Таємнича Вереміївка

Деталі

Категорія: Україна

Опубліковано: Середа, 24 листопада 2021, 12:07

Автор: Інна Тільнова

Він був малим хлопчиком, коли назбирав на березі Дніпра дукачів і монет… Через приблизно п’ятдесят років він створив на цьому самому березі заповідник, де зібрав тисячі зразків традиційної народної української культури.

«Нова газета» побувала у заповіднику «Козацькі землі України» у селі Вереміївці на Черкащині.

Нині тут проживає близько півтори тисячі людей. Перша згадка про село датується XVII століттям. За однією з версій, назва села походить від імені сина Байди Вишневецького Веремія, за іншою – від імені першого поселенця Веремія. Після ліквідації Запорізької січі тут оселилися козаки-запорожці, Вереміївка розросталася і наповнювалася новими історіями.

Місцеві жителі розповідають: у радянські часи після переселення у зв’язку з будівництвом Кременчуцького моря колишнє велике село «підняли» на кручі і поділили на три частини: так утворилися Тимченки, Городське і власне Вереміївка.

Вереміївка народила чимало героїв та визначних особистостей. Бачила національно-визвольні змагання, відпускала своїх синів на участь у кількох війнах. Сучасним захисником цієї землі є Володимир Недяк – український художник, мистецтвознавець, видавець, історик, журналіст, галерист, лауреат Шевченківської премії. Він – засновник приватного історико-географічного музею-скансену «Козацькі землі України» та автор фантастичної книги «Україна. Козацька держава», яку готував до видання протягом шести років. Ще малим хлопцем, наслухавшись від старших родичів історій про минувшину, назбиравши якось на березі «Кременчуцького моря» коштовностей, у які вбиралися українки на початку ХХ століття, він став на дорогу збирача й дослідника.

Ми приїхали до заповідника теплого листопада. Першими, хто зустрічав нас, були три вітряки – ці млини організатори хутора перевезли та реконструювали з різних куточків України. Ще одними постійними господарями хутора є кам’яні баби та стоси кам’яних жорен, звезених з усіх-усюд. Трохи далі – надвірна піч, фундамент оселі Тараса Бульби (скансен задумали як обійстя-садибу міфічного козака Тараса Бульби), стайня, комори, криниця, погреби… Усе під очеретяною покрівлею, побудоване за тогочасними правилами. У коморах стоять скрині, зберігаються десятки човнів-довбанок, дерев’яні сани, ступи… Кілька років тому будівництво хутора призупинилося через брак ресурсів, проте навіть у такому не довершеному стані ця територія вражає.

Таємничою виявилася не лише Вереміївка, точніше заповідник, а й його натхненник Володимир Недяк. Прочекавши на нього весь день, ми вже було вирішили повертатися назад до Кропивницького. Уже вночі, при світлі ліхтаря, управитель заповідника з дозволу Недяка показав нам скарби – багатющу етнографічну колекцію, яка чекає на свій зоряний час у сирих і холодних будівлях колишнього рибгоспу...

Фото Ігоря
 Крушеницького

• Наступна >