Таврійські мандри. Херсонщина

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Деякі міста можна вгадувати за запахами – наприклад, Львів (кава) чи Одеса (море). А місто Херсон вимагає більшого – тут не так запахи, як кольори вражають, надихають, «насолоджують».

 

До міста над Дніпром із Кіровограда доїхати, на перший погляд, легко – автобус маршруту «Київ – Херсон» щодня відправляється з нового автовокзалу АС №2 о 15:15. Він їде повз Компаніївку, заїжджаючи на вокзал у Бобринці. Можна спробувати й поїздом, проте доведеться їхати через Знам’янку – не так зручно, як автобусом, хоча дешевше. Не хотілося б починати свою розповідь з негативу, але, можливо, чим більше людей про це скажуть, напишуть, поскаржаться і прокричать, тим швидше на цю проблему все ж таки звернуть увагу. Великою перепоною на шляху до українського півдня, якщо їхати з Кіровограда, є дорога у напрямку до Миколаєва. Її так і називають – напрямком, адже те, що «красується» тут, через кожні півметра нагадує скоріше марсіанський ландшафт. Скільки матюків та нарікань почули соняшники, що ростуть обабіч цієї дороги, важко навіть уявити. Водії автобусів придумали вихід – їдуть полями. Запилюжене повітря компенсують краєвиди за вікнами. Щоправда, після першої години такої подорожі з’являється розпач і зникає бажання мандрів, гостин і відкриттів. Відверто страшною і неподоланною є дорога до Миколаєва. Із Миколаєва до Херсонської області дорога кращає. Нічого, крім блок-постів, що нагадують близькість Херсонщини до окупованого Криму, більше нас не тривожитиме.

Херсон – місто корабелів

Херсон називають містом корабелів. Хто такі корабели? Дивно, але дехто з херсонців і сам не знає, що означає це слово. Називають мікрорайон, згадують пам’ятник першим корабелам на набережній Дніпра, асоціюють це слово із суднобудівним заводом. Ось такі вони загадкові – корабели, насправді будівники кораблів. Порівняно з Кіровоградом, Херсон набагато жвавіше місто – цьому він завдячує, звісно, Дніпру, який надає місту туристичної привабливості. Романтизму обом містам додають курсанти (у нас – льотної академії, в Херсоні – морячки). Усі вони тільки й мріють покинути своє місто, щоб заробити багато грошей, забезпечити сім’ю. Серед курсантів «рибтюльки» (училища рибної промисловості) і Херсонської державної морської академії багато таких, для кого навчання і подальше працевлаштування – це єдиний шанс прогодувати сім’ю.

Конфлікт форми і змісту

Херсон – переважно російськомовне місто. І, звичайно, масовий всеукраїнський флеш-моб з розфарбовування парканів та мостів не змінив «херсонського змісту». Багато жителів райцентрів охоче асимілюються в російськомовному середовищі великого міста. Усе, як і в нас, на Кіровоградщині. Так само, за словами місцевих жителів, тут достатньо багато адептів «русского мира» і охочих до закликів «Путин прийди!». Мало того, такі «українці» живуть і в райцентрах, і в маленьких селах. Що впливає на їхню точку зору? Скоріше за все, телевізор. (А ще невідчутна робота міністерства, яке в народі називають «Мінстець»). Та є й такі, хто збираючи у своїх теплицях урожай, не забуває про військову частину, яка розташована в Чаплинському районі (взимку все село зносило до церкви фуфайки, тушонку та ковдри – це передавали відразу на фронт). Родичі із села Ювілейного (Цюрупинського району) розповідають: їхній односелець довго намагався почепити український прапор на зупинці при в’їзді до села. Але щоночі хтось його знімав звідти. Тоді патріот купив фарбу і написав «Слава Україні!». Шкода, що часто такі гасла майорять на фоні розваленого мосту через Північно-Кримський канал, а національні прапори розвіюються над руїнами колишнього клубу чи церкви (як у с. Білоцерківка Чаплинського району). Те, що можна побачити і в нас, на Кіровоградщині, на жаль, не чуже і в майже сусідній області. Україна...

Їдемо далі на південь Херсонщини. Перетинаємо Дніпро через Антонівський міст – прекрасне місце для милування золотими краєвидами. Особливо на світанку, коли природа, неспішно прокидаючись, спантеличує своєю красою кожного, хто не в полоні рутини і буднів. Тут уже вибачайте за особисте, але розкажу історію про перших херсонців, які переїхали цим мостом. За сімейними переказами родини мого чоловіка, першими, хто переїхав міст, були його дід і бабуся – Володимир та Ліда Данильченки. А було це так. Йшов 1985 рік, міст ще не здали в експлуатацію, тому щоб переправитися на протилежний берег Дніпра, треба було їхати через Каховку або паромом через Голу Пристань. Дід, у молодості бравий десантник, вирішив зважитися на авантюру: «Ану, Ліда, лягай у машині і прикидайся, що тобі погано», – скомандував дід Вова дружині. Та послухалася, і таким чином вони вмовили будівельників дозволити проїхати через міст до лікарні в Херсоні.

