Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Бенкет під час чуми

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

У Попельнастівській ОТГ знайшли свідчення про те, як у 1947-му році начальство жирувало, коли прості працівники помирали від голоду.

 

На книгу розрахунків з членами колгоспу за 1947 рік в одному із сіл громади натрапив директор культурно-освітнього центру «Толока», краєзнавець Валерій Жванко. Про знахідку «Новій газеті» він розповів, приїхавши до обласного центру з тим, щоб передати книгу організації, яка її фахово оцифрує для збереження в електронному форматі. Згодом, як вважає Валерій Іванович, в такому вигляді вона стане доступною для всіх охочих в мережі Інтернет.

– Вона цінна тим, що жоден її аркуш не вирвали, – говорить пан Валерій. – Собою являє облік виданого заробітку в натурі. Ми ж пам’ятаємо, що таке горезвісні трудодні. Заробив колгоспник, наприклад, сто трудоднів за рік. Зважаючи на врожайність, правління колгоспу приймає рішення на трудодень видавати, скажімо, сто кілограмів пшениці чи кілограм. Тобто за рік роботи працівник отримає 10 тонн або 100 кілограмів збіжжя.

Кожна сторінка книги – особистий рахунок одного колгоспника, який складається із натуральних і грошових розрахунків. 

«Пшениця, жито, інші культури, пшенична мука, житня мука, інша мука, печений хліб», – зачитує пан Валерій  заголовки вертикальний граф таблиці «Натуральні розрахунки», тримаючи артефакт у руках.

– Це те, що людям видавалося натуроплатою, не грішми, – пояснює він, – а тут (вказує на нижню частину сторінки) – грошові. Але, звернімо увагу, у цій частині сума зарплатні не зазначена. Натомість – «за сахарь», «за заг.(-альне) харчування», «за макуху», «за парування корови»...  Це виглядало приблизно так. Кажуть людині: ви ж отримували цукор в колгоспі – із зарплати вираховуємо, ви ж брали макуху – вираховуємо, обідали щодня – вираховуємо... І навіть за те, що колгоспний бик покриє вашу корову! Тож пересічний колгоспник грошей майже не одержував.

Але найпоказовіші інші фрагменти книги – з десяток осіб пережили голод дуже ситно. 

– Є тут такі ось вклейки, – перегортає аркуш співбесідник, розгортаючи на одній із сторінок вирізку. – Там бланку вистачило, а тут – ні. Бо виписали харчів багато. 

І справді чимало. На одному вклеєному фрагменті (вони являють собою вирізки зворотного боку стінної газети, виданої «Кіровоградською правдою» – дефіцит паперу тоді був надзвичайний) бачимо таке. Якийсь «рядовий» трудар двічі на рік отримав цукор, раз мед, олію – дев’ять разів, тричі – м'ясо, брав сир, яйця й масло, картоплю й цибулю. І навіть гроші, такі недосяжні простим працівникам, – більше тисячі рублів!          

– Почитайте у Вікіпедії про Голодомор 47-го року, – продовжує краєзнавець. – Там написано, що постачали наш урожай до Польщі, Німеччини, Румунії тощо. А за довідками МВС, у Червонокам’янському районі (Попельнасте тоді належало до нього – Ред.) люди дуже потерпають від голоду, особливо вдови і рідні загиблих на війні, в області трапляються навіть випадки канібалізму! Поруч діти пухнуть, а правління колгоспу навіть мед собі виписує – мало, вочевидь, цукру! Ця книга – прямий доказ злочину, і аргумент тим, хто ностальгує за «совком» і заперечує Голодомори.   

Фото автора