Повідомлення
  • There is no category chosen or category doesn't contain any items

Геть від Москви!

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

У середині вересня авторитетний журнал «Український тиждень» вийшов у тираж із номером, головною темою якого стала Кіровоградщина. Розкривалася вона низкою статей про нашу область в різних вимірах.

 

Минулого тижня презентувати «кіровоградський» номер у місто приїхали голов-ред «УТ» Дмитро Крапивенко та його оглядач Олександр Крамар.

Обоє «зізналися», що є палкими прихильниками вступу України до ЄС та НАТО. У цьому ключі і відбувся діалог із кіровоградцями.

Пан Крамар зосередив увагу на кількох моментах: політична й економічна перевага європейського курсу; чи існує альтернатива російським ринкам збуту; переваги, що дає Угода про асоціацію з ЄС, і які успіхи вже є; як Україна зміцнює свої позиції у торговельній війні з Росією.

Переваги єврокурсу він розшифрував у трьох аспектах: безпека, економіка та політика. Очевидно, що перша з них нині чи не найважливіша. Є ризики, наприклад, що європейці не достатньо щиро надаватимуть в цьому допомогу, оскільки рівень їхніх інвестицій в нашу економіку досить низький. Україні слід чинити так, щоб бізнес ЄС мав тут багато заінвестованих підприємств, щоб вони, в разі військової агресії Росії, захищали в нас своє. До речі, вважає Олександр, до відкритої війни із Заходом Росія навряд чи вдасться (окрім ядерної), оскільки має занадто слабкий ресурс. До того ж, їй протистоятимуть країни НАТО із союзниками, з населенням 1 млрд та значно сильнішими економіками і технологіями.

Досить ретельно пан Крамар пояснив переваги ринку ЄС для українських товарів і вкотре розвіяв міф про те, що українське там не чекають.

– Нашим виробникам треба просто пристосувати свій товар під вимоги ЄС, пройти сертифікацію, що не так вже й складно, – переконаний журналіст.

При чому вже є чимало конкретних прикладів успішного продажу українського продукту в ЄС. Війна із Росією цей процес також підштовхує, адже втрати продажів в РФ українці компенсують на інших ринках, в тому числі і Євросоюзу. Хай втрати відшкодовуються не повністю, але позитивна динаміка цілком помітна.

Зупинився Олександр і на проблемах економіки Кіровоградщини, яка також прискорює темпи торгівлі з Європою. На Кіровоградщині присутні значні перспективи розвитку видобувної промисловості. Однак у нинішньому вигляді, коли, за поодинокими винятками, сировина навіть без первинної обробки вивозиться якщо не за кордон, то до сусідніх областей України, вона не здатна принципово поліпшити ситуацію в регіоні.

Нереалізованим лишається потенціал області у виробництві альтернативних джерел енергії в умовах її дефіциту в Україні. У 2014-му Кіровоградщина спожила 534 млн м3 природного газу та 0,26 млн тпривізного кам’яного вугілля, ринкова вартість яких становить 3,5-4 млрд грн. Тим часом не розроблялися належним чином місцеві поклади ані бурого вугілля, ані торфу чи горючих сланців. Не кажучи вже про найбільший у розрахунку на одного мешканця потенціал виробництва палива з біомаси, яка залишається на полях після збору щедрих місцевих урожаїв. У відповідній царині область має неабиякі перспективи нарощування як виробництва, так і зайнятості, адже в названих сферах може успішно працювати малий та середній бізнес, саме виробництво порівняно рівномірно розподілятися по території області, а виготовлене та видобуте паливо вивозитися принаймні до сусідніх регіонів країни.

Ще один спікер, літературознавець Володимир Панченко, зупинився у виступі на іншому аспекті євроінтеграції. Він озвучив сім тез про те, що нам заважає стати справжніми європейцями. Про ментальність, адже все залежить від складу умів. Радянська ідея створення людини нового типу «гомо совєтікус» значною мірою реалізувалася, зазначив він. Отож, треба подолати в собі «совок». Сім кроків до цього:

1. Повернути собі почуття власника. Чим більше в країні буде середнього класу, тим сильнішою буде економіка, тим більше буде громадянських свобод.

2. Геть патерналізм. Геть звичку: «Держава думає за нас». Будь ініціативним, покладайся, перш за все, на себе. Роби себе сильнішим, багатшим тощо.

3. Сильні інститути громадянського суспільства. Є значний прогрес. 

4. Правова держава, правосвідомість, рівність усіх перед Законом. Тут ми дуже відстаємо.

5. Роздержавлення людини. Відмова від культу колективу, який знецінює людське «я». Права людини. Головна цінність суспільства – особистість.

6. Декомунізація і деколонізація. Глибинна, а не лише позірна – в топоніміці тощо.

7. Дерусифікація.

Фото Тетяни Колісник