Херсонщина туристична

Для тих, у кого повний бак бензину і купа часу, мандри Херсонщиною будуть у насолоду. Навіть якщо під рукою не буде карти і попередньо не готуватися до екскурсій, легко можна знайти пригоди – вказівники на різні туристичні об’єкти тільки й манять повернути направо чи наліво. Та часто, якщо попрямувати за вказівниками, можна розчаруватися. Наприклад, помітка, що за кілька кілометрів від Цюрупинська, у с. Кринки, можна відвідати будинок, де жив відомий український гуморист Остап Вишня, скоро буде вказувати на руїни цього будинку: музей-садиба Остапа Вишні тільки здалеку нагадує туристичний об’єкт – будівля потребує капітального ремонту.

Так само і з біосферним заповідником «Асканія-Нова», заснованим 1874 року Фрідріхом Фальц-Фейном. Якби не супровід місцевих, заповідник важко було б знайти – лише один вказівник з кількістю кілометрів. Погана дорога, напівпорожнє смт Асканія-Нова в Чаплинському районі, ріденький базарчик із сумнівними сувенірами, які можна зустріти в Умані, Кам’янці-Подільському і Яремчі – такими «магнітами» зустрічає нас Асканія. Не знаю як у вас, та в мене існував чітко сформований стереотип ще зі шкільних часів: біосферний заповідник «Асканія – Нова» - це первісний степ, ковила і табуни диких тварин. Насправді заповідник складається з кількох частин: «Північної», Великого Чапельського поду, «Південної». До складу заповідника входить акліматизаційний зоопарк та ботанічний парк. Вхід до зоопарку, закладеного у 70-х роках ХІХ століття, коштує 35 гривень, якщо хочете гіда – доплачуйте ще 5 грн. У зоопарку вільно гуляють павичі, у вольєрах цвірінькають папуги, можна побачити стонадцять видів голубів, цесарочок, фазанів, журавлів, качок та іншої птиці. Найцікавіше спостерігати за вінценосним журавлем та рожевим фламінго. У зоопарку живе 34 види ссавців, 76 видів птахів. 14 видів птахів із тих, що утримуються в заповіднику, занесені до різноманітних Червоних книг. Що цікаво, на сайті заповідника є прайс, за яким можна дізнатися… ціну тварин. Наприклад, зебра Чампана коштує 54 тисячі гривень, осел свійський – 5 тис. грн, американський бізон – 17 тисяч гривень, павич – 1500 грн.

Навпроти зоопарку розташований ботанічний парк – несподівана оаза, трохи схожа на наші Веселі Боковеньки. Екскурсія дендропарком «В лісову казку» триває 2,5 години, ціна квитка – 40 гривень. Хоча, зізнаюся відверто, ми пройшли до парку безкоштовно – не через жагу до «халяви», а просто ніде не було вказано, що прогулянка парком платна, ніде не стояли контролери, а каса була лише біля зоопарку. На сайті парку вказано, що нинішнього року екскурсії «Фотосафарі» та верхи на конях не проводять.

Довідка: Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га - «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаково-ковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Асканія-Нова зробила основний внесок в збереження рідкісного виду - коня Пржевальського, поява якого в Європі з Монголії починалася в 1899 році саме звідси. У 1992 році, після довгої відсутності в дикій природі, вид успішно повернений з Асканії-Нова і Голландії в резерват Хустан-Нуру поблизу Улан-Батора.

Кавуни

У багатьох Херсонщина асоціюється з кавунами та помідорами. Дійсно, баштан і теплиці для херсонців – це бізнес, який щороку годує багато сімей. Про важливість кавунів навіть свідчить пам’ятник цій ягоді, поставлений у м. Гола Пристань. «Погрузка» - так називається період, який починається з кінця червня і закінчується у вересні. Як розповів житель с. Ювілейного Дмитро (випускник Аграрної академії, до речі), він уже не перший рік заробляє гроші на кавунових полях. За його словами, за одну тонну навантажених кавунів платять від 70 до 100 грн. Попит на вантажників є завжди, і попри те, що це дуже важка робота (кавуни треба зібрати у купки, а потім викидати на машину), завжди знаходяться охочі допомогти власникам полів – іншої роботи в селі важко знайти.

Херсонці перебірливі у виборі кавунів. Вони переважно не вигризають всю червону м’якоть як це робитмо ми – виїдають тільки «душу», солодку середину, яку в наших краях називають «вовком»...

Можна багато розповідати про краєвиди Херсонищин – поля ніжно-фіолетових безсмертників обабіч дороги, сосновий ліс біля Цюрупинська, Північно-Кримський канал, де водяться смачні раки, бички, соми, карасі, щуки, Дніпро, що заворожує і надає сили, польові дороги, де за одну поїздку можна зустрітися з лисицею, зайцем і потрапити під атаку кібчиків, які захищають свої гнізда.  Та що ще треба для того, щоб переконатися: наша земля – найкраща у світі, наймиліша, найбагатша!

Фото з мережі інтернет

 

Loading...