ЛЯЛЬКИ від Анни Язданової

Автор: Нова Газета

Знайомтесь: кропивничанка Анна Язданова, за фахом – мікробіолог, за покликанням – мама і авторка плетених ляльок. Перша створена власноруч іграшка на замовлення донечки – Дора-дослідниця із рюкзачком. Ми поговорили з Анною про те, як вона стала майстринею, хто її надихає і як вдається поєднувати роботу в лабораторії з творчістю.

 

«Це було навесні, моїй доньці виповнилося 2 рочки, вона пішла у дитсадок. Тоді мене дуже вразили в’язані речі на дітках. Я пригадала, як у школі ходила у гурток рукоділля і як мені подобалося цим займатися. Поруч із нашим будинком є магазин «Ларчик», де продають швейний реманент. Коли я туди вперше зайшла, відчула себе не дуже комфортно, бо не розуміла, що таке діаметр спиці, які бувають нитки. Але мені підказали, що потрібно для початківців», − розповідає Анна.

Із тих пір (відтоді минуло півтора року) вона й почала в'язати. Починала із найпростішого: плела для донечки жилеточки, светрики, а потім перейшла до складнішого. Купувала книжки у «Клубі сімейного дозвілля» із візерунками та технікою в’язання для початківців. «Якось мені до рук потрапила книжка «В’язання анігурумі» (анігурумі – це японське мистецтво в’язання гачком чи спицями маленьких м’яких іграшкових звіряток або людиноподібних істот). До того моменту я взагалі гачок рідко тримала у руках, але вирішила спробувати. Спочатку на одну іграшку витрачала приблизно два тижні. Але згодом навчилася відриватись від схеми. Останню свою іграшку, це була лялька 73 см зросту, я зв’язала за вихідні.

Надихають інші майстрині, які виставляють свої вироби в Інтернеті. Для створення іграшок мені необхідні нитки для в’язання, тонка пряжа, гачок, ґудзички, голки та нитки для шиття. Наповнюю вироби синтепоном, який купую у магазинах, де відновлюють структуру подушок та набивають дивани. Із додаткових матеріалів: якщо це очі для тваринок, то мені простіше їх вишити, а якщо для ляльки, то це часто штучні матеріали, але іноді бувають із фетру. Також, аби іграшка могла стояти та рухатись, я купую звичайний дріт, обмотую лейкопластиром, підбираю форму і вставляю дротяний каркас.

Поки що мої вироби не виходили із дому, крім як до дитячого садку, для якого я виготовляю пальчиковий театр, тому побачити їх можна лише в соцмережі.

У мене є дитяча стінка, яка поки що пустує, і я маю велике бажання заповнити її іграшками, створеними власноруч. Зараз у мене їх сім, залишилося заповнити порожні місця на верхній та нижніх поличках. Таким чином, створю власну невеличку колекцію, хоча б для своєї дитини. Хто знає, як складеться моє життя, можливо, в мене взагалі не буде часу цим займатися, а можливо, навпаки – це буде основне моє заняття. Головне, що ляльки приносять радість!»

Тетяна Прищепа

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА