Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

ДО БАЙДУЖОСТІ ПРИВЧАЄ ГРОМАДСЬКИЙ ТРАНСПОРТ?

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Якби Булгаківський Воланд нині вирішив прибути до Кіровограда, він би зрозумів, що за століття мало що змінилось: «люди как люди..только квартирный вопрос их испортил», а ще до квартирного додалось питання транспортне.

Цього разу мова піде не про багатостраждальну транспортну реформу чи недобросовісних водіїв. Говоритимемо про пасажирів і ті напасті, які переслідують нас щодня. Зрештою цим проблемам виною ми самі. Наша ментальність чи то відсутність потрібної клеми. Наприклад, черги до транспорту.

Така буденна річ як черга на потрібний автобус/маршрутку існує в Одесі та Криму, Харкові та Києві, у Львові є навіть дві черги – на сидячі та на стоячі місця. (Ох, як же мені колись довелося осоромитись, коли завидівши потрібну маршрутку, я обігнала усіх і перша влетіла на вільне місце. Побачивши ошелешену нечуваним нахабством чергу, яка, проте, не зробила мені жодного зауваження, обережно вийшла і пішла у хвіст черги для «стоячих».).

 

У Кіровограді черг ніколи не було. Навпаки, побачивши маршрутку, пенсіонерки, як ошалілі спринтери, біжать швидше за будь-кого з молодих. Далі елементи рукопашного бою, відштовхуючі кандидатів на вільне місце. Потім відчайдушні прохання «ну, давайте, посуньтесь, ще трошки, ще двом людям треба їхати». І всі сунуться і їдуть. Сама була свідком, коли у вечірній час-пік у звичайному жовтому бусику їхало лише стоячих понад двадцять.

Звісно, кожен обирає свій вид спорту, проте давайте все ж спробуємо стриматись. Прийшов на зупинку не першим – не лізь поперед батька в пекло, май совість. Чоловік у маршрутці явище також дуже специфічне. Саме в транспорті чомусь особи чоловічої статі часто забувають, що вони чоловіки. Не закликаю завжди і кожній жінці вступати місце.

Достатньо буде не кидатись як ранений звір на пусте місце, коли навколо стоїть ще п’ять жінок (чесне слово, побережіть здоров’я. Краще постояти ніж отримати від жіночки зі слабими нервами, але важкою рукою, або навіть слухати тираду, що всі чоловіки сволочі) і вступати місце літнім та вагітним. Виняток становлять тільки ті чоловіки, яким такий подвиг зробити не дозволяє здоров’я. Але, на жаль, найчастіше у останній проблемі винні самі жінки. Адже вони виховали із свого синочка от таке чудо. Думаю, кожному траплялась така ситуація: заходить в переповнену маршрутку мама чи бабця з малюком, якого забрала з садочку, знаходиться совісна людина, яка вступає місце.

І тут бабуся садить свого онука, а сама їде стоячи. Що заважає їй взяти на руки маля? І чи обов’язково виховувати дитину з думкою, що вона пуп всесвіту, а решта людей переб’ється? Не менше сердить, коли у переповненій маршрутці сидить окремо мама, а окремо малолітнє чадо. І не приведи Господи ти зробиш такій мамі зауваження. «Я за нєво заплатіла» – відповість вона. Ок, прекрасно, заплатила, але невже 2 гривні за проїзд це індульгенція, якою можна відкупитись за відсутність поваги до інших пасажирів?

Часом батьки дійсно стараються привчити малюка до ввічливості, але вдається це не завжди легко. «Ходи на руки» гукає тато сина років шести-семи для того, аби звільнилось місце для хоч би одного стоячого пасажира. «Не хочу» відповідає малий. «Як же так! Жінкам треба уступати» – говорить батько і звільняє місце якійсь пані сам, дитина ж продовжує сидіти.

Отже, хто, кому і чи повинен уступати місце? З таки питанням ми звернулись до педагогічного колективу Кіровоградського дитсадка №54 «Чебурашка», адже переконані, найлегше прищепити якісь правила саме змалку. «Часто батьки, які садять малюка, а самі стоять, вважають, що таким чином вони піклуються про дитину, але насправді вони несвідомо виховують егоїзм.

Дитина починає думати, що весь світ крутиться навколо неї. Це лише нашкодить дитині, адже пізніше це може вилитись у проблеми в колективі, коли малеча не здатна буде поступитись, буде вперто переконаною, що всі мають танцювати під її дудку» пояснили спеціалісти. Не варто перебільшувати беззахисність дитини. У переповненому транспорті можна посадити малюка собі на руки, або тому з пасажирів, хто на це погодиться.

Якщо дитина вперто не хоче йти на руки до «чужої тьоті», то варто пояснити: «добре, не хочеш на ручки, тоді постоїш», зручно стати, аби малюка випадково не зачепили дорослі, але не потурати примхам. Найкраще навчає дитину приклад батьків, адже вони калькують поведінку старших. Часом до власного прикладу варто додавати пояснення, чому ви робити саме так, а не інакше.

Хорошим способом навчання ввічливості можуть стати рольові ігри, а також казки у яких робиться наголос на певних чеснотах, конкретних ситуаціях, які можна обговорити з малюком. Якщо ви готові виступити з тирадою і розказати, що вам краще знати як виховувати дитину чи онука, «от будуть у тебе діти зрозумієш» і подібні речі, з радістю з вами погоджусь.

Але тоді не дивуйтесь чому вам ніхто не вступить місця не зважаючи за те, що вам далеко за п’ятдесят, чи ви при надії, або навантажені торбами з покупками, адже ви самі винищуєте ввічливість і почуття такту у майбутньому поколінні.