Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

17-й батальйон – рік на захисті Вітчизни

Володимир Кондрашов
Автор: Володимир Кондрашов

23 квітня виповнюється рівно один рік з моменту, коли на Кіровоградщині було сформовано 17-й батальйон. Тоді він називався батальйоном територіальної оборони, а зараз це – 17-й окремий мотопіхотний батальйон 57-ї бригади. Більше року наші хлопці захищали країну від ворога. Додому на демобілізацію повернулися не всі… «Нова» уже неодноразово писала про життя бійців батальйону, їздила до хлопців на передову. Напередодні річниці «сімнадцятки» ми поспілкувалися із заступником командира батальйону, підполковником Іваном Шевчуком.

 

Іван Миколайович – офіцер запасу, пішов на фронт добровольцем, гідно ніс службу в 17-му батальйоні від моменту його створення і лише 12 квітня цього року був демобілізований. У вівторок, 21 квітня, підполковник отримав посвідчення учасника бойових дій.

– Від імені командування 17-го батальйону через ваше видання хотілося б подякувати усьому особовому складу за гідну службу і привітати з першою річницею створення батальйону.  Щастя, миру та добробуту вам і вашим родинам!

– Як плануєте відзначити річницю батальйону?

– Відбудеться шикування біля військової частини А0759, на території якої було сформовано наш батальйон. Тут проходитиме урочисте вручення чергових військових звань. А далі вже побачимо.

– Ви з перших днів у складі батальйону. За яким принципом проходило його формування?

– Це була перша хвиля мобілізації. Усі добровольці: друга рота охорони, наприклад, укомплектована на 80% представниками «Самооборони». Чи всі, хто бажав, туди потрапили? На жаль, не маю такої інформації. Можу сказати, що у складі батальйону були лише люди, які дійсно бажали захищати Україну.

Закінчення. Початок на 1-й стор.

– Порівнюючи батальйон у перші місяці створення і на даний момент, що змінилося?

– Насамперед, змінився сам батальйон. Змінилася його назва – зараз це окремий мотопіхотний батальйон, що входить до складу 57-ї бригади. Змінився штат. За рік батальйон змінювався за штатом декілька разів: додавалися підрозділи вогневої підтримки. На момент створення це були просто стрілецька рота і дві роти охорони. Нашими завданнями були охорона важливих державних та військових об’єктів на території Кіровоградської області.

Але на той час з’явилися нові завдання: на десятий день після проведення бойового злагодження батальйон був відправлений на виконання уже бойових завдань у Запорізьку та Херсонську області, де ми стояли на блокпостах, контролювали рух транспорту, здійснювали охорону важливих державних та військових об’єктів. Зараз ми виконуємо завдання у безпосередньому контакті із супротивником. Сьогодні батальйон представляє бойову одиницю, яка має і танки, і БМП, і БРДМи та навіть артилерію, особовий склад із значним бойовим досвідом, набутим у зоні АТО. 

– Чим зараз живе батальйон? Хто допомагає і підтримує його?

– Батальйон підтримують дуже багато волонтерських організацій міста і країни. Усе технічне оснащення, що стосується приладів нічного бачення, тепловізорів, біноклів, оптики для зброї – усе це було подаровано нам волонтерами. На жаль, у Збройних Силах України зараз проблеми з цим – багато чого немає, деякі прилади просто не працюють або не придатні до виконання завдань… Хотілося б подякувати таким волонтерським організаціям, як «Збережи світ», «Громадська варта», «Серця матерів Кіровоградщини», громадським організаціям «Самооборона Майдану», «Ніхто, крім нас» та багатьом іншим організаціям, підприємцям міста, фермерам, які піклувалися і піклуються про наш батальйон.

– Багато хлопців з «першого складу» 17-ки після демобілізації залишилися в батальйоні, щоб допомогти новоприбулим воїнам…

– Ці хлопці відіграють дуже велику роль в житті батальйону, адже залишилися ті військові, які набули значного бойового досвіду. Вони залишилися на блокпостах і навчають молоде поповнення. Залишилися офіцери, які продовжили свій контракт – вони навчають, підтримують молодь, показують на власному прикладі, як правильно і гідно служити.

– Кого б з бійців батальйону ви хотіли б особливо відзначити?

– Хотілося б згадати окрему роту нашого батальйону – 80 чоловік добровольців, які у той час, коли ми виконували завдання в тилу, пішли виконувати бойові завдання на передову в Донецькій області. Роль цієї роти дуже велика: коли ми вже заходили в зону АТО у жовтні, хлопці ділилися з нами своїм бойовим досвідом. Також хотілося б окремо згадати першого командира батальйону – підполковника Сергія Міновича Букороса, який створював цей батальйон. Зараз батальйоном керує бойовий офіцер Олександр Щербина, який прибув до нас з посади заступника командира іншого батальйону на підвищення. За моєю інформацією, він щойно отримав звання полковника. Також чергові звання днями отримають близько восьми-десяти офіцерів. 

– Хотілося б поговорити про потреби хлопців, які повернулися до мирного життя.

– Звісно, є труднощі. Зокрема, з отриманням землі: необхідна кількість земельних ділянок для військовослужбовців відсутня. Але зараз уже створена громадська організація, до якої входять ветерани АТО та волонтери, яка і буде надавати допомогу усім звільненим, демобілізованим бійцям в оформленні документів, набуття гарантованих державою прав, отримання довідок, документів тощо.

– Бійці 17-го батальйону отримали статуси «Учасник бойових дій»?

– Статус учасника бойових дій, починаючи з понеділка (поетапно проходило оформлення документів),  уже отримують близько двох сотень наших бійців, а решта зараз оформлює документи через військ-комат і протягом місяця також отримає цей статус.

– Ви підтримуєте зв’язки з багатьма демобілізованими бійцями вашого батальйону. Як хлопці соціалізуються, переходять до мирного життя?

– Великих труднощів з поверненням до цивільного, мирного життя, наскільки мені відомо, немає. Люди звикають. Зрозуміло, що одразу зі стану війни перейти до мирного життя трішки важкувато, але в цьому нам допомагають наші рідні та близькі: сім’я, діти, дружини. Моє рішення, наприклад, іти добровольцем підтримали рідні – батьки, дружина, сини. Вони мене підтримували тоді, підтримують і зараз… Надають допомогу бійцям також і волонтери, громадські організації. До речі, ваше видання буде першим, яке зробить звістку про це: створено приватне підприємство «Скорпіон», яке має ліцензію з охоронної діяльності спеціально для працевлаштування воїнів-учасників АТО. Від учора я є директором цього підприємства. Ми запрошуватимемо на роботу не тільки бійців 17-го батальйону, а й усіх наших кіровоградців-воїнів.

– Що б ви хотіли побажати хлопцям, які зараз проходять службу в батальйоні, і тим, котрі тільки збираються йти до лав Збройних Сил?

– Хлопцям, які зараз виконують бойові завдання, я побажаю удачі та здоров’я. Для тих, хто тільки збирається – не боятися і вірити в перемогу. Адже без віри дуже важко захищати Вітчизну.  

Фото Павла ЛІСНИЧЕНКА

Loading...