Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

У цих іграшках присутнє душевне тепло. Його ви точно в магазині не купите

Автор: Нова Газета

Проходячи повз незвичну машину з відкритим багажникам, я не могла не зупинитися. Звідти на мене дивилась справжня казка. Зайчики, собачки, пупси, ляльки, котики і жабки – кожен має свій яскравий образ, продуманий до найдрібніших деталей. Милуючись, не могла не поцікавитися авторкою цих шедеврів, а заодно і напроситися в гості, щоб на власні очі побачити, як народжується інтер’єрна лялька.

 

Кропивничанка Любов Зінченко авторською іграшкою предметно займається відносно недавно. Якось син Антон, прийшовши зі школи,  сказав, що потрібні якісь поробки для продажу на виставці-ярмарку, а виручені кошти передадуть на фронт. Ось тут і згодилися дитячі навики з пошиття іграшок.

– Навчаючись у школі, я відвідувала майже всі гуртки, які були  в нашому Будинку піонерів. Але найбільше хотіла шити. В родині професійних швачок не було, а мені як дівчинці хотілося гарного одягу, як ні в кого, вибору ж великого не було, дефіцити, а хотілось чогось індивідуального.  Керівниця гуртка Валентина Миколаївна каже, хто не відходить на м’яку іграшку цілий рік, на крій і шиття ходити не буде. Я і зараз пам’ятаю всі викрійки іграшок, очі заплющу і по пам’яті зможу їх намалювати. Курчатка, собачки, котики, півники, петрушки, гномики. Ніколи б не подумала, що це могло мені пригодитися в дорослому житті. Пошила синові гномика, всі були в захваті, тут же його купили. Старшій доньці Насті так сподобалася іграшка, що вона і собі замовила. А потім мене це так захопило, що я почала імпровізувати з образами. Символи різних років – свинки, мишки... То в клас поший, то на замовлення друзів.

Люба розповідає, що не відразу все виходило. Спочатку, звичайно, були дещо незграбні вироби, то довгі руки, то короткі ніжки, експериментувала.

– А донька каже, чого ти  в інтернеті не подивишся викрійки. Але там теж по-хитрому, пробуєш, а воно не сходиться, то я вже сама на око дивлюся і роблю викрійки. Спробувала, не сподобалося, переробляю, свої лекала вже маю, перевірені. Але все одно, кожного разу по-різному виходить – і міміка, і вираз обличчя, ніби все роблю однаково, а кожна лялька індивідуальна, неповторна, зі своїм характером.

Пані Любов з особливим теплом розповідає про кожну свою ляльку, називає їх «живими», адже кожна з них несе настрій і казку в дім. «Вони, як діти, народжуються, живуть, кожна має свій характер і долю».

На запитання, який матеріал вона використовує для своїх виробів, відповідає, що спочатку пішло все, що вдома було.

– Мені багато різної тканини дісталося у спадок від мами і бабусі – кремплін, крепдешин, бостон. Клаптиків різних після пошиття одягу залишалося  багатенько, все згодилося. Зараз спеціально замовляю в інтернеті ляльковий трикотаж, він іде на обличчя, тіло ляльки. Треси зі штучного волосся – теж з інтернету, бусинки, різні тканини купую в спеціалізованих магазинах. Сумки шкіряні свої порізала, сваха куртку шкіряну віддала, все шматую на взуття для своїх ляльок. Навіть сусіди зносять різну тканину, щось із цього використовую для своїх виробів.

Лялькарка додає, що, на жаль, це досить витратна справа. Лише волосся на одну ляльку коштує 100 гривень. Щоб одяг став більш сучасним та стильним, купує нові елементи. Речі  шиє по формах як для людей, тільки у зменшеному форматі. Розглядати кожну ляльку майстрині можна нескінченно – стільки цікавих мініатюрних деталей і все продумано до дрібниць.

Скільки всього пошила робіт, Люба точно сказати вже не може, більше двохсот точно. В основному дарує друзям, знайомим. Особливо продуктивною була минула карантинна зима, багато ляльок назбиралося, що чоловік запропонував продавати.

– Відчутного доходу це, звичайно, не приносить, але стимулює до удосконалення. Люди підказують нові ідеї, роблять замовлення, залишають вдячні відгуки. Приємно знати, що лялька, в яку ти вклала частинку себе, знайшла свого власника. Крім того, чоловік частенько просто дарує іграшки діткам або бабусям, які не мають за що купити. Він впевнений, що добро повертається, і це правда, підтверджено неодноразово.

– Скажіть, а маєте найулюбленішу ляльку, з якою нізащо не розпрощаєтеся?

– Майже кожна така. Шию і думаю, нікому не буду віддавати, прямо закохана. А потім все одно віддам. Сам процес праці дарує мені творчу радість, і я хочу щоб мої роботи радували і надихали ще когось, створювали особливий настрій.

– Чи виставляєте в інтернеті свої роботи?  Нині це дуже популярно.

– Майже ні, мені здається, що вони ще не настільки досконалі, щоб конкурувати з тими шедеврами, які я там бачу. Проте допомагає «сарафанне радіо», тому багато моїх робіт роз’їхалися Україною, деякі знайшли прописку у Франції, Колорадо.

Олена Цюцюра, фото автора
та із сімейного архіву

Якщо вам сподобалися
авторські вироби Любові
Зінченко, можете замовити їх
за телефоном 0996000211