Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

«НА МОДЕРНІЗАЦІЮ потрібно років із десять»

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Чи має перспективи система централізованого опалення Кропивницького?

 

6 квітня у Кропивницькому завершили опалювальний сезон. Цьогоріч він був не із легких – до традиційних проблем, пов’язаних із поривами зношених мереж, доклався скандал між ВАТ «Кіровоградгаз» та теплогенеруючими підприємствами міста – ДП «Кіровоградтепло» та КП «Теплоенергетик». Нагадаємо: у період різкого похолодання у Кропивницькому без тепла залишилося 137 житлових будинків, а також дитсадки, школи і лікарня. Усе через мільйонну заборгованість за розподіл природного газу ДП «Кіровоградтепло» перед «Кіровоградгазом» та небажання останнього йти на поступки і дочекатися гарантованих проплат.

Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій навіть заявляла про можливість виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру − ризик, що вся система централізованого теплопостачання через десятиградусний мороз може назавжди вийти з ладу, був дуже високий. 

Під стінами ВАТ «Кіровоградгаз» активісти провели низку акцій, а влада (в особі очільника Кропивницького Андрія Райковича і голови ОДА Сергія Кузьменка) активно підключилась до переговорів, щоб газопостачання котелень було відновлене. Також до справи були залучені СБУ, прокуратура та поліція.

Тоді в коментарях ЗМІ міський голова пояснив, що економічного підґрунтя для таких дій ВАТ «Кіровоградгаз» немає, адже 80% коштів, що надходять на рахунки «Теплоенергетика» і «Кіровоградтепло», перераховують на погашення заборгованостей «Кіровоградгазу», і лише 20% – на захищені статті.

20 березня конфлікт завершився – у будинках потеплішало, «Кіровоградтепло» погасило заборгованість перед «Кіровоградгазом» Але питання перспективності існування централізованої системи опалення, коли тисячі кропивничан залежні від успішного господарювання двох монополістів – ДП «Кіровоградтепло» і КП «Теплоенергетик» – та їхніх стосунків із компанією, яка постачає газ, залишається відкритим. І чекає воно на розв’язання не перший рік.

Альтернативи є. Немає грошей

Не перший рік порушують це питання і в міській раді. Наприклад, депутат міської ради Володимир Смірнов упевнений, що вирішення цього питання неминуче, і відтягуючи час, керівники міста лише намагаються перекласти відповідальність на наступників, бо це непопулярні рішення.

− Ще з початку каденції (Смірнов представляє у міській раді фракцію «Самопоміч») ми з колегами намагалися порушити тему безперспективності існування системи ЦО (централізованого опалення – Ред.) в місті. На модернізацію обладнання і мереж, створених тридцять років тому, зокрема в КП «Теплоенергетик», потрібно один мільярд гривень. Це грандіозна сума для нашого бюджету. Ще одна проблема полягає в тому, що котельні підприємства проектувалися з розрахунку на те, що будуть обслуговувати півмільйонне місто. Але Кропивницький не перетворився на мегаполіс, і зараз тепловики обслуговують лише 35% від бази колишніх клієнтів. Кількість абонентів, які сплачують кошти, зменшується, а видатки на утримання підприємства і мережі, залишаються, − коментує В. Смірнов.

Альтернативи, за його словами, існують. Це встановлення автономок для приватних споживачів і модульних котелень для об’єктів соціальної сфери (плюс стимулювання цього процесу з боку міської влади), тобто − зміна самого принципу транспортування і генерації теплової енергії.

− Транспортувати холодний сухий газ по трубах однозначно дешевше, це  менше зношує інфраструктуру, ніж гаряча вода, яка руйнує магістралі. Таким чином не гріється земля, немає поривів, отже – шляхи, по яких проходять магістралі, не руйнуються, а це – менше витрат. Минулого року депутати блокували сесію міської ради з вимогою надати кропивничанам дозвіл на відʼєднання від ЦО і підключення автономок. Із самого початку каденції ми намагалися це зробити, але ні міський голова, ні його команда, з якою вони приймають управлінські рішення, не наважилися. А зараз чухають потилиці, бо ситуація близька до кризової, − вважає депутат.

Два варіанти рішення називає і депутат міської ради, автор Програми співфінансування заходів з енергозбереження, реконструкції, капремонтів та технічного переоснащення спільного майна у багатоповерхівках Олександр Цертій (фракція «Батьківщина»).

