ЧИ КУПУВАТИ МАРКИ ЧЕРЕЗ «PROZORRO»?

Автор: Нова Газета

Зізнаюсь – я фанат системи «ProZorro», і на це є низка причин. Почнемо з того, що у 2016 році українська система публічних електронних закупівель «ProZorro» стала переможцем на міжнародному конкурсі «World Procurement Awards 2016». Тоді її відзначили в категорії «Державні закупівлі».

Минуло менше року і на Facebook-сторінці заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Максима Нефьодова з’являється така інформація: «Якось «невдобно вийшло» (с), але Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Система публічних електронних закупівель «ProZorro» знову потрапили в шорт-ліст World Procurement Awards 2017! Цього разу номінації Публічний сектор (ми її виграли минулого року, якщо шо) немає, тому ми потрапили в «Нагорода за трансформацію» та «Нагорода за кросс-функціональну співпрацю». Погодьтесь, це круто, адже яке ще спільне досягнення громадського сектору та уряду досягало за останні роки такого визнання та ще й давало конкретні, практичні результати.

Однак система системою, а люди, які нею користуються змініються не так швидко, як би того хотілось. У своїй більшості це все ті ж старі добрі чиновники, що звикли працювати напряму з перевіреними, «своїми» постачальниками і не заморочуватись якимись там тендерами та аукціонами. Нагадаю – Закон України «Про публічні закупівлі» в ст. 2 говорить: «Закон застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт – 1,5 мільйона гривень». При цьому, якщо вартість предмета закупівлі перевищує 50 тисяч гривень, однак є меншою за вищевказані суми, замовники обов’язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель. Звертаю увагу на цифру 50 тисяч, про яку частенько забувають замовники.

Так, наприклад, тендерний комітет Обознівського психоневрологічного інтернату, мабуть, знаючи про ту увагу, яку приділяють журналісти далеко не завжди «чистим» закупівлям закладу, вирішив викладати на «ProZorro» звіти про усі свої закупівлі. Тільки так я можу пояснити, навіщо завантажувати в систему інформацію про закупівлю 5 кілограмів спецій – лаврового листа, перцю та лимонної кислоти на суму 498 гривень. Не менш цікавими, звісно, є закупки інтернатом 6 кілограмів харчової соди на 117 гривень і кілограма ванільного цукру на 125 гривень.

Досить неоднозначним виглядає й оголошена Територіальним центром соціального обслуговування  Новоукраїнського району Кіровоградської області закупівля велотренажера Torneo Gala B-228. З одного боку, звісно, приємно, що посадовці вирішили не просто купити тренажер, а провести повноцінний аукціон на його придбання. З іншого боку, остаточна ціна покупки – 4295 гривень викликає питання у доцільності використання цієї процедури. Хоча, звісно, практика нікому не зашкодить, так що як тренування цю закупівлю можна зарахувати.

Трапляються й абсолютно «клінічні» випадки. Як-от, наприклад, закупка Світловодської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів №2. Цей заклад придбав, згідно з «описом предмета закупівлі» – меблеву фурнітуру у кількості 145 штук на загальну суму 200 гривень. Що саме та у кого придбав інтернат, можна дізнатись хіба, подзвонивши до даного закладу, адже викладений на «ProZorro» договір можна сміливо виставляти як приклад абсолютної некомпетентності у використанні звичайної офісної програми для розпізнавання тексту «FineReader».

Мабуть, найбільш незвичною виявилась закупка ДП «Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради» послуги з поховання осіб без певного місця проживання, померлих одиноких громадян, громадян, від поховання яких відмовились рідні, та знайдених невпізнаних трупів. Враховуючи вартість подібних послуг – 26 тисяч гривень, та відсутність сканкопії договору, питань до цього тендеру виникає чимало.

Та поки що переможцем за кількістю непотрібних закупок на «ProZorro» є Головне управління Національної поліції Кіровоградської області. Ну от навіщо, наприклад, щоразу купуючи в офіс питну воду, завантажувати договір в електронну систему публічних закупівель? З останніх масштабних закупівель можна згадати епічне придбання 100 марок на загальну суму 78 гривень.

Хоча будемо відвертими – краще вже подібні перестраховки з боку замовників, ніж банальний «злив» закупки під конкретних постачальників. Наступного разу ми розповімо вам саме про них».

Павло Лісніченко, журналіст «Центру
медіарозслідувань «Прозоро» 

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА