Диво з макулатури

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Нещодавно в Ресторації Кропивницьких, що в обласному центрі, відкрилася виставка картин, створених у техніці колажу. Її авторка  – художниця Оксана Калюжна – розповіла «Новій газеті», як купку макулатури перетворити на красу.

 

За освітою Оксана – художник-дизайнер, навчалася на кафедрі образотворчого мистецтва Центральноукраїнського педуніверситету. Першу свою картину у техніці колажу зробила на завдання викладача. З цього все й почалося.

«Роботи, які нам показали для зразку, були більш абстрактними. Або ж якщо конкретика, то із уже готових частин: чийсь портрет, складений із багатьох облич, така собі солянка. Але в мене виникла ідея зробити зі шматочків журнальних сторінок обличчя свого чоловіка. Якщо чесно, на той момент мені здавалося, що робота вийшла просто суперовою. Картину забрали у фонд університету, зараз її, можливо, показують іншим студентам… А на 4 курсі я захотіла дипломну роботу зробити в цій же техніці… І пішло-поїхало», – розповідає Оксана.

У техніці колажу дівчина створила близько сорока робіт. Більшість із них роздарувала: наприклад, коли чоловік працював перекладачем для спостерігачів від ОБСЄ, усі його іноземні колеги їхали додому з подарунками від його дружини. Тепер Оксанині картини є у США, Британії, Швейцарії.

Нині Оксана перебуває в декретній відпустці – дворічний син теж долучається до створення шедеврів: «Нариває шматочки і каже: «На!» – розповідає молода мама. – Мені подобається, що цим можна займатися і не боятися, що дитина щось забруднить – ні палітри з фарбами, ні пензлів. Лише картон, клей-стік та глянцеві журнали. Така творчість мене розслабляє, дозволяє абстрагуватися від зовнішніх факторів».

– Оксано, де берете сировину? «Нова газета» підійде?

– Найкраще для цього методу творчості глянцеві журнали. Моя свекруха займається AVON, друзі завжди приносять старі журнали, бо знають, що мені треба, тож проблем із сировиною не маю. Фарба з глянцевих сторінок із часом не вицвітає, мене це влаштовує. За основу беру шматок картону, на ньому накреслюю малюнок або олівцем, або маркером. Набираю тони, як би я малювала фарбами, розбиваю на світлотінь, нариваю потрібні кольори. Якщо не треба поспішати, то повільно можу листати журнальчик і відривати потрібні шматочки. І так збирається палітра. Нариваю маленькі шматочки однієї кольорової гами – з картинки з сукнею чи помадою з каталогу, і от в мене вже лежить купка потрібного кольору. Якщо на кольоровому фоні надруковані букви, то це ще цікавіше. Буває, я спеціально обираю колір з буквами чи орнаментом, щоб ефект від перегляду картини змінювався залежно від відстані.

Нині в Ресторації експонується близько десяти робіт. Створити портрет Оксана може і на замовлення – це буде коштувати від 1 тисячі гривень за одне обличчя (а це місяць роботи), якщо ж це картина – натюрморт чи пейзаж, абстракція, то дешевше.

– Ваше вміння доволі рідкісне, чи дозволяє воно нормально заробляти?

– До декрету я працювала за спеціальністю, згодна, в нинішніх умовах лише на картинах заробити важко. Люди цікавляться, але замовляють не так часто для того, щоб це стало основним джерелом доходу. Мене картини поки що не прогодують, для цього потрібно бути постійно на слуху не лише в нашому місті, а й за його межа-
ми. Але мені є на кого рівнятися: надихають Джонатан Йо (це взагалі епатажний художник, що творить колажі із клаптиків з порножурналів!), Патрик Бремер, Дерек Горес, Харіс Цевіс…

Фото зі сторінки Фейсбук

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА