Були дуже дивні відчуття.

 – Що для вас найтяжче у вашій справі?

 – Помилитися. І розчаруватися. Відзначити заклад, а потім дізнатися, що дарма повірили. Команда «Ревізора» ніколи не йде на угоди із совістю. Але інколи – дуже-дуже рідко, в разі якщо заклад має дуже дрібні огріхи у роботі, то ми даємо табличку і попереджаємо персонал під час вручення – це авансом. І беремо зі співробітників обіцянку виправити вказане і надалі тримати високий рівень. А коли під час повторних перевірок бачимо, що рівень не втримався чи навіть знизився… Дуже болить. Сергій Притула називає нас за це штундами (сміється). Та для для команди проекту ця робота дійсно надважлива. Табличка для нас − це як поставити власний підпис: «тут добре».

 – Ви самі любите куховарити? Страви якої кухні вам подобаються?

 – Дуже. Але готую рідко. Під час ревізії закладів немає часу піддивлятися рецепти. Я це роблю, коли відпочиваю. Раніше я категорично не шанувала відпустки «all inclusive». Подорожувала Європою з рюкзаком із міста у місто, ночувала у готелях з демократичними цінами. Але в останні декілька років все змінилося. Я отримую задоволення від неспішного комфортного відпочинку. Мені подобається, наприклад, кухня балканських країн. Я піддивлялася рецепти під час сніданків в готелях і потім пробувала приготувати цікаві страви вже вдома.

Ще на березневі свята я їздила в гастротур до Полтави. Там готують найсмачніший борщ і галушки. Я жила в давно знайомому номері давно знайомого готелю. Ще й встигла поїздити по області: побувала в Диканці, звідки привезла бабусі борошна. Там найкраще борошно в Україні. І ще гуляла в Миргороді та бачила музей українського весілля у Великих Будищах. Страшенно пізнавально і цікаво!

– Наостанок, що ви можете побажати нашим читачам?

– Я бажаю рідному місту і землякам миру і можливості подорожувати – ночувати в гарних готелях з гарним сервісом. Мати можливість ходити у кафе і ресторани й залишати гарні чайові за гарне обслуговування. 

– Дякую за спілкування.

Олег КОЗУПЛЯКА

Loading...