Він вважає, що модернізація існуючої системи централізованого опалення – це економічно не доцільне рішення, до того ж якщо враховувати, що дві третини всієї мережі міста передані у довгострокову оренду ДП «Кіровоградтепло», то перспектива модернізації майна в оренді дуже примарна. Олександр Цертій пропонує частину комунальних мереж ліквідувати, натомість працювати над встановленням модульних котелень у мікрорайонах та індивідульного опалення в багатоквартирних будинках, в яких більше половини мешканців вже мають автономки.

– Найкращий варіант – це європейський, коли теплогенеруючі потужності (котельні) максимально наближені до тих місць, які вони опалюють. Тоді системи теплопостачання і опалення будуть максимально енергоефективними. Наприклад, гарно себе зарекомендували дахові котельні (за таке опалення споживачі будуть платити удвічі-тричі менше). На це треба десять років, а ще, звичайно, системний підхід. Починати треба з комунальних закладів, перевести їх на автономне опалення, а потім визначитися з багатоквартирними будинками…

 

Дмитро Сінченко, співголова коаліції «Рада експертів»:

 – Є позитивний досвід міста Ужгород, обласного центру, що вже давно одним рішенням ліквідував централізоване опалення. Сьогодні місто взагалі забуло про проблеми опалювального сезону і успішно розвивається.

Централізована система теплозабезпечення міста безнадійно застаріла. Її відновлення економічно не доцільне, адже вартість такого опалення для споживачів вже сьогодні суттєво перевищує вартість автономного опалення. Якщо вкладати кошти в модернізацію (а на це треба колосальні для нашого міста гроші) - вартість тепла лише збільшуватиметься. При чому мало хто з мешканців міста усвідомлює, що сьогодні за централізоване опалення платять не тільки його споживачі, але і кожен корпивничанин, адже борги за газ теплогенеруючих підприємств погашаються з бюджету міста, адже вони майже нічого не платять у бюджет за оренду землі та приміщень, а через постійні аварії по кілька разів на рік знищується щойно відремонтоване дорожнє покриття... Моя позиція - централізоване опалення необхідно ліквідувати, при чому терміново. Що натомість? Є три альтернативи. Перша - це дозволити всім автономки та модульні котельні. Друга - електроопалення. Третя, найкраща - сонячні колектори. Кожен з варіантів має свої переваги і недоліки, але одне можна стверджувати напевне - коштів, які ми сьогодні витрачаємо на утримання централізованого опалення, з головою вистачить для реалізації будь-якої із запропонованих альтернатив, або для їх поєднання.

«Це питання не до нас»

Сергій Колотуха, в.о. директора КП «Теплоенергетик», вважає рішення про модернізацію підприємства прерогативою виключно депутатського корпусу, натомість завдання «Теплоенергетика» − це виробляти і постачати теплову енергію третині жителів Кропивницького. Та й про яку модернізацію може йти мова, коли станом на 1 квітня населення заборгувало підприємству понад 13 мільйонів гривень, а більше ста мільйонів винна держава по різниці в тарифах. (До речі, КП «Теплоенергетик» − одне з найстаріших підприємств міста, деякому обладнанню компанії уже понад 50 років).

– Це питання не до нас. Ми виконуємо технічні функції, та й ті, хто каже, що ми маємо модернізовувати мережі за рахунок великих тарифів, мабуть, не знає, що основна сума тарифу – 80% – це вартість палива, 1% складає електроенергія, 9% – оплата праці, 1% − амортизація, 4% – інше. Тим паче 65% населення, яке обслуговує «Теплоенергетик» – пільговики і субсидіанти, − пояснює пан Сергій.

Державному підприємству «Кіровоградтепло», яке віднедавна орендує в громади Кропивницького цілісний майновий комплекс за 0,5% ставки орендної плати (а раніше було 6%), теж сутужно із фінансами. Наприклад, станом на 1 березня 2018 року заборгованість за отриманий природний газ, послуги транспортування та розподілу складала більше 260 мільйонів гривень. Попри це, за словами заступниці директора підприємства Євгенії Соколовської, протягом 2005 – 2017 рр. підприємство використало на відновлення орендованого обладнання за рахунок нарахованих амортизаційних відрахувань та  власних коштів  близько 37 мільйонів гривень.

Ці та інші цифри Є. Соколовська озвучила під час сесії 29 березня, на якій звітувала про результати опалювального сезону.

Секретар міської ради Андрій Табалов після звіту назвав ДП «Кіровоградтепло» «головним болем для міської влади, але болем без фінансових затрат з міської скарбниці». За його словами, на радикальні кроки (як-от розірвання договорів про співпрацю) міська рада могла йти у тому випадку, якби бачила велику чергу потенційних орендарів, готових працювати на цьому обладнанні. Відтак міська рада має проявити виваженість у своїх діях, і спочатку необхідно вивчити і детально проаналізувати ситуацію на підприємстві, а потім  приймати рішення. Секретаря міської ради підтримав і міський голова Андрій Райкович. Він запропонував керівництву ДП «Кіровоградтепло» взяти до уваги усі зауваження, які прозвучали у сесійній залі, вкласти їх у новітню програму модернізації підприємства і надати міській раді конкретний план дій з реалізації такої програми.

Отже, чекати на кардинальні зміни в системі теплопостачання кропивничанам доведеться ще довго.

У Європі

На сьогодні в країнах ЄС переважно існують дві моделі ринку централізованого теплопостачання. Перша – модель «єдиного покупця» – передбачає існування єдиного оператора мережі, який продає тепло кінцевому споживачеві. При цьому оператор зобов’язаний надавати доступ до мережі стороннім виробникам на рівних умовах. Друга – модель «відкритих мереж» – передбачає доступ виробника до мережі за умови, що він напряму продає ТЕ своїм власним клієнтам в обсязі необхідного споживання. Тариф же на теплопостачання залежить від моделі ринку. Наприклад у Швеції, Фінляндії, Німеччині, Австрії, Франції, Великобританії держава здійснює нагляд за дотриманням правил конкуренції, це не дає завищувати ціни на ТО. У таких країнах, як Норвегія чи Нідерланди, для централізованого теплопостачання (ЦТ) встановлюють спеціальні ціни, які стимулюють розвиток ЦТ порівнянно з іншими схемами теплопостачання (газо- чи електро).

Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Болгарія та кілька інших країн пішли таким шляхом: незалежний національний регулятор для кожної компанії встановлює максимальний розмір тарифу, при цьому компанія може зменшувати тариф.

У Росії, Білорусі, Румунії та Україні тарифи визначаються згідно із встановленою методологією та затверджуються національним регулятором, але при цьому теплопостачальна компанія не може відійти від встановленого їй тарифу.

Аналітик ГО «Український центр європейської політики» Дмитро Науменко стверджує, що сьогодні у країнах Європи посилюється тенденція до приватизації систем ЦТ. Наразі в різних країнах ЄС частка приватних форм власності в секторі ЦТ складає до 40%. Муніципалітети прагнуть продати або віддати в оренду свої активи та/або експлуатацію ЦТ приватним інвесторам, тому комунальні послуги ЦТ приватних компаній продовжують збільшувати свою частку на ринку. Не існує чіткої відповіді на запитання, які компанії ЦТ ефективніші – приватні чи ті, що перебувають у державній/комунальній власності. В цілому, робота підприємства, якість послуг і вартість тепла залежать від конкретних місцевих умов, ефективності конкуренції на місцевому ринку теплової енергії та якості менеджменту комунальних підприємств, а не від самого типу власності.

Про українські перспективи

18 серпня 2017 року уряд розпочав процес реформування сектору теплопостачання. Концепція реалізації державної політики у сфері теплопостачання передбачає три головні блоки питань.

Перший стосується перегляду системи розрахунків між учасниками ринку (немонетарні розрахунки (компенсації по пільгах чи субсидіях) ліквідують).

Другий − реструктуризації накопичених боргів, в основному між споживачами та компаніями-постачальниками у сфері ЦТ, та компаніями і НАК «Нафтогаз». Повноваження зі встановлення тарифів на тепло передадуть органам місцевого самоврядування, які й прийматимуть рішення про доцільну схему теплопостачання, самостійно обиратимуть модель конкуренції на ринку ЦТ між різними виробниками і будуть зобов’язані залучати приватний бізнес.

Ще одна важлива новація стосується виробників теплоенергії, які використовують альтернативні природному газу види палива. Наступними кроками для створення повноцінної конкуренції на ринку ЦТ має стати запровадження нової моделі ринку «єдиного покупця», яка діє у більшості країн Європи, та вирішення проблеми підключення незалежних виробників теплової енергії до тепломереж.