Наші ЗМІ не балують увагою людей науки. Її нинішній стан в Україні можна охарактеризувати фразою: «аби не гірше». А наука ж, як відомо, не лише рушій прогресу загалом, але й економіки зокрема. І цього поступу так бракує нашій державі останніми роками.
«Нова газета» цікавиться, чим і як наука живе сьогодні на Кіровоградщині. На прикладах конкретної людини-науковця.
В економічних умовах, що нині склалися в Україні, мабуть, важко знайти населений пункт, в якому не було б проблем. Власне, навіть п’ять чи десять років тому таке село чи місто так само було міфічним Ельдорадо, адже жити в умовах постійного «покращення» - це значило «виживати». Тому коли Олексій Кондратенко - сільський голова села Мошориного, що в Знам’янському районі ‒ каже, що немає такої проблеми, яку б не можна було вирішити, якось не дуже віриться.
Якби Булгаківський Воланд нині вирішив прибути до Кіровограда, він би зрозумів, що за століття мало що змінилось: «люди как люди..только квартирный вопрос их испортил», а ще до квартирного додалось питання транспортне.
Цього разу мова піде не про багатостраждальну транспортну реформу чи недобросовісних водіїв. Говоритимемо про пасажирів і ті напасті, які переслідують нас щодня. Зрештою цим проблемам виною ми самі. Наша ментальність чи то відсутність потрібної клеми. Наприклад, черги до транспорту.
Така буденна річ як черга на потрібний автобус/маршрутку існує в Одесі та Криму, Харкові та Києві, у Львові є навіть дві черги – на сидячі та на стоячі місця. (Ох, як же мені колись довелося осоромитись, коли завидівши потрібну маршрутку, я обігнала усіх і перша влетіла на вільне місце. Побачивши ошелешену нечуваним нахабством чергу, яка, проте, не зробила мені жодного зауваження, обережно вийшла і пішла у хвіст черги для «стоячих».).
Навіть військові фахівці визнають, що з різних причин суспільство відчуває брак інформації про те, що насправді відбувається. Заповнити цю прогалину «Нова газета» вирішила із перших уст. Обласний військовий комісар Ярослав Кучер розвіяв усі чутки і розповів наступне. – Жодної мобілізації в Україні не оголошувалось, – пояснює полковник. – Це прерогатива Президента, а він відповідного стану не вводив. Що насправді відбувається, так це навчальні збори військовозобов’язаних. Їх викликають до військкоматів, формують у команди і призивають на збори.