Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Ми можемо стати учасниками змін

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Минулої п’ятниці присягу на вірність Україні склали бійці міліцейського батальйону особливого призначення «Кіровоград». Уже зараз вони несуть службу у східних областях країни, охоплених вогнем війни. Щоб перевірити їхню готовність до служби і привітати із прийняттям присяги, до Кіровограда прибув заступник міністра внутрішніх справ Микола Величкович. Попри його щільний робочий графік, «Новій газеті» вдалося взяти в нього ексклюзивне інтерв’ю.

 

 


Микола Величкович (1972 р. н.) став заступником міністра внутрішніх справ України у березні 2014. До цього – старший викладач Львівського державного університету фізичної культури. Президент Всеукраїнської федерації українського рукопашу гопак. Під час революції Гідності Микола Величкович був заступником коменданта, керівника самооборони Майдану Андрія Парубія.


 

– Чи легко Вам, не правоохоронцю за фахом, працюється на такій відповідальній посаді? Що найбільше вразило після вступу на неї? 

 

– Нелегко. Із різних причин – суб’єктивних, об’єктивних. Щодо останніх – робочий день триває  від ранку і до «скільки потрібно». Не просто і психологічно. Усе ж нове. До того ж треба постійно зважати на ситуацію в країні, зміну системи, суспільства і події на Сході, де фактично точиться війна. Однак нарікати на те, що зараз тяжко – не можна. Тому що є можливість змінювати, бути учасником змін.      

 

– Наскільки важко відбувається очищення лав міліції? І де брати нові чесні кадри? Скажімо, міністр Аваков нещодавно заявив, що органи внутрішніх справ на Донбасі потребують майже 20 тисяч осіб для заміни дезертирів і зрадників…

 

– Гарне запитання. Де брати? У суспільстві. Адже система органів внутрішніх справ – це частина суспільства. Вважати, що міліція існує окремо від нього – хибна точка зору. Люди приходять в МВС із суспільства. Приходять із певними установками, вихованням, ціннісною орієнтацією. Із часом, очевидно, частина з них під впливом системи змінюється. Але можу повторити, що міліція – це частина суспільства. Якщо говорити про зміни в ній, то необхідно говорити і про зміни в суспільстві загалом.  

 

– І все-таки, є якісь конкретні плани, щоб замінити таку кількість правоохоронців найближчим часом?

 

– Немає однозначної відповіді. По-перше, зараз розробляється нова концепція системи МВС. Її суть  – перетворення міліції із такої собі суто поліційної структури в цивільну правоохоронну. У ній будуть передбачені поліцейські підрозділи із відповідними функціями і завданнями, але буде і значна кількість структур із неполіцейськими, невійськовими, тобто несиловими функціями, які виконуватиме міністерство. Де брати для них кадри? Частково повинні зайти винятково нові люди. Водночас ми усвідомлюємо, що частину співробітників внутрішніх справ не можна вигнати. Бо, скажімо, щоб підготувати фахового криміналіста, потрібен не рік і не два. Тож розкидатися такими спеціалістами не можна. Адже бандитизм не цікавить політичний колір наших співробітників. Щодо інших категорій фахівців, то йдеться про залучення нових кадрів. Це все зараз і відбувається. Скажімо, ті самі підрозділи особливого призначення, наприклад, батальйон «Кіровоград». Їх комплектують працівниками міліції, які прийшли за покликом серця. Причому, чимало з них в суспільстві реалізувалися: мають не одну вищу освіту, багато з них мають успішні проекти – прийшли із менеджерських посад, із вищої школи, з успішного бізнесу. Тож не по гроші, а з бажанням і розумінням того, що треба щось змінювати. Власним прикладом вони демонструють це і включаються не на словах у цей непростий процес. Отже – внутрішня люстрація, плюс мотивація людей, які готові до змін у суспільстві.  

