Під таким лейтмотивом відбувся минулого тижня традиційний мітинг-реквієм по загиблих євреях у 1942 році у селі Хащуватому Гайворонського району. Захід відбувся на місці розстрілу понад тисячі жителів села, де зараз облаштовано меморіальний комплекс «Хащуватська трагедія».
Восьмого січня відзначався день визволення Кіровограда від фашистських загарбників. Минулі покоління краєзнавців ґрунтовно висвітлили перебіг боїв за місто. Однак XXI століття відкриває нові, приховані, грані подій минулого.
Не знаю, чи це випадковість, але саме напередодні річниці початку подій на Майдані, мені до рук потрапив диск, свого часу забутий і загублений у дальньому кінці шухляди серед десятків подібних із різноманітними записами музики, урочистих подій, якихось виступів. На його білій лицьовій поверхні чорним, трохи розпливчастим фломастером написано: «РІ Чміленко Леонтій Ів. Сахно Супрун і Гриць».
Свого дядька, Івана Івановича, як його у нас в родині називали, я пам’ятаю високим, ставним, у військовій формі, з рум’янцем на всю щоку та щирою відкритою посмішкою. У наше маленьке містечко Новомиргород, що на Кіровоградщині, він приїздив раз чи двічі, коли я була ще дошкільням.
Напевно, всі чули про Єлисаветград як військове місто, культурний центр, але мало хто знає, що місто ще славилося як медичний осередок, що об’єднав світил медицини кін. ХVIII – поч. ХIХ століття. У місті працювали наукові медичні товариства й видавалася спеціалізована медична преса.