«І повіє огонь новий з Холодного Яру»

Автор: Нова Газета

Близько двох сотень кіровоградців вирушили 24 квітня до центру Холодноярської республіки  для вшанування пам’яті оборонців незалежності України.

 

Серед сакральних місць сили і духу українців одне з чільних місць посідає саме Холодний Яр. Перше, що вражає, – неймовірна природа: старі величні ліси, цілющі джерела та круті яри. А їх тут, крім власне Холодного, ще 11. Не варто забувати й про епохальні історичні події, які вершились у цих краях і атмосферою яких просякнуте повітря цього славного краю. У буремні часи Визвольних змагань цей край мав власну автономію – Холодноярську республіку, яка підтримувала УНР і боролась проти комуністів і монархістів.

Кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко, який став екскурсоводом для кіровоградських мандрівників, зазначив, що Холодний Яру – святе місце для кожного українця і кожен мусить його відвідати. От і цього року до 21-ї річниці вшанування пам’яті повстанців долучились викладачі КДПУ ім. В.Винниченка, громадські діячі, журналісти, учні та вчителі місцевих навчальних закладів, працівники ТОВ «GREENSTONE».

Голова благодійного фонду народного депутата Станіслава Березкіна «Добротвір» Андрій Малик розповів, що вшанування героїв Холодного Яру за участі кіровоградців вперше відбулось у 1999-у році: «Тоді було максимум 20-30 осіб. Тепер лише наша злагоджена компанія налічує близько 200 осіб. Я вірю у те, що з кожним роком кількість людей, які розуміють і шанують ці святі місця, лише збільшуватиметься. А сьогодні хотілося б висловити величезну подяку президентові футбольного клубу «Зірка» Максиму Березкіну. Саме за його сприяння ми отримали можливість здійснити цю чудову поїздку».

«Мене надихає, що вшанування героїв-холодноярців збирають усе більше людей. Наша, колись заборонена, героїчна сторінка історії повертається у народну пам’ять, робить нас іншими, справжніми. Без пам’яті про такі події неможливо побудувати міцну державу! Втім, як це не прикро, але держава нічого не робить для цих вшанувань – уся організація тримається на ентузіастах, таких як Роман Коваль, учасники історичного клубу «Холодний Яр» та їхні однодумці», – ділиться своїми враженнями доцент кафедри української літератури КДПУ ім. В. Винниченка Олександр Ратушняк.

«Подорож до Холодноярщини – чудова нагода доторкнутись до славної історії нашої держави. Крім того, зв’язок із цим краєм  моя родина тримає вже не перше покоління: мій дядько Петро Бойко завжди був патріотом України і саме він озвучував аудіо-книги «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського і «Залишенець» («Чорний Ворон») Василя Шкляра, – поділився Олександр Бойко, організаційний директор ТОВ «GREENSTONE». –  Саме мій дядько освячував прапор, який вносили до Верховної Ради під час прийняття Акта про незалежність. Крім того, саме він разом із Володимиром Яворівським освячував перший на Кіровоградщині національний прапор».

Кордони Холодноярської республіки проходили не лише Черкащиною, а й Приінгуллям: до її території входили села Олександрівського району. Багато ватажків повстанського руху були нашими земляками. Так, у селі Розумівка Олександрівського району є  визначна пам’ятка – могила Миколи Скляра, одного з легендарних Чорних Воронів. На початку 2000-х років місцевий історик та краєзнавець Іван Петренко за сприяння сільського голови Миколи Христенка відновив хрест на могилі повстанця.

Учасники подорожі, крім ключових сіл Холодноярщини – Медведівки (була форпостом Гайдамацької Січі та Отаманщини), Мельників та хутора Буда, відвідали Суботів – родову резиденцію Богдана Хмельницького. Також кіровоградці побували у серці Холодного Яру – Мотронинському монастирі. Про нього у своїх мемуарах згадував більшовицький окупант Дмитро Куров, який побував у цій мальовничій та небезпечній місцевості у 1920-му році: «Шесть лет воюю и никогда такой крепости не видовал».

Цьогорічне вшанування українських звитяжців, яких ще називали «лицарями лісу», відзначилось єднанням духу та згуртованістю, адже такої кількості патріотично налаштованих кіровоградців тисячолітній дуб Максима Залізняка на своєму довгому віку ще не бачив.

Катерина Білоконь, «Перша електронна газета»,
фото Сергія Якуніна