Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Браконьєри з посвідченнями рибінспекторів?

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

У червні цього року «Нова газета» опублікувала дві статті (№№22 і 26) про конфлікт між керуючим одним зі ставків поблизу Злинки Маловисківського району (так званий Анастасіївський) Дмитром Брайченком та групою громадських інспекторів, очолюваною головним держінспектром управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області (коротка назва – Кіровоградрибоохорона, начальник Микола Руденко) Олександром Головченком.

Нагадаємо короткий зміст тих подій. Одразу після Нового року на згаданій водоймі за загадкових обставин гине її орендар. У договорі оренди передбачено її передачу в спадщину, і дружина покійного виявила бажання успадкувати оренду. На час, поки оформлювала належні документи, жінка попросила свого знайомого – Брайченка – охороняти залишене майно (будівлі, човни, засоби вилову тощо) і зайнятися господарюванням. І, відповідно, надала йому на це оформлене нотаріально доручення. Доглядати за ставком Дмитро розпочав аж у березні. У період бездоглядності, до речі, як стверджують наші джерела, водойму активно «цідили» - безбожно виловлювали рибу невстановлені особи.

Далі історія розгортається так. До Брайченка звертається згаданий Головченко і під надуманим приводом (вимагав гроші, які нібито йому заборгував покійний орендар) попереджає: ловити рибу тут не дасть, поки йому не повернуть гроші. Вже пізніше до причин заборони додає ще кілька. П’ятого травня Головченко і група невідомих людей (пізніше з’ясувалося, що вони – громадські інспектори рибоохорони) заявляються на став із конкретним «наїздом»: в нерест ловити сітками – зась! Це і справді так, але не зовсім – орендарю можна (офіційне роз’яснення Держрибагентства ми навели у першій публікації). Але ні воно, ні те, що Брайченко показував документи на право господарювати, для інспекторів – не аргумент. Вони просто забирають рибу – наловлену в тому числі й товаришами Дмитра та охоронцями сусіднього кар’єру. Причому – без оформлення документів. Аби якось протидіяти, Брайченко викликає поліцію, та вона приїжджає надто пізно. Як розповідав «НГ» Головченко (див. номер від 30 червня), він і сам тоді викликав правоохоронців. За його словами, ті довго вирішували, представники якого райвідділу мусили їхати на виклик – Новоукраїнського чи Маловисківського (ставок розташований на межі районів). Але факт виклику Головченком наряду привернув нашу увагу вже після виходу статей. Навіщо держінспектору смикати поліцію, якщо в нього достатньо повноважень для затримання браконьєрів, якщо ті не били їх, не стріляли по них, тобто не чинили криміналу? І вирішили слова Головченка перевірити… На запити «НГ» обидва райвідділи поліції відповіли швидко і однаково: 5 травня 2016 року жодних звернень від громадянина Головченка О.В. до них не надходило (офіційні відповіді РВ є в редакції).

 

 

 

 

Отже, Головченко збрехав. Відповідь на запитання «Навіщо?» слід шукати нижче…

Далі події розгорталися так. 20 травня на ставку відбувається схожа на попередню, п’ятого травня, сцена. Але із новими обставинами. Якщо коротко: група громадських інспекторів (Брайченко в кількох із них впізнає попередніх візитерів) глибокої ночі прибула на став, із лазні поблизу нього витягує товариша Брайченка і оголошує його браконьєром, влаштовує обшук у будівлі, знаходить неподалік лазні нібито електровудку. З часом до водойми прибувають Головченко та заступник начальника Кіровоградрибоохорони Тетяна Ціленко. Вона перевірила документи на став і швидко поїхала. Головченко ж вилучає виловлену рибу (мовляв, виловлену електровудкою і сітями) і оформляє на двох присутніх протокол із штрафом більше 50 тис. грн. Слова Брайченка про те, що це його сітки, ігнорує.

Звернімо увагу: рибу вилучали обидва рази. Принаймні так стверджує Брайченко. Головченко ж заперечує: забирали її тільки 20-го. Хоча свідків протилежного – тих самих охоронців кар’єру – достатньо. До вилучення повернемося пізніше.

Роман Бойко

Трішки про зміст другої статті. Вона здебільшого присвячена юридичним аргументам конфліктуючих сторін. Суть – мав право Дмитро хазяйнувати на водоймі, поки оформляється спадщина, чи ні. Переповідати їх – зайве, всі охочі можуть прочитати її, піднявши архів або на сайті «НГ». Ми ж нагадаємо, що обіцяли тоді повідомити про результати суду: обоє «браконьєрів», яким Головченко виписав кругленькі суми штрафу, оскаржили його рішення у суді. Процес тривав майже все літо і завершився тим, що суд встановив численні недоліки при складанні протоколу і постановив повернути матеріали справи про адмінправопорушення Кіровоградрибоохороні «для проведення додаткової перевірки з подальшим направленням матеріалів, за наявності для цього законних підстав, на новий судовий розгляд з урахуванням положень статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Цікаво, як цю перевірку проводять в управлінні й чи проводять взагалі? Минуло ж більше місяця… Цікаво і те, як Головченко виправдовуватиметься, коли протокол все-таки скасують, а «браконьєри» подадуть позов на відшкодування різних збитків, завданих їм інспектором… Або як реагуватиме на перевірки деяких органів на предмет відповідності займаній посаді. Однак не факт, що вони відбудуться, як і не факт, що до кінця року Олександр Головченко залишиться на цій самій посаді – реформа Держрибагенції набирає обертів…

На вилученні риби ми акцентували зовсім невипадково. Ключове питання – куди вона поділася потім. Інспектори у два голоси, нагадаю, чітко сказали: вилучена риба потрапила до товариства сліпих відповідно до договору із ними. На прохання підтвердити це документами Головченко зазначив, що відповідні документи на момент нашої розмови (у червні) перебували у поліції.

Один зі згаданих громадських інспекторів Роман Бойко, з яким автор знайомий давно (про це я згадував у першій статті), активний учасник вилучення риби, під час бесіди перед виходом другої статті наголошував, що він підприємець - орендар водойми, котрий займається розведенням риби. Про це він і раніше авторові  розповідав, зокрема у квітні минулого року, коли «НГ» брала коментар під час підготовки однієї статті. Тоді Роман  зазначав, що орендує два ставки в Єлизаветградці Олександрівського району. Нагадаємо, що ще в першій публікації ми писали, що він саме навесні цього року, приблизно тоді, коли відбувалися події на ставку поблизу Злинки, торгував рибою. Цей факт, до речі, він не заперечив.

І ось після виходу другої статті кореспондент «НГ» випадково зі слів сторонніх дізнається, що Бойко вже давно не причетний до ставків в Єлизаветградці… Аби переконатися в цьому, їдемо в селище. Спочатку побували на одному із трьох ставків, що в ньому і найближчій околиці. Зустрічаємо охоронців, питаємо про став, що в ньому водиться, про Романа (відео бесіди із охоронцями є в редакції). Кажуть, його тут не бачили із зими. З’ясовуємо і те, що він був навіть не орендарем ставка. Просто керував процесом, був щось на кшталт управлінця від імені орендаря. Охоронці – люди інколи малоговіркі, недопитливі і неточні, тому відвідуємо сільраду – хто ж краще неї володіє інформацією? Голову не застаємо. Приїжджаємо ще раз за кілька днів. Застаємо. Питання ті самі – відповідь ідентична. Спочатку голова усно розповів (відеозапис є в редакції), потім просимо його надати підтверджувальний документ. А в ньому, крім іншого, зазначено: «Бойко Роман Петрович працював на ставку в (ПІБ справжнього орендаря ставка). Із 2015 року не працює». Тобто від початку нинішнього року Роман не причетний до ставка. Питання: звідки він брав рибу для продажу навесні?! Чи не в таких водоймах, як Анастасіївський ставок, де права на вилов риби видаються їм сумнівними? І чи не таким самим способом, як у випадку із Брайченком, вона йому діставалася? Звісно, можливо, Бойко у травні орендував іншу водойму. Та коли ми до нього днями звернулися із цим запитанням, він відмовився на нього відповідати, посилаючись на те, що це його персональна інформація, якою ділитися не збирається.

Коли автор статті вже виходив на фінішну пряму збирання матеріалів, йому із різних джерел посипалася інформація про неоднозначну діяльність цих громадських інспекторів. І вона не тільки підтвердила наше припущення, а й доповнила його. Так, один чоловік розповів, що став свідком того, як група людей, очолювана схожим на Бойка чоловіком, вилучала сітки браконьєрів. Вибрану із них рибу забирали без оформлення, хоч, нагадаємо, вилучати без держінспектора не мали жодного права.

Привертає увагу те, що Головченко, який нібито відчуває свою правоту, більше не порушує питання начебто незаконної діяльності Брайченка на ставку. Якщо інспектор переконаний, що той має права там хазяйнувати, чому ж не звертається у всі відповідні інстанції, щоб зупинити «браконьєрство»? Чому керівництво, наприклад, Ціленко, яка сама була на водоймі 20 травня і на власні очі бачила документи Брайченка, не звернулася до компетентних органів? Грубо кажучи, чому ці посадовці відчепилися від Дмитра і більше не доводять його неправоту? (Невеличка ремарка: наприкінці серпня на Анастасіївському ставку і орендованій Дмитром водоймі раптово почався мор риби. Автор особисто став свідком, як на воді плавали десятки особин напівмертвого товстолобика. Чиюсь причетність до отруєння довести виявилося неможливим, але підозри напрошуються.)   

Пояснити зникнення інтересу до ставка покійного орендаря може наступна історія. В Олександрійському районі підприємець, учасник війни в Афганістані, де втратив ногу, Олександр Літавий у селі Світлопіль займається рибницьким бізнесом. Але не у формі оренди, а СТРГ – спеціального товарного рибного господарства. Не будемо перевантажувати читача поясненнями із законодавчих актів, що це означає. У спрощеному вигляді цей вид діяльності виглядає так: управління Держводагентства визначає підрядника на проведення меліоративних робіт у кількох ставках – в особі нашого підприємця. Той за власний кошт зариблює кілька водойм, риба очищає їх. У підсумку (в ідеалі) вигоду отримує і підприємець – вирощену рибу продає, і держава – одержує очищену водойму та прибуток у вигляді сплати за користування водоймою. Як написав пан Літавий у скарзі на ім’я голови Держрибагентства у лютому 2016-го, проблеми у нього з’явилися ще на стадії зариблення. Керівництво обласної рибоохорони відмовляло йому, зокрема Тетяна Ціленко, у тому, щоб на зариблення приїздив рибінспектор. А він – обов’язковий свідок процесу. І, як евфемістично пише Літавий у скарзі, що посадовець у розмові з ним «переслідувала власні інтереси»…

Більш того, Олександра спіткала серйозна невдача: розпочинається суд (суть позову для нашої історії не дуже важлива, тому її опустимо), і Феміда забороняє до кінця процесу Літавому виловлювати рибу. І саме тоді на сцені з’являється… Роман Бойко і Ко!

Коли ми приїхали пару тижнів тому і показали його фото Літавому, той підтвердив, що на знімках саме Роман Бойко. Отож наш громадський інспектор із кількома поплічниками почали регулярно з’являтися на цих водоймах і, по-перше, розповідати, що Літавий тут ніхто, і, по друге, виловлювати рибу. Один, два, три…

Спілкуючись із Олександром, спало на думку – от би влаштувати засідку. Але ж їздити щодня до Світлополя – справа надто витратна навіть для якогось потужного правоохоронного органу, не те що скромної редакції.

І ось - … вишенька на наш торт! Моєму знайомому – колишньому рибінспектору Валерію Міхальову – телефонують рибалки й розповідають,  у Світлополі «цідять ставок» сітками група, яку очолює нібито Бойко. Озброюємося з Валерієм фото- відеокамерами, сідаємо в авто, вирушаємо в дорогу. На березі зустрічаємося із Літавим та представником Олександрійського міжрайонного управління водного господарства Олегом Пшиченком (ця установа, нагадаємо, контролює згадані водойми). За кілька хвилин ми знаходимо двох рибалок, які під відеозапис розповідають нам, як четверо невідомих поставили сітки, а зараз уже вийшли на воду у човні і збирають рибу. Не гаючи часу, переміщуємося на берег. І справді – під протилежним берегом рухається човен із двома на борту, ще один ходить заростями очерету і виганяє рибу на глибину. У гущавині дерев ледь помітно обриси мікроавтобуса синьо-зеленого кольору, поблизу нього в’ється дим від багаття. Екс-рибінспектор все це знімає відеокамерою. Тим часом телефонуємо в поліцію. З часом у човні одним «рибалка» поступається місцем іншому, і екіпаж починає вибирати улов із сітки, що йде поперек ставка. Браконьєри настільки захоплюються процесом, що не помічають, як їх знімають камерою навіть за 30 метрів.  

Коли стає відомо, що пробула поліція, їдемо до табору невідомих. На місці застаємо картину: двоє поліцейських, інспектор екологічною служби, троє невідомих і Роман Бойко. Еколог просить нам показати зняте відео, тим часом один із нашої групи у лісосмузі знаходить присипану листям рибу: 2 щуки й 11 карасів. Поруч знаходимо два мішки із сітями. Поліцейські вимагають від Бойка пояснень, а той відповідає, що вони – громадські інспектори робоохорони, які проводять рейд із вилучення браконьєрських  сіток та риби. Напрошується запитання, навіщо ховати «вилучену» рибу під шаром листя? На закиди, що без держінспектора вони не мають на це жодного права, Роман намагається запевнити, що той скоро приїде.

Вочевидь, він мав на увазі Олександра Головченка, за яким Бойко закріплений як громадський інспектор. А сам, каже, на воді не перебував, хоча на відео це чітко видно. І взагалі уперто твердив, що до прибуття представників Кіровоградрибоохорони пояснень від нього більше не буде і, більш того, стверджує, що дії інспектора екології та свідків незаконні, тому він викликав ще один наряд поліції. Після цього майже годину розмовляв по телефону, далеко відійшовши від табору. Його ж помічники також не хотіли щось розповідати, мовляв, вони тут просто відпочивають. Тим часом екоінспектор із Літавим на човні збирали сітки на воді. У підсумку на березі опинилося з десяток сіток, п’ять щук і зо три десятки карасів.

Усе документується, беруться пояснення, а троє товаришів Бойка нарешті називають свої дані, хоча підписувати документи відмовляються. Вже й вечір настав, а представника  Кіровоградрибоохорони не видно. Та чекали його марно, як і нібито викликаний Бойком ще один наряд поліції. Натомість приїхав молодий чоловік у бушлаті із шевроном батальйону МВС «Кіровоград». Поспілкувався із поліцейськими тет-а-тет, але, почувши, що рибу відбирають в «афганця», ретирувався.
Зважаючи на викладене, можна змоделювати кілька способів незаконного отримання риби Бойком і Ко:

1. Простий до непристойності. Ця група громадських інспекторів виявляє на водоймі браконьєрські сіті або ловить браконьєра з електровудкою. Без  держінспектора вилучають рибу. Залякати відповідальністю браконьєра, помахуючи посвідченнями, досить легко, і навіть якщо той знає, що забирати вилов має тільки держінспектор, забрати його (як і сітки, човен) – справа техніки, особливо, коли ти в меншості. Те саме можна робити і з держінспектором, оформивши офіційні документи, викинувши їх після вилучення.  

