Обрієта непримхлива у вирощуванні, але потребує від садівника любові і уваги, втім, як і будь-яка мініатюрна і витончена рослина. Добре висаджувати рослину на кам’янистих квітниках, схилах і підпірних стінках, відводячи їй сонячне місце.
За браку освітлення її пагони витягуються, а цвітіння стає мізерним або взагалі відсутнє. Проте і сильна, тривала спека пригнічує квітку, тому в період засухи її потрібно регулярно поливати.
При висаджуванні у міксбордері треба неодмінно стежити, щоб обрієту не заглушили більші сусіди. Своєчасне видалення бур’янів, що проростають крізь її куртинки, обов’язкове. Адже коренева система у квітки поверхнева, слабка. Через це обрієта гине у разі застійних вод при зимовій відлизі і весняному сніготаненні; у таких місцях треба влаштувати високі грядки або дренаж.
Обрієта не переносить важких глинистих і кислих ґрунтів. Вона віддає перевагу легким ґрунтам з помірним вмістом органічних речовин, любить періодичне мульчування піском.
Перед висіванням насіння або перед висаджуванням кущиків квітки у ґрунт вносять деревний попіл, вапно (за потреби) і пісок.
На дуже родючому ґрунті або при щедрому підживленні у обрієти відбувається інтенсивний розвиток зелених пагонів і листя на збиток цвітінню. Надмірний полив призводить до такого ж небажаного результату. Тому для отримання суцільного квітучого килиму у догляді за цією рослиною потрібна помірність у всьому!
Після закінчення весняного цвітіння обрієту треба сильно обрізати – це стимулює краще відростання нових пагонів, які порадують садівників і осіннім цвітінням.
Обрієта морозостійка, добре зимує під сніговою ковдрою. Проте при недостатній кількості снігу і різких осінньо-зимових коливаннях температури рослина страждає і може загинути, а ранньої весни її пагони можуть підгоріти на яскравому сонці. Для кращого збереження зимуючих кущиків рекомендується дуже легке (щоб уникнути випрівання) укриття хвойним ялиновим гіллям, сухим листям.