Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Після нас – хоч потоп?

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

 

Чи можете ви уявити, що через пів століття–століття Україна перетвориться на пустелю? Споглядаючи квітучі степи й лани, краєвиди Дніпра, ліси Карпат, така думка видається божевільною. Проте якщо зважити на темпи нищення лісів й розорювання степів, на прогнози науковців з цього приводу, така перспектива цілком ймовірна.

 

Тим більше в історичному минулому прикладів перетворення квітучих регіонів у пустелі чимало. Згадаймо Межиріччя – колиску цивілізацій, колись родючий край, який людина власноруч зробила пустелею.

Одразу зазначимо: на території області безконтрольних оранок багато. Чи часто ми на ці факти звертаємо увагу? Ні. А дарма, бо масштаби їх – величезні. Ось лише один приклад. У квітні тільки за ДВА дні робоча група Новгородківської селради з обстеження земель склала 23 акти про порушення користувачами договорів оренди. Ділянки надані в оренду як пасовища або сади, але їх незаконно переорали і посіяли озимі. При цьому, згідно з договорами оренди, більшість із них можуть використовуватися тільки для сінокосіння та випасання худоби або багаторічних насаджень.

Щоб читачу було зрозуміло, про що вестимемо мову, звернімося до закону. Стаття 47 Закону «Про охорону земель» забороняє розорювання схилів крутизною понад 7 гр. (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах від 3 до 70 обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу, уздовж берегів водойм встановлюються захисні смуги (на яких оранка заборонена), для малих річок вона становить 25 метрів; для середніх – 50 метрів; для великих – 100. «Луки зазвичай є зволоженими екосистемами, розміщеними вздовж річок. Такі ділянки, відповідно до вимог Водного кодексу України, віднесені до земель водного фонду (заплав малих річок або прибережних захисних смуг), де також забороняється оранка. Таким чином переважна більшість усіх степів і луків, що збереглись до нашого часу, не можуть бути розорані законно», – цитуємо статтю із сайту ГО «Українська природоохоронна група». Це основні положення, які, як свідчить практика, найчастіше порушуються.

Якщо комусь ця проблема видається надуманою і дріб’язковою, нагадаємо постулат із шкільного підручника з біології. Екосистема складається мільйонами років. Якщо прибрати хоча б один із її елементів – рушиться все. У нашому степовому випадку це виглядатиме так: переорали схил річки – водойма починає замулюватися і зникати, відсутність диких рослин спричиняє зникнення тварин, комах і птахів. Далі – пустеля... 

Переглядаючи кадастрову карту області, ми виявили чимало фактів виділення ділянок у таких місцях, що може суперечити нормам законодавства. Майже всі – в балках, заплавах, луках, пасовищах. Окремі факти нам надали читачі нашого видання. Для прикладу ми наведемо лише два.

У березні цього року у заплаві річки Грузької, де поруч пролягає об’їзна навколо Кропивницького, розпочалися дивні роботи. Екскаватор уздовж річки копав рів, ніби намагаючись розчистити річище. За кілька днів він роботу закінчив, акуратний рів простягся на кількасот метрів у напрямку обласного центру. Влада зайнялася розчищенням замуленої річки? Чому тоді лише в цьому місці? Відповіді відшукали на кадастровій карті. Цього і минулого року там виділили 10 ділянок по 2 га під ведення особистого селянського господарства. До речі, вони вже розорані (фото на початку статті)...

Маємо випадок, коли порушено, на нашу думку, низку вимог  ст. 80 Водного кодексу «Особливості користування малими річками», яка забороняє випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня (викопали рів), зменшувати природний рослинний покрив (оранка), розорювати заплавні землі, проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках. Той рів викопали, цілком очевидно, власники ділянок і не з благою метою, а прозаїчною – таким чином вода, що близько поверхні ґрунту, стече у канаву, а земля осушиться.      

Відповіді на запити про ці ділянки до ГУ Держгеокадастру і Великосеверинівської ОТГ (вони належать до її території) вражають. Останню, складається враження,  нам наділали в неповному вигляді: він містить лише один абзац – цитату із закону «Про доступ до публічної інформації». Геокадастр же відповів по суті на три питання із семи, але не на найважливіші. Зокрема, без відповіді лишилося «Чому виділили для селянського господарства землі заплави?» 

Ми відвідали ту нещасну заплаву і зафіксували ще одне грубе порушення – межі захисної смуги у 25 метрів порушені.

Про оранку в Мар’янівській сільраді колишнього Бобринецького району (нині Кетрисанівська ОТГ) у балці поблизу водойми, де, за словами місцевих жителів, раніше було пасовище, ми дізналися із Фейсбук. Із даних кадастрової карти зрозуміло, що на тому місці нещодавно виділили 15 ділянок для ведення особистого селянського господарства. «НГ» звернулася до ОТГ із проханням пояснити, чому так сталося. Нам відповіли, що не можуть допомогти, оскільки сільрада не погоджувала ці проєкти землеустрою, а також не передавала у власність (рішення приймала нині ліквідована Мар’янівська с/р). Також сільрада не має у своєму розпорядженні проєкти землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок. І запропонували звернутися до Держгеокадастру. Водночас у відповіді на запит міститься інформація, що надає дещицю оптимізму. «Кетрисанівська сільська рада стурбована становищем, що склалося на цей час, оскільки землі сільськогосподарського призначення комунальної власності під пасовищами були надані колишніми громадами Бобринецького району у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, що призвело до соціальної напруги у зв’язку з відсутністю пасовищ для випасання худоби жителів даних територій». Аби виправити ситуацію, йдеться у відповіді далі, сільрада у лютому 2021 року прийняла рішення про створення громадських пасовищ на території Кетрисанівської сільської ради. До слова, планують оформити немалу площу – 5660 га. Рішення, з огляду на інформацію нижче, – гідне щирої похвали.

– Офіційної статистики [розораності лук, балок, заплав тощо] вам ніхто не надасть, – каже голова правління ГО «Українська природоохоронна група» біолог Олексій Василюк.
– Бо немає юридичного визначення «луки», «балки» і подібних. Тому така статистика не ведеться. Юридично всі вони мають різні типи визначень. Все заплутано, і виокремити конкретно луки чи інше неможливо. Все це – землі сільськогосподарського призначення. Водночас вони мають різні типи угідь: сіножаті, пасовища, рілля (офіційно називається «товарне сільськогосподарське виробництво»), неугіддя*. І всі вони розкидані по цих типах, незалежно від того, берег річки це чи ні, якої крутизни його схил. Відсутність юридичного визначення екосистем – ось головна проблема. Ми намагаємося ці дані відстежувати, хоча це дуже важко. Наприклад, проаналізували ситуацію у сусідній з вашою областю Миколаївщині, то з’ясували: за останні п’ять років площа степів і лук зменшилася на одну п’яту. Половина з них переорані за останні два роки. Темпи жахливі! Це однозначно пов’язане із земельною реформою, що дозволила продаж землі сільгосппризначення.

Є ще один нюанс. Землі сільгосппризначення – це категорія земель. Змінити її – важко. Але в межах категорії замінити тип угідь – дуже легко. Це робить землевпорядник за офіційну платню за клопотанням власника землі. Наприклад, маєте пай на степовому схилі, який у документах за типом угідь є пасовищем. На ваше прохання його змінюють на «товарне сільськогосподарське виробництво» – і орати його вже законно! У зв’язку із цим ми якось поцікавилися, а скільки ж у нас офіційно ріллі в країні, тобто земель, які мають юридичний статус «товарне сільськогосподарське виробництво». Так, от, за останні п’ять років їх побільшало на 2% площі України. Тобто число випадків переведення пасовищ, сіножатей і неугідь у ріллю зросло аж на таку колосальну площу! Та ще більше розорюють без переведення. Ми часто фіксуємо випадки, коли фермеру в оренду віддали пасовище, а він його переорав. І відповідати за це буде не він, а власник паю, до речі. 

Олексій зауважує й на тому, що в радянські часи степи й балки рятувало тваринництво – худобу десь треба було випасати. Нині ж ця галузь занепала, тож маємо ще один фактор сприяння їх нищення.

Нині Україна у світі посідає третє місце за розораністю після Бангладеш та Данії. Олексій зауважує, що відповідно до закону «Про стратегію національної екологічної політики», Національного плану з боротьби з опустелюванням і низки ратифікованих Україною міжнародних угод щодо змін клімату, указів Президента наша держава мала була до 2021 року вивести з обробітку 15% орних земель. А про яке виведення йде мова, якщо їх навпаки більшає?

Співрозмовник зазначає, що не завжди винні аграрії, адже Держгеокадастр іноді виставляє на торги землю, на якій не можна орати. Однак найбільш  поширеною практикою все ж є самовільне захоплення. Якщо не за площею таких ділянок, то за числом випадків – точно.

– Найсерйозніший обсяг таких порушень ми виявили на Дніпропетровщині, – продовжує експерт. – У п’ятдесяти п’яти заказниках зафіксовані переорані ділянки. Там плуг пройшовся скрізь, де можливо було фізично. Це катастрофа! І сільради та ОТГ на це заплющують очі. Я не вірю, що керівництво територій не поінформоване про те, що хтось там щось переорав. Часто фермер просто тупо приорює ділянки, що межу-ють із його землею. Не можу уявити, що це вчинив якийсь інший аграрій. До моменту, коли в сільраді кажуть, що не знають, чия це робота, такі факти ще можна вважати самозахопленням, тобто винен лише фермер. Але після ведемо мову про схему** й корупцію.   

– Як із цим боротися? Ваш досвід.

– За майже два роки нашої боротьби ми досягли менших результатів, ніж хотіли. Є кілька причин. Перша – випадків надзвичайно багато, тисячі й тисячі. Робота з ними вимагає купу часу. Друга – переатестація прокуратури у 2019-2020 роках. Як наслідок її робота була заблокована. Я не критикую її, прокуратура, до речі, з усіх відповідних органів працює в цьому напрямку краще всіх.   

Ми працюємо на різних рівнях. Намагаємося вплинути на законодавця, наприклад. Ось проголосували в парламенті за законопроєкт №2194 – спробуємо домогтися, щоб президент його ветував, бо він розв’яже руки розорювачам: частина незаконного стане законним. І навіть якщо Зеленський його підпише, кинемо всі сили, щоб написати новий законопроєкт, що скасує частину норм 2194-го. 

Ще один стратегічний – все-таки домогтися від ще нинішнього президента поставити завдання до якоїсь чіткої дати вивести з обігу 15 відсотків ріллі. Із конкретними виконавцями й відповідальними, бо нині є і закони, й угоди щодо цього, але конкретні виконавці відсутні. Тому віз і нині там. 

Наступні напрямки – ті, до яких може долучитися будь-хто. Дізналися про розо-рення – звертайтеся до прокуратури, поліції та екологічної інспекції.

Фото автора

 

*яри, балки, болота, на яких необхідно проводити окультурення земельних ділянок з метою залучення їх до складу продуктивних земель;

**відпрацьовані методи корупції.