Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

У Кропивницькому вручили підроблений орден «Народний Герой України»

Автор: Нова Газета

У День добровольця один ветеран публічно привітав іншого з отриманням статусу Народного Героя України. На фотографіях люди впізнали переселенку Валентину Кулачко, яка має статус УБД, працює радником у Кіровоградській ОДА і Центрі з питань допомоги учасникам АТО й внутрішньо-переміщеним особам.

 

Їй вручали нагороду, дуже схожу на орден «Народний Герой». Та волонтери звернули увагу, що це не орден, а копія, підробка. До того ж так зване нагородження відбувалося в піцерії.

З’ясувалося, що в Україні такі ордени вручають вже не вперше – є й інші прецеденти, про які постійно повідомляють засновники «Народного Героя». І ось підробка докотилася до Кіровоградщини.

Як з’явився орден

Орден «Народний Герой України» з’явився у 2015 році за ініціативи волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова, які робили для учасників Майдану і воїнів АТО срібні підвіски-обереги. А потім вирішили перетворити їх на справжній орден з високим статусом «народний». Чому народний? Бо воїнів, гідних ордену, мали пропонувати і визначати самі ж українці, а не чиновники. На таку ідею відгукнулися тисячі людей з різних куточків України і з-за кордону.

Патентувати нагороду не стали, адже тоді вона була б іменна. А статус народної відзнаки все-таки набагато вищий. Натомість створили громадську організацію й обрали нагородну раду з відомих військових, волонтерів і журналістів. Ордени почали реєструвати – кожен має номер, клеймо, нагородну книжку. А виготовляють їх безкоштовно зі срібла, яке присилають небайдужі люди.

«Почьом медалька?»

Коли «Народний Герой» став впізнаваним і бажаним, поміж людей, причетних до його створення, виник конфлікт. І стосувався він фінансового боку питання. Ось так його суть пояснює секретар ГО, журналістка Віолетта Кіртока:

«Ці люди були колись «біля» нагороди. Ми всі знайомі. Але в якийсь момент вони почали просувати ідею перетворення народної нагороди на комерційний проєкт, щоб заробляти на цьому. Ми не могли цього допустити й тому розірвали з ними співпрацю. Та вони почали видавати власні нагороди – подібні до «Народного Героя», але не срібні, а з якогось не зрозумілого металу. І не номерні. Незрозуміло, кому і за що їх вручають. Немає жодних списків нагороджених чи хоча б публічного обговорення кандидатур. А головне – це комерційна основа. Нагороду можна просто купити!»

Ціну на «нагороду» встановив такий собі Павло Циганюк, який називає себе «голова Народної нагородної місії та Міжнародного фонду національно-патріотичного єднання «Лицар Доброї Волі», а також «Господар Буковини».

Вважаємо за потрібне пояснити, що ніякої «Народної нагородної місії» не існує; ГО «Лицар Доброї Волі» втратила юридичну реєстрацію у 2018 році; ну а скромний статус «Господаря Буковини» пан Циганюк присвоїв сам собі.

Він особисто розсилає людям пропозиції̈ зробити грошовий внесок на його банківську картку, а за це обрати нагороду, яку виготовить підприємство Циганюка. Серед пропозицій є й копія ордена «Народний Герой України», яку ділок називає «статус народного героя».

За твердженнями волонтерів і військових, обліку «статусу» не ведеться, «нагороди» не реєструються, кандидатури для нагородження не обговорюються, бо все просто купується.

Таких підробних орденів розійшлося по Україні чимало. Та були й випадки відмови. Коли нагороджені дізнавалися, що їм вручають підробку, повертали «медальку» назад.

Хто «нагородив» Валентину Кулачко?

Із цим питанням нам допомогла розібратися Людмила Гуріна – начальник відділу у Кіровоградській області Міністерства у справах ветеранів України.

За її словами, напередодні Дня добровольця кілька ветеранів з 54 і 57 бригад, а також батальйону «Айдар» зібралися відсвяткувати у вузькому дружньому колі. Запросили й пані Людмилу. Це був вихідний, тож святкування вона відвідала не як держслужбовець. Під час застілля приїхали друзі Валентини Кулачко з Києва, які й вручили їй «нагороду».

З цього приводу пані Валентина нам розповіла:

«Ні адміністрація, ні обласна рада не повинні вручати такі нагороди, а це рішення громадської ради Фундації. Саме по нагороді я повинна була 14 березня бути в Києві, де відбувалося нагородження такою відзнакою. Але після ковіду, який я перенесла, я не можу по стану здоров’я їхати в Київ. Тому ГО і нагороджувала мене в Кропивницькому».

Вона повідомила, що до нагороди від фундації «Лицар доброї волі» її представила Всеукраїнська ГО ветеранів війни та праці «Солдатські комітети», членом президії якої вона є.

Чому здійнявся галас?

Під час дискусій, які розпалилися навколо Кулачко, з’ясувалося, що раніше «Солдатські комітети» зверталися до облради з проханням організувати нагородження в філармонії в рамках урочистостей до Дня добровольця. Проте, розібравшись, де оригінал, а де підробка, облрада відмовила прохачам. Кропивницькі волонтери також попереджали «нагороджувальників» про громадську відповідальність і пропонували відмовитися від задуму.

Але ті вперто відстоювали тезу, що «статус» не є копією чи підробкою, бо (!) оригінал ніхто не запатентував! Тобто, розуміючи відсутність юридичної відповідальності, люди свідомо ішли на моральний злочин.

Та найбільше громадськість збентежило, що Валентина Кулачко, будучи активною діячкою і державним службовцем, прийняла підробку і не відмовилася навіть після того, як здійнявся галас, а чимало людей стали на її захист і припустили, що «Кулачко підставили».  

На все це пані Валентина відповіла: «У 2014 році я пішла добровольцем, вибравши Україну, і залишилась вірна присязі держслужбовця, яку ще давала до війни. Війна в кожну домівку принесла лихо, і моїй родині в тому числі. Не дай Бог нікому пережити те, що пережила я впродовж цих років війни. Життя з нуля. А стосовно нагороди. ГО рішила мене нагородити. Я ніколи не бігала за нагородами».

Про відповідальність.

«В Україні моральна відповідальність не передбачена. Всі питання, конфлікти мають вирішуватися в правовому полі, а не звинуваченнями в соцмережах. Бо ж і люди мають право на захист честі і гідності», – каже Людмила Гуріна, і з нею важко не погодитися.

Дійсно, з’ясування стосунків має відбуватися виключно в правовому полі. Якщо держава створює для цього всі умови. А коли умов немає, то кожен шахрай може назватися лицарем, а лицар виявитися шахраєм.

В умовах нашої реальності ми самі повинні відрізняти зерно від полови, а оригінал від копії. Можна штампувати, продавати, носити звання «Імператора всія України», «Генерального генерала всіх генералів»… Але правда рано чи пізно все одно випливе. І питання тут не лише до законності й авторитету громадської організації, а й до людей, які погоджуються на ці титули, навіть якщо вони дійсно достойні значно більшого.

 Світлана Листюк