Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Співробітництво між громадами: як це працює

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

У 2014 році в Україні ухвалили Закон про  співробітництво територіальних громад. Він визначив правила співпраці, дозволивши членам громади спільно вирішувати ті проблеми, з якими ОТГ не могла розібратися власними силами. З часу прийняття закону було укладено 185 договорів, і їхня кількість росте з динамікою дев’ять на місяць.

 

За словами журналістки ГО «Український центр європейської політики» Катерини Потапенко, зацікавленість в укладенні таких угод дуже нерівномірна по країні. Наприклад, серед лідерів − Полтавська область, на яку припадає п’ята частина від усіх договорів територіального співробітництва, укладених в Україні. На Кіровоградщині поки що подібною міжмуніципальною співпрацею може похвалитися лише одна громада – Новоукраїнська, натомість деякі регіони не використовують цей інструмент взагалі.

Відповідно до згаданого закону територіальні громади мають право самостійно обирати форму співробітництва, доцільну в конкретному випадку. Від форми залежить встановлення різних правил щодо порядку ініціювання та юридичного оформлення такого співробітництва.

До таких форм належать: делегування виконання завдань, реалізація спільного проекту, співфінансування (утримання) інфраструктурного об’єкта, створення спільного комунального підприємства та утворення спільного органу управління.

Термін договору залежить від специфіки проекту, проте в середньому він варіюється від шести місяців до п’яти років (наприклад, у випадку створення спільного комунального підприємства). Однак існують і договори без кінцевого терміну дії, наприклад, якщо мова йде про утримання пожежного депо. Кількість сторін теж може різнитися залежно від потреб громад, від двох до, наприклад, 27 (як у випадку будівництва полігону на Івано-Франківщині).

Проект може отримувати фінансування з різних джерел – за рахунок коштів місцевих бюджетів суб’єктів співробітництва, самооподаткування, державного бюджету, міжнародної технічної та фінансової допомоги.

Про перебіг виконання проекту «співробітники» зобов’язані повідомляти на своїх сайтах.

Ярослава Ткаченко, радниця з муніципальних послуг Кіровоградського відокремленого підрозділу Центру місцевого самоврядування, розповідає, що найпопулярнішою формою співробітництва на Кіровоградщині є реалізація спільних проектів, які мають визначений термін і конкретний результат. Цьому сприяє порівняно спрощений процес оформлення документів (на відміну від інших форм, які досить забюрократизовані і організаційно схожі на сам процес створення ОТГ).

− Міжмуніципальне співробітництво – це відносно новий інструмент, який громади використовують із невеликим застереженням. По-перше, бо на початку діяльності ОТГ дуже важко наважитися віддати свої ресурси «чужим людям». Особливо якщо новообрані керівники ОТГ ще не встигли себе зарекомендувати з якогось боку і відповідно не мають позитивного іміджу. По-друге, в органів місцевого самоврядування немає чіткого розуміння, наскільки це може бути вигідно не лише у фінансовому плані, а й у плані наближення послуг до громадян, − пояснює Ярослава Ткаченко.

Однією з перших ОТГ на Кіровоградщині, яка взяла на озброєння цей інструмент, стала Новоукраїнська. Там започаткували одразу три «міжгромадні» проекти: створили спільну архівну установу, розділили обов’язки з утримання дороги, яка навпрошки з’єднує Новоукраїнку і Помічну, і придумали механізм утримання спортивної школи.

Останній проект отримав назву «Спорт для всіх». Про нього ми поговорили із завідувачкою сектору у справах фізичної культури та спорту виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Оленою Скороход.

Вона розповіла, що у зв’язку з утворенням у 2016-му році Новоукраїнської ОТГ (вона об’єднала дві сільські ради і 11 населених пунктів), районна спортивна школа перейшла до громади, натомість тренери відповідно до нових умов не могли продовжувати роботу на територіях, що не входили до Новоукраїнської ОТГ. Тому Іванівська та Рівнянські сільські ради уклали договір з міською радою Новоукраїнки, взявши на себе обов’язок  виплачувати субвенцію до міського бюджету, яка б покривала витрати за заробітну плату спортивним тренерам, які навчають дітей на території цих сільрад, але працевлаштовані в Новоукраїнській спортшколі.

− Рівне – величезне село, де функціонує три школи, є спортклуб «Еней», дуже сильні футбольна і волейбольна команди. Те ж саме в Іванівці. Ми не могли втратити все це через те, що наша районна школа перейшла під опіку Новоукраїнської громади, адже вже маємо сумний досвід, коли в Глодосах (село в Новоукраїнському районі – Ред.) сільська рада не захотіла утримувати тренера і в селі фактично зникли заняття спортом.

Простими словами: змінився механізм надання послуг і діти продовжили займатися спортом, а тренери продовжили працювати. Фактично це економія для бюджету сільської ради, і як-не-як розвиток села, − пояснює Олена Олександрівна.

Подібно працюють і два інші проекти. Один − це архівний відділ, який  на умовах співфінансування утримують кілька сільських рад, маючи змогу зберігати документацію централізовано і не витрачаючи кошти на створення архіву та штату у себе. Другий стосується дев’яти кілометрів дороги між Новоукраїнкою і Помічною, яку спільно підсипають і грейдерують дві громади (Новоукраїнська і Помічнянська).

В усіх випадках мова йде не лише про економію для різних бюджетів, а й про створення комфортних умов для жителів громад. Наприклад, мешканці Помічної досить часто користуються послугами Новоукраїнської центральної лікарні, яка ближче, ніж кропивницькі медичні заклади, тому й реконструкція занедбаного автошляху обома громадами – цілком логічний крок, який покликаний підвищити якість життя населення у обох ОТГ.

Міський голова Новоукраїнки Олександр Корінний розповів про плани на перспективу, пов’язані з міжмуніципальним співробітництвом. Ще один проект в Новоукраїнській ОТГ перебуває на стадії підписання: в місті уже створили інклюзивно-ресурсний центр, провели конкурс і призначили керівника, а тепер запропонували сусіднім громадам і районам отримувати там послуги, бо створювати свій – дорого і проблематично.

У процесі створення проекту, пов’язаного з роботою спільної соціальної служби, перебувають Первозванівська, Соколівська і Великосеверинівська ОТГ. 6 липня представники цих громад зібралися за круглим столом, щоб обговорити деталі співробітництва. Оскільки у Соколівському вже працює центр соціального захисту населення, а у Великій Северинці діє програма із забезпечення надання соціальних та реабілітаційних послуг особам з особливими потребами, спільними зусиллями на договірних засадах планують створити міжмуніципальний центр з надання соціальних послуг, який би обслуговував населенні пункти трьох ОТГ.

# коментар у тему

Сергій Левченко, голова Великосеверинівської ОТГ

− Мені знайома практика міжмуніципального співробітництва – вивчав подібний досвід Польщі. Вважаю, що така схема дає можливість громаді економити кошти і наближувати до  людей необхідні їм послуги. Ми почали співпрацю із Соколівкою – направляємо субвенцію на «погашення» зарплати наших соцпрацівників, таке співробітництво досить вигідне в багатьох аспектах. Єдине – інколи працюємо інтуїтивно, адже бракує нормативно-правових актів, які б регламентували наше співробітництво. Дуже хотілося б мати більше нормативної бази.

 

Loading...