Напевно, всі чули про Єлисаветград як військове місто, культурний центр, але мало хто знає, що місто ще славилося як медичний осередок, що об’єднав світил медицини кін. ХVIII – поч. ХIХ століття. У місті працювали наукові медичні товариства й видавалася спеціалізована медична преса.
Йдуть роки, а Голодомор-33 залишається кривавою раною на тілі і свідомості нашого народу. Вона занадто велика, щоб затягнутися й не кровоточити, звідколи ми лікуємо її вшануванням померлих, пам’ятниками і меморіалами, панахидами й промовами. Занадто довго вона гноїлася замовчуванням та страхом, у багатьох місцях потворно зарубцювалась яничарством та безпам’ятством, розплодилась виразками втрати совісті та моральних законів.
Близько двох сотень кіровоградців вирушили 24 квітня до центру Холодноярської республіки для вшанування пам’яті оборонців незалежності України.
Півтора століття тому на гусиних яйцях на території нинішньої Кіровоградщини спорудили будівлю, за яку архітектор отримав лише 10 карбованців. Колись то був панський маєток, а нині – це школа, на території якої ростуть рідкісні дерева.
Кіровоградщина здавна славиться своїми родючими чорноземами та розвиненим сільським господарством. У середині ХІХ століття сільськогосподарську продукцію краю відправляли на зовнішні ринки. В Єлисаветграді, Новогеоргіївську, Олександрії, Бобринці, Новомиргороді та інших містах починає розвиватися промисловість з переробки товарів сільського господарства.