Хай не заростає стежка до джерела Георгія Побідоносця

Автор: Нова Газета

Про джерело поблизу Піщаного Броду, яке  місцеві жителі називають цілющим, ми вже чули неодноразово від наших читачів. Тому коли з’явилася нагода побувати на  Добровеличківщині, з радістю нею скористалися.

 Легенди розповідають, що був собі у селі Любомирка коваль – майстер-золоті руки. Сходився до нього люд з усіх усюд, проте одного разу коваль відчув, що втрачає зір. Через деякий час чоловік осліп, а отже і не зміг далі займатися своїм ремеслом. Якось у сні до нього прийшов Георгій Пбідоносець, який порадив йому іти на інший бік річки, знайти джерело і вмивати ним очі. Коваль так і зробив, а через деякий час прозрів. Ця історія увійшла до переказів Любомирської церкви і з того часу слава про воду з джерела поширилася серед людей. А нову стежку до нього витоптали у 2012 році.

 Дійсно, з потічка,  облагородженого людьми, тече неабиякого смаку вода. Жителі довколишніх сіл хвалять свою воду: «Не така, як у Кіровограді, наллєш у пляшку, то ні осаду, ні запаху не відчуєш через тиждень. Дообра в нас вода!»  - кажуть жителі села Піщаного Броду.

‒ Коли людина вірує в цілющість води, то результат завжди відчутний – так по-мудрому і по-філософськи розповідає нам  сільський голова Піщаного Броду Сергій Іванович Мар’янов. ‒ Ми мріємо зробити біля джерела купальню, вже є невеличкий ескіз, за сприяння меценатів плануємо заасфальтувати дорогу, встановити покажчики для туристів.

Джерельна вода має підвищений вміст кальцію та срібла. Отець Дмитрій, настоятель Свято-Преображенської церкви у Помічній, розповідає, що за переказами, біля джерела у давнину стояв будиночок, у якому жили монашки, які й доглядали та чистили джерело.

‒ У дитинстві я на велосипеді «Орльонок» об’їздив ці краї, тож знаю тут кожен камінчик. Згодом досліджував історію джерела в архівах та бібліотеках. Знаю, що часом вода в джерелі зникала, часом з’являлася.  Зникала вода тоді, коли на березі річки побудували кошарню. Сучасна історія джерела почалася у 2012 році, коли двоє кумів поїхали на рибалку і на березі, під кущами терену, знайшли колодязь із смачною водою. Згодом активісти розчистили територію. А зараз ми збираємося з дозволу архієрея ставити альтанку.

Чому джерело називають Георгіївським? Бо Георгій Побідоносець був покровителем жителів пустелі… Ми нічого не прикрашаємо і не додумуємо, намагаємось лише зберегти народні перекази для прийдешніх поколінь, - розповідає отець Дмитрій.

 Від Піщаного Броду до джерела веде польова дорога довжиною у три кілометри. Поміж золотих пшениць та зеленавих соняшників вервечка спраглих дива і води, що несе у собі диво, спускається до берега річечки. Очам відкривається неймовірної краси пейзаж – зелень, блакить, золото… А над усім цим – віра в диво. Мабуть, саме в цьому і полягає наше справжнє  багатство…

 

 

 

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА