Оксана Забужко: Перейменування міста – це прекрасний шанс для відродження!

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Нарешті це сталося – Кропивницький відвідала відома на увесь світ українська письменниця, поетеса, філософ і інтелектуалка Оксана Забужко.

Вона привезла до нашого міста свою нову книгу «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється», прочитала лекцію «Як читати сучасних письменників», записала передачу на телебаченні, а ще просто зачарувала публіку своєю потужною енергетикою.  Приїзд Оксани Забужко у Кропивницький організувала обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка за підтримки благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір».

Обласний театр ім. М. Кропивницького зустрів Оксану Забужко аншлагом. Це й не дивно, адже в нашому місті Оксана Стефанівна не була жодного разу, хоча й неодноразово отримувала запрошення. За словами письменниці, вона відчувала сором, що в Парижі була разів із шість, а в Кропивницькому, що в центрі України, – жодного. «Це показник ненормальності нашого культурного життя», – прокоментувала так цю ситуацію Оксана Забужко.

Саме вона у 2014 році винесла у публічну площину інформацію про арешт голови обласної «Просвіти», викладача педуніверситету Олександра Ратушняка (у січні 2014 року під час Євромайдану йому інкримінували хуліганство і заклики до штурму ОДА та підбурювання до протиправних дій). Власне Олександр Ратушняк і став головним «продюсером» приїзду Оксани Забужко до Кропивницького, перемовини про цю зустріч велися ще з 2011 року.  Він, представляючи письменницю на сцені театру, розповів про інтерактивний формат вечора: читання уривків із нової книги чергувалися із відповідями на запитання із залу. А після всі охочі могли взяти автограф і поспілкуватися з Оксаною Забужко особисто. Забігаючи наперед, скажу: такої вервечки бажаючих взяти автограф театр, здається, ще не бачив. А книжки, які продавали у фойє, розкупили за мить. 

Найперше, що цікавило кропивничан, це те, як відома інтелектуалка ставиться до перейменування нашого обласного центру. Забужко вважає це прекрасним шансом для відродження. А про наш край вона відізвалася так: «Страшно потужна енергетика кропивницьких ландшафтів, мускулатури ландшафту. Саме тут мала народитися ота краса і сила, про яку говорив ваш земляк» (алюзія до оповідання Володимира Винниченка «Краса і сила» − Авт.)

За її словами, це люди завжди погано розуміють суть подій, свідками яких вони є. Оксана Забужко відчуває пробудження пострадянських «дрімучих» міст, вмикання нових маркерів власної ідентичності.

Свою відносно свіжу книгу – збірку актуальної публіцистики «І знов я влізаю в танк», яка вийшла у 2016 році,  Оксана Забужко називає «позаплановим дитям» і додає, що краще воліла б бути в танці, ніж у танку.

«Із 2008 року було зрозуміло, який сценарій готується для цієї частини Європи. Наповзаюча хмара загарбництва з 2008 року була дуже чуттєва і змусила мене «залазити в танк» і писати для іноземних засобів масової інформації такі собі «пояснювальні записки»», – розповіла Осана Забужко про свою діяльність у контексті подій, пов’язаних із російською агресією. Спочатку це були тексти-рефлексії на тему російсько-грузинської війни, згодом ця тема стала близькою і для українців, тому пані Оксані і довелося, образно кажучи, «влізти в танк», щоб представити українцям ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту.

Серед запитань, які кропивничани адресували Оксані Стефанівні, було й питання про російськомовних письменників.

За словами Оксани Забужко, вона б не виокремлювала якусь партію російськомовних митців з якоюсь визначеною ідеологією, адже всі вони різні. Декотрі після 2011 року перестали бути російськомовними. Серед них є, наприклад, Андрій Курков, який вже давно позиціонує себе як український російськомовний письменник задовго, коли це стало мейнстрімом. «Немає єдиної групи. Це різні люди з різними долями. Я б не крила всіх одною шапкою».

Були й запитання суто літературознавчого характеру (у залі було чимало викладачів-філологів, літературознавців, студентів), на які Оксана Забужко відповіла, розповівши анекдотичну ситуацію з власного життя. Колись до неї звернулася подруга з проханням допомогти її дочці вибрати правильну відповідь у тесті ЗНО. Але виявилося, що поезія, представлена у тесті як та, що належить авторству Забужко, насправді чиясь інша. «Я сказала: я цього вірша ніколи не писала! На цьому допомога закінчилася», – розповіла Оксана Стефанівна і додала, все, що стосується теорії, оформлюють літературознавці і критики, а в письменника одна робота – створювати тексти.

Звісно, публіку цікавило і трохи особистого. Наприклад, як проходить робочий день письменника і яким має бути чоловік, щоб Забужко звернула на нього увагу.

− Звідки ці ілюзії, що Оксана Забужко не помічає чоловіків? По-моєму, у мене багато чоловічих образів, щоб нарікати, що чоловікам бракує уваги. Взяти хоча б «Польові дослідження українського сексу» чи «Музей покинутих секретів», – такою була відповідь письменниці.

Оксану Забужко давно називають найголовнішою претенденткою на Нобелівську премію з літератури. До запитання на цю тему вона поставилася по-забужківськи іронічно, зазначивши, що «комплекс неотриманої Нобелівської премії», притаманний українцям, її не дуже й турбує. А коли їй все ж таки вручать Нобеля, то знайде що сказати. Наприклад, поезію під назвою «Не руш моїх кіл».

Фото з ФБ-сторінки
Сергія Якуніна

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА