Чи стане Лита могила повноцінним туристичним об’єктом?
- Деталі
- Категорія: КЛІОТЕРАПІЯ
Нещодавно у Знам’янському районі відкрили пам'ятний знак на місці проведення археологічних досліджень скіфського поховання Лита могила (Мельгуновський курган). Обійшлося без помпезних урочистостей, бо ж наразі в області діє заборона на масові заходи через пандемію коронавірусу.
Коротко про курган, дослідження якого стало знаковою і значущою сторінкою в історії України (дата його розкопок дала відлік не лише скіфській, а й усій вітчизняній археології). Могилу вперше розкопали у 1763 році. Наказ про це видав головний командир Нової Сербії Олексій Мельгунов, від прізвища якого походить ще одна назва кургану. У його верхній частині знайшли кам'яну скульптуру з відбитою головою. Неподалік статуї виявили кам'яну скриню із золотими речами, яка ввійшла у науковий обіг як Мельгуновський скарб: залізний меч (акінак) з окутим золотом руків'ям та вкритими золотою пластиною дерев'яними піхвами, срібні деталі від ассирійського палацового табурета, золота діадема, 17 масивних золотих пластинок із зображенням орла з петлями на звороті, платівки з зображеннями мавп, птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцівках, 40 бронзових наконечників стріл. Окремі знахідки з кургану перебувають в Ермітажі (Санкт-Петербург, РФ), на сьогодні тривають перемовини щодо повернення цих речей в Україну.
Одна зі знахідок – скіфський золотий орел, який у наші часи став фігурою геральдичних символів Кіровоградської області – герба та прапора.
Розкопки кургану у 1892 році продовжив відомий археолог і етнограф Володимир Ястребов та у 1990 році – викладачка Кіровоградського педінституту Нінель Бокій. У 2019 році, аби закінчити вивчення перед встановленням пам’ятного знаку, розкопки продовжив Інститут археології НАН України. На їх проведення з обласного бюджету виділили 472 тисячі гривень.
Ідея облагородити це місце побутувала давно, проте обласна рада прийняла відповідне рішення лише у жовтні 2010 року. Справа затягувалася, і реальні роботи розпочалися лише рік тому, коли на них виділили кошти. Відкрити знак планували до відзначення 80-річчя Кіровоградської області 2019 року.
Загальна вартість робіт склала 3 мільйони 600 тисяч гривень з обласного бюджету.
Кореспондент «Нової» відвідав Литу могилу, щоб оцінити об’єкт і як журналіст, і як турист. Їхати до неї з Кропивницького недалеко – до села Копані, поблизу якого курган розташований, 28 кілометрів. Комплекс стоїть буквально на шляху, асфальтова дорога, до слова, досить пристойна. Загальне перше враження – гарно, все зроблено добротно. На наново насипаній могилі бовваніє кам’яна фігура вусатого скіфського воїна. Її підніжжя оточує доріжка, що зливається з майданчиком, на котрому стоять лавки та власне пам’ятний знак. Усе це застелене гранітною плиткою. Пагорб обсаджений молодими дубами.
Та все ж можна помітити і певні недоречності (суб’єктивна думка автора). Перше, що привертає увагу, – ґрунтова стежка нагору до воїна, протоптана відвідувачами. Схил досить крутий, тож за мокрої погоди нею краще не вибиратися. Чому б не покласти східці, подумалося. Зрозуміло, що автори проєкту намагалися відтворити прадавній вигляд могили, на яких сходи не облаштовували. Але ж Лита могила у новому вигляді – новостворений курган, туристичний об’єкт.
Дещо розчаровує таке. Затриматися тут можна щонайбільше на 15 хвилин. Піднятися на вершину до вусаня, обійти по колу курган, поселфитися. Відверто бракує, на скромну думку автора, хоч якоїсь візуалізації скарбів. Ну непросто відчути красу і велич знайденого, не побачивши хоча б його зображення.
І кілька суто практичних зауважень. Схили кургану вкрила красива травичка, схожа на газонну, але крізь неї вже пробивається бур’ян. Цілком очевидно, що за рік він квітчатиме всю могилу. Гранітна плитка – цінний будівельний матеріал. Тож без охорони вона може стати окрасою обійсть жителів навколишніх сіл...
Ці питання виникають під час розмови з очільником Трепівської сільської ради (на її території розташована Лита) Юрієм Долинкою. Він вважає, що всі задоволені створенням цього об’єкта, але... 
– Для нас зараз головне – запобігти актам вандалізму, – слушно каже Юрій Олексійович, згадуючи до прикладу мисливців, які напідпитку люблять постріляти не по дичині. – Зараз вирішується питання щодо балансоутримувача об’єкта, яке дещо ускладнилося входженням нашої громади в Суботцівську ОТГ. А час минає.
Він згадує один випадок. Ще коли лише насипали курган, землю обтягували спеціальною гофрованою сіткою, щоб ґрунт не обсипався. Рулонів із п’ять її хтось поцупив. Як і куди її можна було б пристосувати у господарстві – лишається загадкою.
– Я гадаю, що її просто десь далі у лісосмузі викинули і спалили, – припускає сільський голова. – Я веду до того, що зараз просто не варто гаяти час. За розмовами пам’ятник буде на балансі обласного краєзнавчого музею. Це дасть нам кілька робочих місць, хай навіть одне. Адже ж потрібно буде комусь доглядати за ним, прибирати. Хочеться, щоб все це чимшвидше відбулося.
Тим часом, Лита вже привертає увагу. Там чудове місце для зйомок, тож уже виникла місцева традиція – проводити весільні фотосесії.
Частина Мельгуновського скарбу
Пан Юрій погоджується із тим, що візуального відображення скарбів бракує. Є ідеї, каже він. Скажімо, організовувати виставки скіфських артефактів, що є в Україні, прив’язуючи їх до відвідин знаменитого кургану. Одна із ідей – дуже коштовна, тож поки нереальна. Її суть в тім, що можна було місце розкопок, частину самих розкопів, накрити скляною конструкцією.
– Але кошти для цього потрібні фантастичні, – із сумом підсумовує голова, оптимістично додаючи, що сподівається – згодом і урочистості відбудуться, і туристів тут буде чимало.