Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Дім, де живе «БІМ»

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Жертовність, доброта, милосердя…  Хочете зустріти людей, які уособлюють ці чесноти? Тоді завітайте до ветеринарно-реабілітаційного центру для тварин у Кропивницькому місцевої організації захисту тварин «БІМ».  Як це зробила перед новим роком, роком Собаки, «Нова газета».

 

Одразу розуміємо, що прибули за правильною адресою – ще перед в’їздом до території закладу наше авто зустрічає зграя Рябків із Сірками. Зупиняємося посеред двору, гавкіт змінює жвавий інтерес до прибульців – собачки лащаться, обнюхують нас. Здається, вони завжди раді добрим гостям. Навколо – десятки чотирилапих на прив’язі. Потім з’ясується, що можливості утримувати всіх вихованців у приміщенні немає змоги. У будівлі перебувають лише немічні, хворі. Назустріч виходить Катерина Дорош, завдяки якій ми тут опинились. Наш подарунок – відходи м’ясного виробництва – вона одразу розподіляє між вихованцями.

Щотижня тут опиняються дві-три нові собаки, починає розмову Катерина. Частина знаходить нових господарів. Точну кількість підопічних назвати не може, адже тварини прибувають, а деяким щастить потрапити у добрі руки. Приблизне число – 160 собак плюс кілька десятків котів.   

Більшість тварин – жертви ДТП, зради господарів і просто обставин.

Ветеринарно-реабілітаційному центру лише близько трьох років. Спочатку він розташовувався по вулиці Попова, а трохи більше 2 років тому переїхав сюди, на Бобринецький шлях. Тут немає ні світла, ні опалення, ні води з газом. Ремонт волонтери роблять власноруч. Гріють приміщення буржуйками.

– Звертаються до нас щодня, – продовжує Катя. – Ось щойно зателефонували – авто збило собаку на вулиці Єгорова. Після нашої бесіди їду забирати її. Приймаємо, лікуємо, віддаємо в надійні руки, приймаємо, лікуємо, віддаємо – ось така у нас робота. Ну і, звичайно, стерилізуємо. Працюємо винятково за рахунок допомоги небайдужих людей. Постійного спонсора не маємо. Три роки тому потоваришували із київським фондом «Щаслива лапа». Вони виставляють на своєму сайті фото наших собачок з їхніми історіями, а люди переказують гроші, на які купують корм. Щомісяця його нам доставляють. Оце і вся регулярна допомога.

Прошу Катерину розповісти про тих, хто ще працює в колективі центру і чим вони займаються в житті крім догляду за тваринами. Сама пані Дорош – кондитер. Щоправда, пекти тортами й печиво їй доводиться ночами. На сім’ю, зізнається, часу залишається обмаль. Та все ж вона її розуміє і підтримує. Поруч із нами перемішує на плиті кашу ще одна Катя – Самохвалова. Працює вона торговим агентом. За кілька хвилин до компанії приєднується заступник директора обласного навчально-виховного комплексу (гімназія-інтернат-школа мистецтв) (в народі – гімназія Короткова – Ред.) Євгенія Цапенко. Катерина згадує й Лілію Аксьонову та Олену Зенович, які у день наших відвідин у центрі не чергували.

Ці сестри – кістяк «персоналу» центру ( 90%  його складають жінки). Працюють тут і допомагають вряди-годи й інші.

Цікавлюся драматичною історією якоїсь тварини. Та, виявляється, практично всі вони мають такі біографії. І слухати їх без щему у грудях неможливо. Найлегші долі пов’язані із обставинами, які не могли залежати від людини і тварини. Скажімо, пес опинився на вулиці після смерті хазяїна. Та таких небагато.

– Є в нас азіатка, – наводить приклад Катерина. – У неї віднялися задні лапи, і собаку просто прив’язали в лісі. Випадково її знайшли люди, зателефонували нам. Коли її забирали, вона була у жахливому стані – худюща, в пролежнях. Навіть буда думка усипити її. Але в клініці сказали, що відновити здоров’я можливо. Тривале лікування, масажі – і собака невдовзі стала на лапи. Ходить погано, та все ж ходить.

Розповіли дівчата й історію, що надихає ще більш щасливим завершенням поневірянь тварин. Три роки тому в центрі опинилася стара виснажена «азіатка» (середньоазійська вівчарка, дуже великий і потужний собака - Ред.).  Її, Кору, виходили. Якось телефонує Каті хлопець з проханням подивитися невелику собачку для мами. Під час розмови з’ясувалося, що в їхній родині завжди тримали «азіатів». Приїхав, обирає, зупиняється біля Кори… І каже: «Вона так нагадує наших собак… Я, поговорю з мамою, напевно, візьмемо її». І невдовзі він її забрав, пообіцявши взяти ще й невеликого двірняжку. І таки згодом узяв Рексика, собаку непростої долі. Хлопця не злякали ні складний перелом двірняжки, ні 9-річний вік Кори.

– А кілька місяців тому ми забрали із жахливими переломами ще одну «азіатку» Лайзу. Її оперували, відходжували  два місяці. Так ось у грудні телефонує цей хлопець сказати, що Кора померла, а Рексик без неї засумував. Тож, мовляв, хоче взяти ще одного собаку. .. У результаті він забирає Лайзу, незважаючи на її тяжкі травми. Щастю мами і Рексика не було меж. 

Пощастило ще одному представнику цієї непростої породи. Підкинутий у центр заморений голодом молодий Мур переїхав до Німеччини. А єдиний шарпей  у центрі опинився у руках дівчат через недогляд підлітка за ним, якому його подарували. Собака осліп, але відновити зір частково вдалося. І хоч доводиться йому через об’єктивні причини жити на вулиці, почувається щасливо, в чому й переконався наш кореспондент. І таких історій, повторимося, - безліч. 

– Я не поділяю собак на породи. Вони не здогадуються, породисті вони чи ні, але чітко розуміють, коли їх люблять або ні. Навіть породисті не застраховані від зради господарів. Більш за все шкода саме сторожових. Їх беруть як машину, використовують, із часом вони старіють і хворіють. А потім просто викидають…

Завершимо наш невеликий репортаж словами Катерини Дорош, сказаними наприкінці зустрічі. Коли їй чи посестрам закидають, мовляв, краще б вони турбувалися про нещасних людей, ті відповідають: якщо у серці немає співчуття до тварин, не проявиться воно й до людей! До слова, чимало із тих, хто допомагає центру, беруть участь і у волонтерських проектах допомоги армії, хворим тощо. 

«Нова газета» вітає, вас, жителі області, із Новим Роком та зичить усіх благ та милосердя! І повірте, творити добро приємно і легко! Контакти ОЗТ «БІМ»:099 926 91 79, 066 766 71 35, 050 686 00 92.

 

Фото автора

 

Loading...