2. Дещо трудомісткіший. Відібрані у браконьєрів або свої сітки нишком ставлять на водойму. Згодом під приводом виявлення незаконного знаряддя лову їх витягують, рибу забирають. Для сторонніх можна для годиться й оформити документи, які, знов-таки, далі водойми не рухаються.

3. Найскладніший, але найсмачніший. Вираховується проблемна зариблена орендарем водойма. Рибу забирають під надуманим приводом -  історія Брайченка або як у випадку із Літавим. Найсмачнішим способом назвали недаремно, бо зазвичай орендовані ставки зариблені настільки, що в них плавають десятки тонн лускатої живності.

Ну а відібрану рибу можна самому продавати, але найкраще віддати її під реалізацію на ринок. І за ці півроку ми  не раз фіксували непрямі свідчення про такий спосіб продажу. 

Чи могли наші персонажі чинити все це без заступництва начальства Кіровоградрибоохорони? Навряд. Про це свідчить низка фактів.

По-перше, про тісну дружбу Бойка, Головченка, Ціленко та їхнього начальника Руденка в Кіровоградрибоохороні ходять легенди. Та й під час розмови, коли Бойко із Головченком намагалися пояснити свої дії на Анастасіївському ставку кореспонденту «НГ», Роман розповідав, який білий та пухнастий цей держінспектор, як він бідно живе тощо.

По-друге, як написано вище, Тетяна Ціленко особисто прибула на цей став глупої ночі. Чи багатьох начальників такого рівня ви бачили за роботою о 3-ій ночі, та ще й на виїзді? Тим більше, що вона не завадила вилученню риби, навіть перевіривши на документи.

По-третє, після тієї події Ціленко в компанії Бойка і Головченка показувала кореспонденту «НГ» відео, яке мало, на їхню думку, змінити ставлення до Брайченка. І це можна розцінити як намагання допомогти Бойку і Головченку.

По-четверте, маємо свідчення, що Микола Руденко особисто знав про діяльність Бойка і К. Той самий колишній рибінспектор Міхальов нам розповів, що ще будучи при посаді доповідав Руденку (при свідках, які готові це підтвердити) про численні скарги орендарів на безчинства Бойка і його команди. Мовляв, треба якось на це реагувати. Як бачимо, адекватної реакції не було.

По-п’яте, пропозиції про «взаємовигідну співпрацю» із одним із керівників управління Брайченку передавали саме через цих громадських інспекторів.

Якою ж, цікаво, буде реакція керівництва Кіровоградрибоохорони на складання протоколу у Світлополі? Чи вилучать та анулюють посвідчення громадського інспектора у Бойка? Відповідь не це питання ми спробуємо отримати завдяки направленому офіційному запиту.

А ще дивно, що Роман, який автора цієї статті давно і досить добре знає, спочатку після подій у Світлополі напрошувався на зустріч із кореспондентом, щоб викласти свою правоту, за цілий тиждень з часу подій у Світлополі так і не захотів поговорити. Коли я зателефонував йому, аби все-таки зустрітися, він відповів, що не має такого бажання після того, як в Інтернеті набирає резонансу зняте нами відео. Що ж, його воля, ми дотрималися журналістської етики, давши йому можливість висловити свою точку зору.

Готуючи цей матеріал упродовж майже півроку, автор дізнався про сумнівні дії представників Кіровоградрибоохорони набагато більше, ніж викладено вище. І оскільки вони не стосуються описаної історії безпосередньо, то про них наш читач дізнається із наступної публікації.     

P.S. Просимо вважати цю публікацію офіційним зверненням до прокуратури щодо перевірки викладених фактів.  

Відео подій на водоймі у Світлополі можна переглянути тут.

Ігор Крушеницький, фото автора   

Loading...