Інтелігентний ворог фашистів

Автор: Нова Газета

Історія Другої світової війни має дуже багато видатних постатей. Однією з таких є командир підводного човна М-172 Ізраїль Фісанович, 100-річчя від дня народження якого ми відзначали 23 листопада.

 

Народився Ізраїль Фісанович у Єлисаветграді 1914 року у бідній сім’ї службовця. Щоб якось звести кінці з кінцями, його батько вирішив переїхати до Харкова, де Ізраїль закінчив семирічку і вступив на навчання до училища. Здобувши спеціальність слюсаря-інструментальника, хлопець сумлінно працював на заводі сільгоспмашин «Серп і молот». Через деякий час його як активного молодого робітника міськком комсомолу направив до Військово-морського училища ім. Фрунзе у Ленінграді.

Училище Фісанович закінчив, маючи тільки відмінні оцінки. За успіхи у навчанні він отримав від Наркома Оборони Клементія Ворошилова іменний срібний годинник. Найкращий випускник отримав призначення на підводний човен типу «М» («Малютка») – найменший тип субмарин тодішніх радянських ВМС.

 

Війна народжує сміливців

 

Починав службу Ізраїль Фісанович штурманом, а потім був призначений командиром підводного човна М-84. Кар’єра талановитого офіцера розвивалася швидко. Щоправда, цьому сприяли не тільки старанність самого лейтенанта, а й політичні події в СРСР і стрімке розростання радянського флоту. Кількість кораблів збільшувалася, а кількість офіцерів відповідного рангу зменшувалася внаслідок репресій. Тому Фісанович одночасно з наказом про допуск до командування субмариною отримав й інший – про присвоєння йому звання старшого лейтенанта та переведення на посаду флагманського штурмана штабу Північного флоту.

Однак, як це часто буває, саме на піку успіху людини життя вносить свої корективи. Фісановичу надійшла телеграма про смерть батька. Приїхавши додому, він дізнався, що його батько помер у тюремній лікарні, куди потрапив через те, що був звинувачений у шпигунстві на користь Німеччини. У тому ж році тітку дружини Фісановича звинуватили у втраті політичної пильності і виключили з Компартії. Тому Ізраїлю відмовили у відправлені на курси підвищення кваліфікації, затримали його прийом у партію і направили на посаду з пониженням – флагманського штурмана бригади підводних човнів Північного флоту. Лише у грудні 1940 року Фісановича прийняли у партію.

Згодом він успішно атестувався на помічника командира підводного човна і був нагороджений знаком «Відмінник ВМС». У липні 1940-го Фісанович отримав звання капітан-лейтенанта і був призначений помічником командира середнього підводного човна Щ-404. Велика Вітчизняна внесла корективи в долю морського офіцера.

Бойове хрещення наш земляк отримав уже першого місяця війни і витримав його з честю. Арена бойових дій на морі відразу ж виявила як сміливців, так і боягузів. Наприклад, один із командирів субмарини у першому ж поході злякався появи німецького ко-
рабля, відступив і, сліпо маневруючи, наштовхнувся на підводну скелю, пошкодивши човен. Командира віддали під військовий трибунал, а Фісановичу наказали керувати ремонтом і прийняти командування пошкодженим човном М-172, піднявши бойовий дух підводників. Та все змінилося 21 серпня 1941 року. Командуючи відремонтованим човном, Фісанович досить обережно провів його до ворожої гавані Ліінахамарі. Підняв окуляр перископа і зафіксував відстань до цілі – судна, з якого висаджувалися німецькі солдати і розвантажувалося озброєння. За лічені хвилини торпеди накрили транспорт ворогів. Це був грім з ясного неба, бо німці вважали, що їх атакували літаки з повітря. Коли ж збагнули, що сталося, кинулися навздогін за човном. Вдало маневруючи, Фісановичу вдалося довести субмарину до своєї бази.

Згодом підводники М-172 потопили ще три транспортних судна німців. А найзухвалішою їх вилазкою виявився прохід через вузький фіорд до фінського порту Петсамо, де підводники Фісановича торпедували транспортне судно.

3 квітня 1942 р. Ізраїлю Фісановичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням Ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Нагороджений він також двома орденами Червоного Прапора та орденом Вітчизняної війни І ступеня. У липні 1943 року американський уряд нагородив Фісановича орденом «Військово-морського хреста».

 

Морський вовк

із душею лірика

 

У вільний час від служби Ізраїль Фісанович писав вірші. Звичайно ж, про море. На його слова композитор Борис Терентьєв написав «Пісню стройову підводну», яку і нині співають моряки Північного флоту.

Як згадує Герой Радянського Союзу Ярослав Іосселіані, Фісанович завжди дивував нових знайомих своїм суто цивільним виглядом, що не в’язалося з уявленнями про «морського вовка». Погляд у нього був далеко не сталевий, голос не хрипкий, а навіть близький до жіночого. Він був цікавим співрозмовником, допитливим і дуже кмітливим. Дивував співрозмовників своєю начитаністю, захоплювався музикою. У вільний час писав спогади про бойові походи. Його перу належать книги «Записки підводника» та «Історія «Малютки», якими зачитувалася молодь у післявоєнний час.

Письменник Юрій Герман, який товаришував з прославленим підводником, згадував, що якось жартома сказав Фісановичу, що його вигляд абсолютного інтелігента якось не в’яжеться з образом безстрашного офіцера, який нещадно знищує німецькі кораблі.

На що Ізраїль Ілліч усміхнувшись відповів: «Ну, что ж, будем считать, что я хоть и топил фашистов, но делал это вполне интеллигентно».

 

Остання пригода «Камбали»

 

У 1944 році, після виходу фашистської Італії з Другої світової війни, у Європі відбулося перегрупування сил. Радянське командування відрядило Фісановича разом із трьома досвідченими командирами-підводниками
до Англії для отримання трофейних італійських субмарин. Ізраїлю Іллічу з екіпажем дісталася субмарина під назвою «Камбала», яка мала славний послужний список: 20 бойових походів, 4 потоплених німецьких, 1 фінський корабель. За два місяці радянські моряки оволоділи керуванням човна і 27 липня 1944 р. Фісанович вивів «Камбалу» в останній похід.

Тривалий час причини загибелі підводного човна «Камбала» залишалися нез’ясованими. Тільки у післявоєнні роки вдалося встановити, що 27 липня 1944 року літак британської берегової охорони за 230 миль на північ від Шотландських островів виявив підводний човен, що рухався в надводному положенні. Човен не подавав розпізнавальних сигналів і при наближенні літака почав екстрене занурення. Британці атакували човен бомбами, жоден із членів екіпажу не врятувався. Згодом виявилося, що саме цим підводним човном командував наш земляк, Герой Радянського Союзу – Ізраїль Фісанович...

 

Борис Шевченко, історик