Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІРОВОГРАДРИБООХОРОНА»

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

На тлі масштабних реформ реформа Держрибагентства не дуже привертає увагу. Наразі в Україні працює 22 нові рибоохоронні патрулі. Кіровоградщину ж їхня поява поки оминає. Необхідність реформи управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області (Кіровоградрибоохорона) продемонструємо на прикладі діяльності одного з інспекторів цього органу влади, якою він часто користується із перевищенням.

 

Мова про Олександра Головченка, який вже фігурував у кількох публікаціях «НГ» 2016 року. Відтоді ми отримали чимало інформації про його суперечливу діяльність. Далебі, не всі озвучені орендарями водойм, браконьєрами, рибалками факти вдалося перевірити, тож зосередимося на кількох історіях.

 Гроза на Грозана

Ось що наприкінці 2016 року розповідав «НГ» орендар ставка у Комишуватому Новоукраїнського району Віталій Грозан. 21 листопада того року Головченко заявився на таксі на його водойму із перевіркою.

– Не представився, не пояснив причин, – зазначив він, – у нетверезому вигляді. Із ним був ще один чоловік. Вимагав документи на став. Із собою, звісно, їх не ношу. Він же: немає документів – сідаємо в машину писати протокол. Біля  ставка саме були покупці нашого малька. Із ними виник конфлікт через те, що Головченко відібрав ключі від їхнього авто, підозрюючи їх у чомусь нехорошому.

Зрештою все владнали, зауважив Грозан. Щоправда після того, як, борюкаючись із покупцем, інспектор разом із ним упав у воду.

Претензії Головченка стосувалися двох моментів – документів на право користування ставком, вирощування риби і спуску води. Останнього Віталій не заперечує – справді довелося знизити рівень води, бо треба було відремонтувати греблю. І штраф за це платити був готовий. А документи на став показав  у сільраді.

– Я ж не проти платити штраф, якщо порушив, – пояснив Віталій Миколайович, – але офіційно.

Під час цієї «дискусії» якось виникло питання: а якщо не оформляти припис щодо пониження води? У відповідь орендарю озвучили ціну вирішення питання – 5 тис. грн...

– Це його такса, – додав наш тодішній співрозмовник, наводячи кілька прикладів.

Тоді ж наш кореспондент зустрівся із ще кількома місцевими орендарями. В один голос усі стверджували: Головченко їх дістав поборами. Схема проста: виявив порушення (або вдаване порушення) – погрожує протоколом – можна вирішити неофіційно. 

 

П’яний чи ні, але винний

12 березня 2017 року в Новоукраїнці приблизно о восьмій ранку Наталія Рязанова  біля крамниці  «Люкс» торгувала свіжою рибою. За її словами, усі необхідні документи на продаж вона мала при собі.

Близько 8:30 біля крамниці зупинився автомобіль, з якого з боку водія вийшов одягнутий в камуфльований одяг чоловік. «Це був інспектор рибоохорони Головченко О.В., який, підійшовши до мене, не представляючись, у грубій формі почав вимагати документи», – так жінка пише у скаргах на Головченка до МінАПК, Генпрокуратури, МВС (далі стане зрозуміло, чому звернулася до них  – Ред.). Інспектор склав протокол щодо порушення «порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу». Як стверджує пані Наталія та інші свідки, інспектор був напідпитку. Жінка зробила зауваження, мовляв, спочатку треба протверезіти, представитися і вже тоді виконувати свою роботу. Після цих слів Головченко, стверджує Рязанова, обклав її лайкою, розкидав рибу, зламав ваги, надавав стусанів.

Викликали поліцію. Інспектора запросили до райвідділу пройти тест на драгері, проте той відмовився, за його словами, через те, що тестер «був у пилюці, павутинні» (так він доводив згодом у суді). Не захотів пройти перевірку й у райлікарні. Натомість наполягав на проведенні в облнаркодиспансері. Зрештою поліція склала протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП (за відмову від проходження огляду). Цікаво, що через півдня, близько 13-ї, вже у Кропивницькому інспекторську «Ниву» зупинив поліцейський патруль, і тоді пан Олександр погодився на тест, який виявився негативним. Ще через півгодини такий же висновок зробили і в наркодиспансері. Що й  не дивно: іспектор давно товаришує із тодішнім очільником закладу.

Тим часом суди обох інстанцій Головченка визнали винним у скоєнні правопорушення. Водночас протокол про адмінпорушення Рязановою суд скасував.     

Ошуканці

Та найпоказовішою історією став конфлікт із орендарем водойми біля села Помічна того ж Новоукраїнського району Анатолієм Тотком. Це сталося 26 жовтня 2016 року, коли Головченко звинуватив його у «грубому порушенні правил рибальства»: ловлі забороненим знаряддям – сітками.  Ні, вам, шановні читачі, не привиділось! Орендар, тобто власник риби, купує рибу, запускає, вирощує – і, за логікою інспектора, не має права її виловити!

Далі події розгорталися за традиційною фабулою. Складають протокол, вилучають 4 сітки, 2 човни і спійману рибу. Сам Анатолій зізнався «НГ», що був тоді спантеличений і збентежений, тож і підписав протокол не читаючи. А документ той складений вкрай неохайно: вага риби не вказана, підпису вказаного свідка – ще одного представника рибоохорони Левченка – немає, човни зазначені як аварійні, зате в описі вилученого майна ця деталь не зазначена (копії документів є в редакції). Викликає подив і те, що аварійні човни інспектор визначив знаряддям вилову. Оксюморонна логіка: як на неробочих плавзасобах можна виходити на воду? До того ж, стверджує орендар, в протоколі «зі стелі» взяті параметри сіток – ніхто їх на водоймі не міряв.

