Давня обсерваторія, посівний календар або часовий портал... Які секрети приховує заказник Монастирище на Кіровоградщині?

Деталі

Категорія: Культура

Опубліковано: Четвер, 10 жовтня 2019, 08:26

Нещодавно в ландшафтному заказнику загальнодержавного значення Монастирище (Устинівський район) юні дослідники з групи вивчення унікальності Кіровоградщини «Ексампей-ЕКО» відшукали унікальну знахідку – наскельний малюнок, який є точним відображенням найяскравіших зірок нашого небосхилу. Про важливість цієї знахідки «Новій газеті» розповіла керівниця гуртка Ніна Бабанська.

Вперше Монастирище для України відкрив батько нашої співрозмовниці Ігор Бабанський у далекому 1949 році. Він же доклав чимало зусиль для отримання заповідникам його сучасного статусу. Статус ландшафтного заказника загальнодержавного значення Монастирище отримало в 1994 році вже після смерті свого першовідкривача. Продовжуючи справу свого батька, Ніна Бабанська  уже понад сорок років вивчає це місце і працює над тим, аби йому змінили статус заповідності з «ландшафтного» на «археологічний». За її словами, увагу дослідників це місце привертає насамперед своєю величезною блоковою спорудою із грубо обробленого каменю (мегалітів). Вона переконана, що це – сакральне місце сили. «Тут ми знайшли археологічні артефакти, які вивчили археологи й геологи, котрі підтверджують присутність тут людини з доби кам’яного віку. Тут ще багато цікавого та захоплюючого», – розповідає жінка.

Раніше у Монастирищі вже відкривали цікаві знахідки, однією з яких є рідкісні види мегалітів – «дольмени, що коливаються». «Точку опори в них розрахували настільки точно, що величезні кам’яні брили можна було запустити в рух легким дотиком руки. При цьому рівноваги вони не втрачали», а амплітуда коливань показувала шлях зірки або сузір’я на небосхилі – пояснює Ніна Бабанська.

 А у північно-східній частині поверхні гори Монастирища є камінь Черепаха, що лежить на двох оброблених людиною каменях (підтверджено археологами). Під ним – отвір, у який камінчик  за часом летить ніби з висоти дев’ятого поверху. «Ми припускаємо, що це древня обсерваторія під відкритим небом, яка використовувалася, очевидно, для спостереження за зірками в денний час. Ставлення до таких припущень, природно, неоднозначні. Прихильники цієї версії продовжували пошук. Особливо старалася група дітей у склад шкіл №№2,8, 11 та Кіровоградського інженерного коледжу ЦНТУ. До цієї версії схильно поставився геолог ГРЕ-37 Микола Ніколаєнко (який співпрацює з  групою понад два десятиліття), хоча взагалі дуже прискіпливо ставиться до віртуальних досліджень. Він допоміг дітям розібратися з наскельним малюнком. Як і низка археологів, він однозначно підтвердив рукотворність наскельного малюнка. Але, найголовніше – порівняння з картою зоряного неба показало, що малюнок – це відображення найяскравіших зірок нашого небосхилу в момент літнього сонцестояння: Альдебаран, Капела, Бетельгейзе, Рігель, Сіріус-1, Сіріус-2, Адара».

Як показало вимірювання, відстані між «зірками» на карті Монастирища співвідносні сучасній мапі зоряного неба. Щоправда, малюнок виконано в дзеркальному відображенні. Цілком можливо, що у тодішніх людей було відмінне від теперішнього орієнтування за зірками.

«Монастирище має мегаліт, у виїмці якого сонячний диск сідає точно в момент сходу сонця в день літнього сонцестояння. А також є місце, де диск сонця точно лягає в момент зимового сонцестояння. Тому, вірогідно, наше Монастирище може бути і  стародавньою обсерваторією, і  посівним календарем, і  часовим порталом…

Але це питання подальших дуже серйозних наукових досліджень. Наша задача на сьогодні – привернуту увагу до унікального, безцінного джерела нашої духовності, наших коренів, як об’єкта, що потребує захисту і збереження для майбутніх досліджень у галузі геології, археології,  та нашої прадавньої історії».

Олег Козупляка 

• < Попередня
• Наступна >