Пісні глибокого буріння

Деталі

Категорія: Культура

Опубліковано: Четвер, 30 травня 2019, 10:38

Так образно можна висловитися про почуте на виставі «Весілля» Львівського театру «Слово і ГолоС», що завітав до Кропивницького на запрошення місцевого осередку «Просвіти» та за сприяння департаменту культури ОДА.

Характерною особливістю цього театру є те, що у них усі вистави співочі. Художній керівник і засновниця театрального центру «Слово і голоС» Наталія Половинка зізнається, що, працюючи тривалий час в театрі ім. Лесі Курбаса, відчула, як пісні тісно в театрі, де вона лише супроводжує головну дію і завжди перебуває на других ролях. Тому створила такий театр, де пісня є головним драматургічним дійством, усі інші прийоми відходять на другий план. Вистава «Весілля» – це майже три десятки старовинних автентичних пісень, що супроводжують обрядове дійство. Є там і прощання молодої з рідним домом, зафіксовано стан переходу з одного статусу в інший. Адже саме цей перехід мав для людини найвищу емоційну цінність! Весілля – це кульмінація життя, найвище буяння і розквіт душі і тіла дівчини! Коли її вабить і страшить новизна і невідомість того, як далі складеться доля. Звучить там і невідворотність, і радість, і приреченість, і туга за минулим дівуванням. Усі ці надзвичайно тонкі емоції, їхнє синкритичне поєднання увібрала у себе народна пісня. Жаль, що її зараз так нечасто можна почути на українських весіллях. Дівчата зі «Слова і ГолоСу» провели, можна так сказати, аудіореконструкцію цього обрядового дійства, передали всю його велич і красу. Не всі глядачі одразу зрозуміли, що відбувається на сцені, дехто чекав водевілю, коли за піснями почнеться розігрування якоїсь конкретної життєвої історії, але  все було максимально узагальнено народним досвідом у піснях. Була виспівана і нелегка доля невістки у свекрушиній хаті, а закінчилось усе проекцією об'єднавчого дерева роду з переплетеним гіллям. Так вибудовується генеалогія нашої нації. Але чому ми, сучасні українці, так рідко звертаємося до наших пісенних скарбів? Чому втрачаємо наші духовні надбання?..

Олександр Ратушняк

• < Попередня
• Наступна >