19 серпня у Кропивницькому презентували 27 метровий мурал «Україна – це свобода», створений художником родом із Донецька Олександром Брітцевим. Олександр разом із родиною, рятуючись від війни, оселився у селі Бірки Олександрівської громади, але мурал у Кропивницькому вирішив намалювати як подяку Кіровоградщині за прихисток. «Нова газета» поговорила з Олександром про мистецтво, війну і майбутні плани.
Олександр Брітцев – член Національної спілки художників України, твори якого можна зустріти в музеях та галереях України, Китаю, Великобританії та багатьох інших країн. Особливість художника в тому, що він створює картини не лише на полотні, а й на хмарочосах. Олександр – мураліст.
Чоловік народився в Донецьку. Там же закінчив художню школу, потім худучилище за спеціальністю «Станковий живопис». У Харкові вступив до Академії дизайну та мистецтв, а після закінчення академії залишився у Харкові, де разом із сім’єю жив до
24 лютого, поки не почалася велика війна.
Муралами Олександр почав займатися на початку 2000-х років. Тоді подібні малюнки називали графіті.
«Почав малювати ще у школі. Обмалював весь свій район. Малював на гаражах якихось, потім директор місцевої школи дозволив намалювати щось на ній. Перший великий малюнок я зробив на стінах своєї школи у Донецьку», – розповідає художник.
Під час навчання в Харківській академії дизайну Олександр з однодумцями утворив гурт «Добрі люди» – разом зробили перші кроки в просуванні монументального живопису в Україні. Перший мурал створили на стіні маленької електростанції. Пізніше, у 2012 році, розмалювали набережну в Донецьку.
«Вже в травні 2014 року ми малювали останню роботу, коли орки почали заїжджати в Донецьк. Я побачив автобус, в ньому людей з автоматами й зрозумів, що я більше не хочу там жити. Це був мій останній малюнок на вулицях Донецька», – згадує Олександр.
Намалювавши свою останню роботу, «Добрі люди» розійшлися. У 2015 році Олександр зробив перший особистий мурал – у самому серці Києва, між Золотими воротами та Софіївським собором. Це був мурал «Вісник життя». «Я дуже хотів, аби панував мир і щоб Донецьк повернувся до складу України. Серед зграї чорних воронів є одна біла ворона, яка символізує добрі звістки й народження нового життя», – пояснює художник.
На запитання про точний час, який йде на створення одного муралу, Олександр не може відповісти. Каже, що це дуже індивідуальна річ, яка залежить від багатьох факторів.
«У мене є мурал, який я створив за 10 днів, і це 16 поверхів у Києві. Мурал великий, але простий. В Харкові я робив мурал три тижні, а він був на 3 поверхи. От в ньому було дуже багато деталей», – пояснює він. Ціна малюнка також індивідуальна. Митець враховує різні критерії, за якими можна оцінити роботу, або ж взагалі «скидає» вартість, якщо малюватиме власну ідею. На одну 16-поверхівку йде від 600 до 700 балонів фарби. Один балон коштує приблизно 8-9 євро.
Наразі художник разом зі своєю сім'єю живе в селі Бірки Олександрівської громади – тут коріння його дружини.
«У мене Кіровоградщина асоціюється з пшеницею та хлібом. Люблю пшеницю саму по собі, я її малюю і ставлюсь з теплом, бо наслухався в дитинстві про неї розповідей, а приїжджаю – і тут все про хліб».
Цікавимося в митця, чи важливо зараз займатися культурною діяльністю на благо країни чи все-таки «не на часі».
«Як культура може бути не на часі? Черчилль казав, заради чого ми воюємо, якщо не заради культури. Це його слова проти Гітлера у Другій світовій війні. Культура є першим, що боронять люди, окрім родини та дітей. Це те, завдяки чому ми можемо називати себе нацією, яка без культури немає сенсу».
У планах художника – розробка ескізів майбутніх муралів та серія картин, пов’язаних з тематикою війни. Також організувати виставку спочатку в Олександрівці, а потім у Музеї мистецтв у Кропивницькому. Таким чином Олександр планує віддячити Кіровоградщині за те, що тут його сім'я знайшла прихисток.
Віта Банташ, фото надані співрозмовником