Поневолені любов’ю

Автор: Нова Газета

Кропивницькому пощастило побачити щиру, сміливу й відверту виставу «Поневолення любов’ю» за мотивами романів Анни Богинської «Жити життя» та «Гріх прощення». Ці бестселери вже знають читачі у 50 країнах. Але театр – це магія живих емоцій та взаємодії з глядачами. У обласній філармонії був аншлаг.

 

Вони знайомляться, вона закохується, а він вміло імітує почуття. Проте вчинки лицаря суперечать словам, й героїня поступово прозріває. Вона пробує зрозуміти, навіщо було грати, заради якої мети? Можливо, аби вона допомогла коханому отримати престижну роботу? Познайомила з потрібними людьми?  Інакше навіщо стільки зусиль і жонглювання емоціями? Навіщо ці клятви в любові? Щоб жертва була згодна заради чоловіка на що завгодно й втратила себе?

Часом сюжет на межі трагедії, коли віра в кохання ламається, як крига навесні, проте історія залишає присмак світлої печалі. Так, в наш час є школи пікапу, бо якщо є попит, то є пропозиція. Так, стосунки можна будувати на маніпуляціях. Але чи довго триватиме такий роман? Що буде, коли обманутий викриє брехуна? Як повірити чоловіку, який сам вже обпікався, а тепер зустрів свою жінку?

Актори проєкту «Жити життя» ставлять перед глядачем складні питання. Що ми обираємо – свободу чи залежність, рівноцінні стосунки чи ігри в кицьки-мишки? Кожен пише власну долю й або стає щасливим, або тягне за собою торбу невдач й звинувачень. Адже нещасливі люди швидко старішають…

Авторка романів, які вже прочитали сотні читачів, ретельно відбирала акторів. Вони мали втілювати певні типажі – часом впізнавані до болю чи сміху. Бо ж характери й ситуації списані з життя! У виставі головній героїні вдається одужати від принизливих для неї стосунків, пишучи книгу про пікап. Це попередження іншим, аби вони не потрапляли у солодку пастку.

У житті все складніше. Встояти перед чоловіком, який м’яко стелить, вдає героя, клянеться у коханні й просить пробачення – ой як непросто. Він же страждає, бідний, не спить і схуд на сім кілограмів. Як такого не пустити назад?

Декорації стають то палатою лікарні, то золотою кліткою. Металеві трубки схожі на голки, які пікапер лагідно встромляє в серце жертви. Йому потрібна повна залежність. Навіщо всі ці методи? Актори пояснили так: «Буває, що чоловік боїться навіть познайомитися з жінкою. Тоді прийоми пікапу його виручають. Але частіше за пікапом стоїть корислива мета». І це страшно, бо жертву просто використають.

Весь сюжет зв’язують ковзани. Вони – втілення жіночої мрії та надважливе питання до чоловіка: «А ти навчиш мене кататися?» Претендент не знає, що його відповідь на питання або поставить крапку у стосунках. Або… стане початком чогось справжнього. Стосунків, де не буде місце завченим фразам і маніпуляціям. Треба просто взяти жінку за руку та піти на ковзанку. Без відмовок про «боюся», «які ковзани?!», «що за дурниці?». А як ви визначаєте: ось ця людина – ваша?

Читайте сучасну прозу й частіше ходіть до театру. Мудрішайте, смійтеся на здоров’я та сходіть на ковзанку. Час див уже на порозі! 

Фото Наталі Андріянової та зі сторінки Фейсбук Анни Богинської

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА