«НА МІСЬКОМУ НАШОМУ БАЗАРІ ПРИВЕРТАЄ ДО СЕБЕ УВАГУ СВОЇМ СМОРОДОМ РИБНИЙ РЯД»

Автор: Нова Газета

Напевно, всі чули про Єлисаветград як військове місто, культурний центр, але мало хто знає, що місто ще славилося як медичний осередок, що об’єднав світил медицини кін. ХVIII – поч. ХIХ століття. У місті працювали наукові медичні товариства й видавалася спеціалізована медична преса.

 

Від часів заснування Єлисаветграда місто славилося своїми медичними закладами та лікарями. Краєзнавець В. Босько пише: «Жоден підручник із історії вітчизняної медицини не обходиться без згадки про Єлисаветградську медико-хірургічну школу – перший вищий навчальний заклад на Правобережній Україні (1787-1797)». Школа була заснована з ініціативи князя Потьомкіна в 1787 році, викладати запросили найкращих випускників Київської академії, очолював заклад лікар-педагог, згодом – доктор медицини П. Шарой, одним із відомих випускників школи був Є. Мухін – доктор медицини, викладач та член-кореспондент провідних наукових установ Російської Імперії та Європи, засновник нових напрямків у медицині, вчитель
М. Пирогова.

У 1868 році лікарі міста, об’єднавшись, створили «Єлисаветградське науково-медичне товариство». Спочатку спільнота нараховувала 28 лікарів, головою обрали військового лікаря С. Довнара. Почесними членами товариства в різні роки були І. Мечников, М. Скліфосовський та інші відомі медики. Незадовго після заснування товариство почало видавати свою періодику – «Протоколы общества Елисаветградских врачей». У 1887 році вийшов збірник «Протоколы и труды общества Елисаветградских врачей 1889/87 г.», де також містилися наукові реферати та доповіді «Про один народний абортний засіб», «Про заходи проти холери», «До питання про школу як провідника заразних хвороб» доктора О. Войцеховського, реферат «Про терапевтичне значення внутрішньоклітинного травлення» Е. Гора та інші.

Паралельно у Єлисаветграді функціонувала інша медична організація – «Єлисаветградське відділення Російського Товариства Охорони Народного Здоров’я». Товариство порушувало актуальні соціальні проблеми того часу: боротьба з туберкульозом, алкоголізмом, дитячими захворюваннями та смертністю, епідеміями. Головами ради Єлисаветградського відділу були лікарі Л. Гельбак,
О. Михалевич та І. Штейн. У перший рік до товариства входило 66 членів, у другий – 82, на рік відбувалося 8 засідань та одне річне. Того ж року відділ заснував свій журнал «Труды Елисаветградского отдела Русского общества охранения народного здравия».

Слід зазначити, що окреме друковане видання серед багатьох відділів Товариства Охорони народного здоров’я мали тільки два – Московський та Єлисаветградський. Журнал виходив раз на два роки, загалом побачило світ чотири випуски, останній – у 1901 році.

Частина матеріалів друкувалася у розділі «додатки», у другому випуску журналу за 1899 рік були поміщені такі: доповідь І. Штейна «До питання про санітарне впорядкування перукарень», доповідь доктора М. Косого «Про збереження нервового здоров’я та про захист від нервових хвороб осіб, схильних до них», повідомлення інженера С. Нестюшко-Буйницького «Про водопостачання», реферат доктора О. Михалевича «Про навчання на відкритому повітрі». З приводу цього реферату розгорілася дискусія, текст якої був поданий у журналі. Слушну думку висловив П. Рябков: «Мене цікавить питання місцевих навчальних закладів, наскільки тут цінується порада лікаря; напр., мені відомо, що один з місцевих середніх навчальних закладів при розширенні свого приміщення знехтував всіма умовами гігієни; ймовірно, там є свій лікар: його думкою, очевидно, знехтували». Він наголошував, що справа лікаря не тільки лікувати дітей, але й впливати на навчальну програму, оскільки нівелювання санітарних норм у навчальних закладах спричинило погіршення зору великої кількості учнів. На його думку, лікар має входити до педагогічної ради навчального закладу.

Товариство намагалося загострити увагу громадськості на важливих проблемах гігієни в місті, створювати санітарні комісії для перевірки більшості підприємств, виробництв, ринків, водопроводу. Для перевірки якості продуктів харчування товариство обладнало спеціальну лабораторію, результати перевірок публікували на сторінках видання, часом друкувалися доволі критичні матеріали: «На міському нашому базарі привертає до себе увагу своїм смородом рибний ряд. У прилеглих до базару подвір’ях, часто не мощених, розміщені склади продуктів харчування в різних упаковках на забрудненій сміттям землі: бочки з соленою рибою, сушеними плодами часто поміщені в бруд поблизу відхідних місць. Увесь так званий принесений ряд продуктів харчування на базарі розміщується на землі, в сухий час – у пилу, а вологий – в бруді…», особливу увагу приділяло товариство здоров’ю молоді: «Необхідність охорони здоров’я підростаючого покоління, що псується ненормальними гігієнічними умовами сім’ї та школи, поставлена сьогодні на перший план, слугувала не раз предметом обговорення на наших зібраннях…».

Було своє медичне видання і в Олександрії. Правління місцевого товариства російських лікарів планувало в 1900 році видати спеціалізований часопис «Русский эпидемиологический и санитарно-общественный ежегодник». Товариство звернулося до Олександрійського земства з проханням надавати для збірника відомості та забезпечити передплату часопису всім лікарям земства. Влада підтримала ініціативу товариства.

Ось так, маючи потребу професійного спілкування та розвитку, лікарі міста видавали пресу, яка з одного боку стала майданчиком для спілкування, а з іншого – популяризувала серед населення важливість гігієни. Часом медичні журнали виконували роль «ревізора», контролюючи санітарні умови шкіл, ринків та інших громадських місць.

Роман Базака,
провідний науковий співробітник ДАКО, старший викладач КДПУ ім. В. Винниченка