Уже перед від’їздом згаданий Левченко, за словами Тотка, озвучує йому «таксу» за послугу в подальшому позбутися проблем з рибінспекцією та не давати хід протоколу до суду: 10 тисяч. Як пише орендар у скарзі до Генпрокуратури, «…перебуваючи під психологічним тиском, я передав Левченку А.В. особисто у руки вказану суму 10000 гривень і лише пізніше зрозумів, що допустив невиправну помилку…» Однак, продовжує він, «отримавши повідомлення про розгляд справи відносно мене в суді, зрозумів, що мене було ошукано…»

Однак Новоукраїнський райсуд став на бік «браконьєра». Так, він встановив, що претензії «викладені нечітко та некоректно», не вказані ознаки «грубості» тощо. І постановив повернути вилучені сітки і човни.

Найцікавіше розпочалося згодом. 22 лютого 2017 року пан Анатолій із постановою суду прибув забрати своє майно. В управлінні поява Тотка викликала сум’яття. Воно було очікуваним, адже чоловік ще раніше дізнався, що його човни опинилися в третіх руках: він побачив їх на власні очі та сфотографував (фото має «НГ»). Є й аудіозапис розмови Анатолія з новим «власником». Не будемо описувати подальший розвиток історії, але факт залишається: майно не повернули й досі. Не допомогли ні звернення до Держрибагентства, ні до правоохоронців.

До речі, нам відомі ще кілька історій із «загубленим» майном. 

 

Відповідальність існує?

Ці історії об’єднує ще й брак інтересу до них з боку правоохоронців. Так, Рязанова  звернулася до поліції із заявою щодо завданих їй ушкоджень.  Результату – нуль. Відповідна справа перебуває в прокуратурі області без руху вже 5 місяців. Потерпілу, до слова, жодного разу не викликав слідчий.

За заявою Тотка щодо привласнення його майна тривало досудове розслідування. У підсумку – нуль. Тож і змушені вони були звернутися до вищих органів…

Правда, деякі зрушення є. Майже через рік від подій голова ліквідаційної комісії Кіровоградрибоохорони Тетяна Ціленко відкрила дисциплінарне провадження щодо правомірності дій Головченка стосовно Рязанової. Головою ж комісії є згаданий вище… Левченко.  

* * *

Ми звернулися до Головченка із проханням прокоментувати описані події. Він погодився, однак зустріч упродовж двох тижнів не відбулася: він захворів. Тож  ми поговорили із його начальником Тетяною Ціленко. Перше, чим поцікавилися, як управління реагувало на скарги щодо Головченка. 

Пані Тетяна пояснила: наразі триває службове розслідування відносно інспектора (про нього ми писали вище – Ред.). За всіма епізодами збирають інформацію – статті ЗМІ, рішення судів тощо.

– Наразі, – каже вона, – ми одержали лише дві відповіді на наші запити. І коли комісія інформацію узагальнить і зробить висновки, ми вам їх надамо.  

Найбільше ж нас цікавили пояснення про човни.

– Я особисто була в управлінні, – зазначає Ціленко, – коли Тоток приїхав їх забирати. Тоді, як і зараз, функції комірника на складі виконує бухгалтер. А щоб віддати майно, управління повинно на той момент мати відповідну офіційно отриману постанову суду. Без неї ми його не віддаємо. У Тотка її не було, і в нас також.

За кілька секунд нашої бесіди пані Тетяна суперечить сама собі, коли наш кореспондент уточнює, чи справді постанови у Тотка не було:

– Я не пам’ятаю, чи вона в нього була. Стверджувати не буду.

Не менш дивна ситуація вималювалася відносно постанови суду. Коли ми оглянули цей документ, отриманий управлінням, з’ясувалося, що він «зайшов» до нього 26 грудня 2016 року. Тож на момент приїзду Тотка постанова таки була! Чому ж не віддали? Бухгалтер пояснює, що виконати рішення суду не вдалося, бо тодішній керівник був у відрядженні. Без його підпису у видатковій накладній, мовляв, видати речі не могли. Обидві жінки стверджують, що речі Тотка лежать на складі, їх не забирають. Навіть після того, як листа йому надіслали.

Наш кореспондент побував на складі зберігання, аби переконатися у правдивості їхніх слів. І справді, два човни і чотири мішки із сітками показали. Однак, порівнявши описи вилученого, фото речей зі складу і тих, котрі Головченко забрав зі ставу, доходимо висновку: човни на складі – не Тотка…

Вдаватися в деталі численних невідповідностей не будемо, але при потребі редакція докази надати зможе… Ми показали Анатолію фото човнів зі складу, на що той іронічно усміхнувся і зауважив: «На сто відсотків – не мої».  

Викликає питання і те, чому тодішнє керівництво попри низку судових рішень і скарг не реагувало належно на неправомірні дії Головченка. Хоча воно риторичне. Припустимо – людина, яка подекуди ігнорує закон, навряд чи на це спроможна. Так, наприклад, сама Тетяна Ціленко у деклараціях за 2015-2016 рр. не вказала ні житла в Кропивницькому, ні автомобіля, якими де-факто користується. Відповідаючи на наше запитання з цього приводу, вона зазначила, що особистого житла в цьому місті й авто, зареєстрованих на неї, не має. Щодо вимог закону вказувати все майно, яким посадовець користується, вона відповіла:

– Це вже хай розбираються правоохоронні органи.

І з цим ми цілком згодні і сподіваємося, що таки розберуться. Плекаємо надію і на те, що реформа рибоохоронної служби нарешті дійде і до Кіровоградщини, і працюватимуть у патрулі люди із зовсім іншими якостями.

Фото із  мережі інтернет

Loading...