Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

На прапорі ми написали «Отче наш»

Автор: Нова Газета

У селі Квітка Новоукраїнського району селяни варять «тушонку» для хлопців, які перебувають у зоні АТО. Разом із харчами передають і дитячі малюнки, а ще прапор, на якому написали свої побажання та молитви.

 

‒ Якось по телевізору побачила, як десь там, на Західній Україні, жіночки шаткують капусту. Я й кажу мамі: «А чого ми не можемо зробити хлопцям в АТО тушонку?», ‒ розповідає жителька села Квітка Валентина Овдієнко про те, як виникла ідея стати благодійниками. ‒ Обдзвонила дівчат, зателефонувала в Іванівку (там є активна вчителька), а вона передзвонила у Жовтневе, Степове – це все села нашої сільради.

Через деякий час люди почали передавати зарізану птицю, а жінки – варити вдома тушонку,  в Іванівці – шаткувати капусту. Підготували близько сотні банок тушонки, додали до пакунків дитячі малюнки і листи, а ще – український прапор, на якому написали «Отче наш», хай він буде оберегом для наших хлопців, – каже пані Валентина.

Тепер чекають на волонтера Анатолія Кушпіля, який разом із однодумцями займається доставкою допомоги в зону АТО.

Сьогодні жителі Квітки (а їх у селі всього півтори сотні) чекають з війни двох своїх односельців – Леоніда Честакова та Сергія Маруденка. Їм та їхнім побратимам відправляють передачки не вперше.

Кіровоградець Анатолій Кушпіль, волонтер, водій компанії «Креатив» – наступна ланка процесу допомоги із Квітки на Донеччину.

‒ Ще коли в Києві почався Майдан, я допомагав нашим хлопцям. Разом із волонтерами ми об’єдналися і займаємося доставкою допомоги на Схід. Збираємо теплі речі, продукти, все необхідне. Знаєте, такі активні жителі не лише у Квітці. Збирають і соколівці, і черняхівці, по всьому Кіровоградському району і області, – розповідає Анатолій, який у перші дні військової агресії записався добровольцем. – Забракували, не пройшов медкомісію, то вирішив допомагати, чим можу, – каже він.

Допомогу від селян отримують хлопці із 42-го, 17-го, 34-го батальйонів, а також 57-ї бригади. За словами Анатолія, завдяки допомозі від держави та волонтерів, у хлопців уже не така сутужна ситуація, як на початку. «Ми б і сухарі їли, якби нам побільше тепловізорів і новітньої зброї», – передають наші воїни.

Наш кор.

Loading...