 

– Кіровоградці, м’яко кажучи, обурені тим, що колишнього очільника обласної міліції Костянтина Пожидаєва, який під час Майдану, як вважають його активісти, мав безпосередній стосунок до антимайданівських справ, просто перевели керувати міліцією Донеччини…

 

 – Скажу так. Наше міністерство зараз активно переглядає кадри. Зокрема, у східних областях. Співробітники, які порушили присягу в Донецькій, Луганській областях та Криму – а це приблизно 20 тисяч осіб – звільнені. Усі працівники міліції, які там перебувають, проходять перевірку на поліграфі – так званому детекторі брехні. Вже порушені десятки, якщо не сотні, кримінальних проваджень проти тих, хто зрадив присязі. Ми із ними прощаємося. Ось буквально за минулий тиждень звільнили приблизно 1700 осіб. Але перевірки ще тривають. Із приводу Костянтина Пожидаєва… Слід почекати закінчення перевірок і аналізу. І, повірте, кожен міліціонер відповідатиме за свої дії чи бездіяльність. Ми зробимо все так, щоб порушники понесли відповідальність. Зараз всі ці речі документуються і просто чекають свого часу. У тих областях вивчається діяльність кожного працівника. І ви побачите, якими будуть наслідки.

 

– Які зміни чекають на «легендарну» ДАІ? Про її реформу чимало говорилося і говориться, проте багато з її заплямованих представників залишаються при посадах, а система не зламана…

 

– У низці країн таких структур, як наша ДАІ, немає. Є поліцейські патрульні служби, що несуть чергування на автівках, мають право зупиняти транспорт тощо. Одна з ідей, із варіантів, які розглядаються в процесі реформи МВС, – ліквідація ДАІ із заміною інспекції на якусь іншу аналогічну службу. Або ж передача нинішніх її функцій – перевірка, контроль, нагляд тощо – новому підрозділу. Можливе також об’єднання певних служб для створення принципово іншої структури.      

 

– Питання, що турбує всю Україну. Ваші прогнози на проведення антитерористичної операції на Сході?

 

– Прогноз перший – ми переможемо! Це навіть не прогноз, це – ствердження. Приємно, що є оптимісти, які вважають, що активна фаза АТО завершиться за місяць. Але… Ми ж зі свого боку робимо все, щоб бойові дії припинилися якнайшвидше. Ми розуміємо також і складність ситуації. Тому що триває «підживлення» бойовиків із Росії різними ресурсами: зброєю, кадрами, фінансами. Розуміємо і настрій тамтешнього місцевого населення, яке десятиліттями виховувалося в любові до Росії. І за місяць-два-три змінити його дуже важко навіть при тому, що там чимало людей, чітко зорієнтованих на Україну, які ідентифікують себе громадянами України і українцями. Є, звісно, частина населення, орієнтована на РФ. Дехто із них якраз і служить у тих самих ЛНР і ДНР, стріляють у наших хлопців. Ну а частина – пасивні, які ще визначаються: дивляться і гадають, що буде і як воно завершиться. Для них змінився світ, бо двадцять років думали, що Росія – друг і брат, а тут раптом з її допомогою на Донбасі убивають наших людей. Багато з них зараз це переосмислюють. Тож і цей фактор слід враховувати, коли ми розмірковуємо над тим, як швидко закінчиться війна.

 

 – Поділіться враженнями про підготовку батальйону «Кіровоград»?

 – Продемонстрована сьогодні бійцями підготовка справила хороше враження. А про більше можна буде сказати тоді, коли хлопці покажуть себе в реальній обстановці і роботі на Сході. Але те, що їх кілька місяців ганяли, муштрували, вишколювали, не давали їм «відлинювати» – мусить дати позитивний результат. Також для Кіровограда, я вважаю, показовим є і те, що батальйон сформований із добровольців. Це свідчення того, що в усіх регіонах країни є патріоти, готові захищати Україну, що тут є кому допомагати створювати такі підрозділи, забезпечувати їх необхідним. Адже зараз багато говорять, що таким батальйонам тільки добровольці допомагають, тільки меценати. Однак основний тягар фінансування і забезпечення лежить на державі. Навіть та сама зарплатня – 4200 гривень – за кіровоградськими мірками досить непогана, вища від середньої тут. Звичайно, ми вдячні всім, хто долучився до допомоги таким підрозділам. Але, повторю, головним їх забезпечувачем є все-таки держава. І коли говорять, що вона нічого в цьому не робить – це несправедливо. 

 

Довідка. Матеріальну допомогу батальйону «Кіровоград» надали народні депутати, фермери, підприємства, органи державної влади. Зокрема, народний депутат Станіслав Березкін допоміг з ремонтом казармених приміщень, уніформою, продуктами харчування для бійців та придбанням сучасних оптичних прицілів для снайперських гвинтівок.  

 

Ігор КРУШЕНИЦЬКИЙ

 

фото автора та Романа Балука/ZIK