Сергій Притула: Місця в залі для бійців та офіцерів 3-го полку уже зарезервовані!

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

17 листопада в обласній філармонії разом із командою з «Вар’яти-Шоу» виступить український шоумен Сергій Притула. Це вже не перший візит Сергія до Кропивницького, і щоразу тут його зустрічають переповнені зали і овації.

«Нова газета» поцікавилася в Сергія, чим кропивницька публіка відрізняється від інших українських глядачів та чи приходила повістка в армію хлопцям із команди Притули.

– Сергію, розкажіть, як змінилася Україна за час ваших багаторічних гастролей різними її регіонами. Чи так само у клубах холодно? Чи так само легко (чи важко) розвеселити українця? Чи можете порівняти, як купують квитки в різних містах (швидко розкуповують найдешевші або найдорожчі, наприклад).

– Питання, яке ви ставите, потребує глибшого аналізу, аніж зараз я можу поверхнево на нього відповісти. Ми з хлопцями дійсно виступали по таких містечках та смт, де не ступала нога 99% українських артистів, і там ситуація з концертним життям катастрофічна. Відповідно і стан клубів/будинків культури/народних домів, одним словом, концертних майданчиків, теж жалюгідний. У холодну пору року у таких містах ми не гастролюємо, тому що 3-4 години, які колектив проводить у неопалюваному приміщенні, з них 2 год. виступаючи у легкому концертному вбранні, потім «вилазять боком» у вигляді температури, кашлю, нежитю, і, відповідно, наступних 3-4 міста в турі отримують на сцені «напівживих» артистів. Щодо квитків, то у нас не така велика «вилка» між найдорожчими і найдешевшими. Тому розкуповують всі категорії рівномірно. Навіть у столиці, де цінова політика вища, аніж по решті країни (вартість квитків від 100 грн до 1000), квитки дешевшої категорії і дорожчої розбирають по балансу 60/40. Тобто дешеві та середні розходяться трошки швидше, аніж дорогі.  

 – Ви багато зробили для появи в Україні україномовного гумору. Зараз із запровадженням квот на україномовну продукцію його побільшає на екранах. Наприклад, «Ігри приколів» звучать трохи штучно, пластмасово. Як ви ставитеся до того, що гумор, який був російськомовним, просто перекладатимуть на українську мову?

– Вважаю некоректним обговорювати роботу колег по «цеху». Щодо перекладу гумору з однієї мови на іншу, то можу навести власний приклад. У листопаді 2006-го я в складі резидентів українського Камеді Клабу був учасником фестивалю «Камеди на Пафосе» на Кіпрі. Я був єдиним україномовним учасником того шоу. Позаяк шоу знімалось росіянами і для росіян, мені сказали перекласти свій монолог російською. Що я і зробив. І в результаті мене, доволі непоганого на той момент читця монологів, твори якого кочували по мобільних телефонах українців, вирізали з телеверсії повністю!!! Тому що гумор неможливо перекладати без втрати якоїсь родзинки. Ну, точніше, можливо, але то дуже кропітка праця.

– Що знаєте про Кропивницький? Знаєте, що ми дуже довго виборювали для міста українську назву й воювали з прибічниками назви Єлисаветград?

– Для мене Кропивницький асоціюється із власне Кропивницьким, неймовірно красивим драмтеатром, Антоном Лірником, Ганною Жижею і 3-ім полком спецназу, якому мав честь допомагати.

За перипетіями щодо перейменування спостерігав дистанційно, мав свою думку, але, як завжди у таких випадках, тримав при собі, тому що подібні питання мають вирішуватись фахівцями і місцевими жителями. Вважаю, що місто перейменоване чудово. А царицями хай тішаться у тій країні, де спочатку одні розстріляли царя, потім інші зробили так, що і цар – святий, і ті, хто його розстріляв, – теж нормальні пацани!

– Чим відрізняється кропивницька публіка? Якщо нічим – так і кажіть.

– У вашому місті глядач більш дисциплінований, аніж у середньому по Україні. Зазвичай, якщо концерт анонсовано на 19:00, то у багатьох містах ми розпочинаємо його о 19:15, бо люди дуже довго сходяться із буфета, теревенять у фойє тощо. У Кропивницькому, скільки себе пам’ятаю, 19:05 – я вже на сцені, а в залі всі давно на своїх місцях! Це дуже тішить! Плюс у вас завжди дарують квіти після концерту. А це, повірте, теж не у кожному місті трапляється!

– А вам чи комусь із вашої команди приходила повістка в армію? Ви продовжуєте допомагати воїнам?

– Повістка не приходила жодному з учасників. В принципі, ми були готові до того, що мобілізують нашого Владзя, позаяк він єдиний з нас має досвід служби в армії. Але не трапилось. І я, відверто кажучи, радий тому, бо зараз наш колектив у такій комплектації, що кого не висмикни – одразу накриється гастрольний графік. Зрештою, не знаю, скільки користі кожен з нас приніс би Батьківщині як воїн. А як артисти, ми закупляємо для наших захисників необхідних речей (тепловізори, коліматорні приціли, снайперські приціли (звичайні, нічні і тепловізійні), квадрокоптери, спорядження для аквалангістів, військові планшети тощо) на +\- 1 000 000 грн щороку.

– Навпроти нашої філармонії – військова частина, хлопцям із 3-го полку ви колись подарували джипа. А коли будете у Кропивницькому з концертом – зайдете до них у гості?

– Я вашим хлопцям, слава Богу, «не джипом єдиним» допомагавJ. Минулого разу, коли приїжджали, то заходив до них у гості в частину. На цей раз пообіцяли зустрічний візит. Місця в залі для бійців та офіцерів уже зарезервовані!

– І трішки про особисте. Ви – свіженький тато. Хіба не хочеться трохи зменшити темп і присвятити час своїй красивій дружині і дітям?

– Хочеться. Я над цим працюю. Наступний рік планую зробити першим за останні роки, коли концертів буде менше, аніж традиційних 110-120 за 365 днів.

Фото прес-служби С. Притули

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА