Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

КУДИ БІГТИ, КОЛИ ЗАВИЮТЬ СИРЕНИ?

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

На кордонах України зосередилися російські війська. Попередження про напад вже з місяць лунають ледь не з кожної праски. Як і в 2014-му, ми знову згадуємо, як уберегти себе під час авіанальоту чи артилерійського обстрілу, що покласти то «тривожної валізки» і де найближче укриття.

 

Чи готова область захистити цивільне населення, ми розпитували в начальника управління з питань захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Кіровоградської ОДА Володимира Слінченка.

Перш за все він пояснює, що ще 2018 року його управління позбавили можливості комплексно перевіряти захисні споруди.

– Раніше раз на рік спільно з ДСНС ми їх перевіряли. Тож тепер ці споруди перевіряє і відповідає за них власник або балансоутримувач, – пояснює Володимир Андрійович. – Ми не маємо права заявитися із перевіркою, хіба що звернутися до власника із листом, щоб він поставився до цієї роботи відповідально. Реального впливу на них ми тепер не маємо. Децентралізація.

Є затверджений ДСНС план інспекторських перевірок, який надає право фахівцям ГУ ДСНС в області здійснювати перевірки пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту. Якщо на об’єкті, включеному до плану перевірок, є захисна споруда, то вона обов’язково підлягає перевірці. Але, на превеликий жаль, не всі об’єкти із захисними спорудами потрапляють до плану перевірок. У такому разі на споруді огляд її стану проводить безпосередньо балансоутримувач. Тобто власник. 

Ми займаємося організацією відповідних заходів у цьому напрямку на обласному рівні. Зараз з огляду на ситуацію на наших північно-східних кордонах відпрацьовуємо доручення щодо готовності цивільного захисту по громадах. Узагальнюємо інформацію і зробимо висновки, хто як спрацював. Найгірших заслухаємо на обласній комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. І буде відповідне рішення голови ОДА.

– Скільки захисних споруд в області?

– Служба надзвичайних ситуацій, місцева й національна, має електронну базу даних, ми ведемо облік і паспортизацію також – в паперовому вигляді. Вносити зміни в мережу сховищ може лише ДСНС. Ми тісно з нею співпрацюємо, то ж маємо певні результати. Зараз Кіровоградщина має 652 захисні споруди: 150 сховищ і 502 протирадіаційні укриття. Сховища – це об’єкти, які в народі називають «бомбосховищами», які повинні забезпечити ізольоване перебування людей у них до двох діб. Протирадіаційні захищають  від радіаційного забруднення, пилу в основному, і бувають різних типів.

Найпростіші сховища – це підвали будинків. У 2015-2016 роках їх активно готували до приймання людей, чистили тощо. Нині ми намагаємося цю роботу відновити.

Всі сховища в області, до речі, розташовані на підприємствах і організаціях. Наприклад, у Кропивницькому такі є в педуніверситеті, заводі «Ельворті» і подібних. При СРСР їх готували не для населення, а найбільш працюючих змін працівників в особливий період. Тобто щоб робітники і адміністрація підприємства могли підтримувати виробництво під час війни. Відповідно до рекомендацій з цивільного захисту, крім них туди могли під час тривоги потрапити лише мешканці найближчих будинків у радіусі 500 метрів.       

– Чим ці укриття повинні бути забезпечені?

– Нормальні сховища мусять мати питну воду, санвузли, місця для відпочинку, фільтраційні установки, телефонний зв'язок, медикаменти. До протирадіаційних вимоги простіші. Підвали ж повинні забезпечуватися мінімальним набором. До слова, досвід бойових дій на Донбасі свідчить: саме підвали були найбільш використовуваними сховищами – аби лиш пересидіти в них обстріл. Тому в них мають бути лавки, бачок води абощо.          

– В якому все ж таки стані ці споруди на Кіровоградщині? Коли їх востаннє  перевіряли?

– У квітні минулого року нашу територіальну підсистему перевіряла комісія ДСНС. Зауважень не було. Крім тих, що потребують значного фінансування. Загалом, на мою думку, наша обласна ланка, що стосується цивільного захисту, дуже сильна. На рівні територіальних громад ситуація гірша. Особисто мене хвилюють здебільшого західні території – Підвисоцька, Перегонівська, Надлацька громади. А ще Гурівська й Андрусівська. Загалом приблизно 25 громад працюють добре. Причина цього, вважаю, у браку кваліфікованих кадрів. Цивільних захист – складна справа. За місяць опанувати цю науку неможливо. Але з більшістю громад співпраця нормальна.

– Особисто я на своєму районі не помічав вказівників до найближчого сховища…

– Це питання до місцевої влади й власника укриття. Є інтерактивна карта, на якій можна побачити розташування сховищ і ПРУ, що перебувають на нашому обліку, тобто ті, які переважно для захисту працівників підприємств і установ (карту можна переглянути на сайтах ОДА, ГУ ДСНС в області та управління з питань захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами ОДА – Ред.). Таблички, вказівники, система оповіщення – все це працювало, коли ми перевіряли систему у 2015-2016 роках. Слід лиш відновити. Але ж, знов-таки, ми  не можемо вказувати керівникам громад.

– Які існують канали сповіщення про обстріли, що наближаються? Особливо цікаво, як це працюватиме за відсутності електроенергії, Інтернету.

– Це, по-перше, регіональна система – сирени. Вони є в кожному колишньому райцентрі. Все в робочому стані – ми перевіряли. Також будемо попереджати через телебачення.

Маємо ще систему «Озон» – сповіщаємо через мобільний зв'язок всіх керівників територій. Щоправда тут є проблемка – не всі вони беруть трубку. Але із цим ми боремося жорстко. Є можливість і через месенджери й СМС здійснювати розсилання повідомлень. Також на деяких територіях будуть залучені місцеві кабельне телебачення й ФМ-радіо.  

У разі відсутності електроенергії – через відділи поліції й ДСНС, які отримують сигнал через свій канал, задіють патрульні поліцейські й пожежні авто – вони обладнані гучномовцями, через які оповіщають під час руху по певному району.      

До нас же сигнал тривоги надходить кількома захищеними каналами із столиці. 

– Здається, було б логічно бодай кілька разів провести навчання для того населення, яке не працює на заводах і в організаціях, де є сховища, і, вочевидь, їхні працівники хоч приблизно розуміють, куди бігти.

– Я мав таку ідею. Але слід зважати на те, що зараз нависає загроза вторгнення військ, відповідно люди можуть не зрозуміти і розпочнеться паніка. Це моя особиста думка. Але це питання актуальне, такі практичні навчання варто було проводити раніше. Хоча їх цілком можна провести на рівні ОТГ.     

Володимир Андрійович порушує ще одну важливу тему, пов’язану із ймовірною війною.

– Населення нашої області евакуювати не будуть. Вона – центрі України, тому навпаки – вона буде приймати людей з інших регіонів. Відповідно маємо план на такий випадок: яка територія скільки приймає. Ба більше – проводили навчання в районах: розгортали пункти прийому, харчування, транспорт тощо. Кожен голова знає, скільки його громада має прийняти і де розмістити переселенців. 

 Пан Володимир також повідомив, що очолюване ним управління розробило пам’ятку для населення щодо укриття в захисних спорудах цивільного захисту. містить поради щодо того, як поводитися під час артилерійських обстрілів у різних обставинах, як дізнатися, де найближче укриття, що має бути у так званій «тривожній валізі».

Ось що в ній сказано про необхідний мінімум речей, які слід взяти в сховище: мусите мати напоготові рюкзак із документами, грішми, ключами від житла й автівки, засобами зв’язку (телефон), ліхтариком, нитками й голками, аптечкою та ліками, які ви постійно приймаєте, запасним одягом та запасом їжі на дві доби.

Після інтерв’ю «Нова газета» вирішила «проінспектувати» кілька захисних споруд.

У Кропивницькому одне із типових сховищ, розрахованих на автономне перебування сотень людей до двох діб, – у підвалі семиповерхового корпусу педуніверситету. За словами фахівця з питань цивільного захисту цього закладу Сергія Ротора, споруду здали в експлуатацію в 1977 році. Площа – 275 кв.м., розраховане на 300 осіб.    

– Зрозуміло, що всіх студентів – їх приблизно три тисячі – прийняти воно не здатне. Плюс – до 600 осіб персоналу вишу. Тож воно призначене для посадовців внз як керівників цивільного захисту і невелику кількість осіб із сусідніх підприємств. Студентів під час тривоги розпустимо по домах.

У разі загрози можуть стати в пригоді й підвали під іншими корпусами як тимчасовими укриттями. Зокрема для тих, хто не встиг побігти додому.

Сергій Йосипович запрошує на екскурсію сховищем. Його вхід захищають двоє масивних дверей вагою 1200 кг кожна. Нині посеред основного приміщення стоять столи для тенісу. Двері туалетів – на замку, але, запевняє пан Сергій, все працює. Сусідня кімната – з баками питної води.

– Вода подається зверху і заповнює їх, – коментує він. – На підготовку сховища для приймання людей дається 12 годин. Що маємо за цей час зробити? Розчисти входи, якщо треба, набрати води, перевірити систему вентилювання і зв’язку.

 

На випадок проблем із головним входом (його може просто засипати зруйнованою будівлею) є тут запасний вихід, що веде на кількадесят метрів далі від сховища. Перевіряємо вентиляцію – електромотори запускаються, працює. Є тут і запасна – ручна – система прокачування повітря. А ще – медпункт, рубка зв’язку, кімната зберігання продуктів.            

Друга адреса – гімназія у Високих Байраках Кропивницького району. 

Заклад є опорним закладом області з цивільного захисту (на її базі проводяться навчання ЦЗ для інших шкіл, щороку тут навчають ЦЗ колег, відбуваються практичні показові навчання тощо).

– Наше сховище розраховане на більше ніж 390 осіб, – пояснює директор закладу Вадим Коваленко, – і передбачає захист учнів школи та її персоналу.    

Заступник директора, начальник штабу ЦЗ Оксана Єфімова пояснює, що на відміну від міста в селі потреба у великих укриттях відсутня.

– Практично в кожному дворі є погреби, – зауважує вона. – Люди в них можуть дуже швидко сховатися. Для нас головне – зберегти дітей. Також у нас можуть укритися працівники місцевих сільгосппідприємств, старостату й Будинку культури.  

Вона додає, що школа будувалася одразу зі сховищем, однак його повністю недообладнали – мали бути опалення, водопостачання із санвузлами.

– Але ми власними силами відновили його функціональність, навели лад, – продовжує пані Оксана. – Шику там не побачите, але заховатися і пересидіти загрозу можна тривалий час. Там є вентиляція, світло, два електрогенератори, запасний вихід на випадок обвалу будівлі, лежаки тощо.

Спускаємося оглянути сховище. Дорогою до нього Оксана розповідає: у школі є 6 запасних виходів, тож із кожного крила будівлі до підвалу можна дістатися якнайшвидше, тим більше, що кожен учень знає, куди бігти. На вході в сховище пан Вадим демонструє засоби гасіння пожежі й інструменти. Ремонтом і оснащенням займатиметься окрема ланка. Бачимо тут і електрогенератор. Далі – невеличке приміщення начштабу ЦЗ, за ним – місце для медичного пункту. Тут є стіл, на ньому – ліхтар (такий у кожній кімнаті), тонометр, стетоскоп, поряд – ширма, шафка із медзасобами і стос паперових рушників. Дорогою далі спостерігаємо чималі запаси мила, паперових рушників, антисептиків. Ось – величенька кімната для найменших, де лежать іграшки, ілюстровані книжки, конструктори. Поруч умивальники й туалет – малеча ж часто ходить по нужді.   

 

Кінець «подорожі» – найбільше приміщення, по периметру якого прикріплені до стін лежаки. На деяких із них стоять бутлі для води, каремати і спальні мішки. Є столи, є настільні ігри й книги. На одній зі стін приклеєні таблички із написами «4-й клас», «5-й клас» і т.д. Під ними на лежаках – аптечки (одна на клас). Тут же й міні-кухня, де є дещиця харчів першої необхідності й чайник. На ній можна приготувати й простенькі гарячі страви.      

Заступниця директора зауважує, що тут ще не все, адже речі й продукти, що в підвальних умовах можуть зіпсуватися, перебувають в іншому місці…

Словом, автор цих рядків повертався в редакцію приємно вражений. 

* * *

Ми дуже сподіваємося, що прочитане й побачене в нашому матеріалі викличе у кожного читача два прості і найактуальніші на щонайменше кілька наступних років питання: «Де знаходиться найближче до мене сховище й чи готове воно мене прийняти?» Особливо це стосується міських жителів, оскільки великі населені пункти бомбитимуть у першу чергу. Йдіть до адміністрацій громад, вимагайте від них всю необхідну інформацію й спробуйте потрапити у захисні споруди, щоб побачити їхній стан. Бо ваш порятунок – справа на 99% саме ваша.

А якщо виявите їх непридатними – пишіть нам листи. Таким чином ми разом з вами змусимо чиновників хоча б звернути увагу на цю проблему.        

Фото автора