Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Космічний урок англійської

Автор: Нова Газета

Учні кропивницької гімназії імені Т.Шевченка приєдналися до STEM-події, організованої американською космічною агенцією NASA – 26 січня астронавтка Шенон Вокер наживо прочитала дітям казку з міжнародної космічної станції, а учні мали змогу поставити запитання в чаті. Про те, як кропивницьким школярам вдалося приєднатися до цієї космічної в прямому розумінні цього слова події, розповіла ініціаторка, вчитель англійської мови Анна Дудіч.

 

– Анно, наскільки складно було стати частиною цього космічного читання?

– Абсолютно нескладно. Я звикла до того, що коли ми щось із дітьми вивчаємо, я намагаюся знайти додатковий матеріал, дотичний до реальної дійсності. Не просто граматичні вправи з підручника, а щось із реального життя. В нас із п’ятикласниками була стаття в підручнику про життя космонавтів. Під час уроку я побачила, що дітей зацікавила тема космосу. Шукаючи додатковий матеріал, я натрапила на сайт американської космічної агенції NASA, на їхньому сайті розміщена інформація не лише для науковців, а й для шкіл: інформація про космос подається у спрощеному вигляді. Також на тому сайті був розміщений анонс події, яка мала відбутися 26 січня – читання казки в прямому ефірі з космосу! Тобто астронавтка Шенон Вокер мала читати дітям книгу, а трансляція відбувалася на офіційному каналі NASA. Ця подія мене дуже зацікавила.

– Якою була реакція дітей?

– Насправді я не була впевнена, скільки дітей підключиться до трансляції, адже за американським часом то був ранок, а в Україні на той час уже був вечір – 19-та година, діти в цей час або виконують домашнє завдання, або відпочивають. Але я була дуже здивована, побачивши велику аудиторію саме з нашої школи (напередодні я попросила колег з інших класів поширити інформацію в чатах). Це була історія про пригоди тихохода, найменшої в світі живої істоти, здатної вижити навіть в космосі. А також про пошуки супергероя, якого, виявляється, кожен може знайти всередині себе, якими б маленькими і незначними ми собі не здавалися. Мене приємно здивувало, що наші діти були досить активні: ставили продумані і цікаві запитання в чаті (наприклад, що треба вивчати, якщо ти хочеш полетіти в космос, чи відчувають космонавти стрес, коли повертаються на землю, що є найскладнішим після повернення додому), спілкувалися з однолітками (разом із нами казку слухало близько двох тисяч дітей з 5 країн світу).  Звісно ж, усе це – англійською мовою.

– Не цікавилися, скільки дітей після космічно-літературного контакту захотіли стати астронавтами?

– Я не запитувала, скільки захотіло стати астронавтами, але сьогодні цікавилася, що вони запам’ятали з нещодавньої події, то запам’ятали досить-таки багато. І нехай не всі захотіли стати космонавтами, але навіть якщо діти почали аналізувати наукову інформацію, то це великий плюс, бо це спонукає до мислення та міркувань про наш світ.

За матеріалом газети «День»
Фото з Фейсбук Анни Дудіч