Назва із глибини віків

Автор: Нова Газета

Коли мова йде про перейменування Кіровограда, більшість дослідників наголошують на двох важливих моментах: назва Кіровоград абсолютно чужа українському топонімікону, штучно приклеєна більшовиками, а назва Єлисаветград несе на собі печатку імперської доби і не може бути реставрована в умовах України, особливо після того, як проти її незалежності колишня метрополія розв’язала війну.

 

Але слід враховувати, що між перейменуванням звичайного міста та міста-обласного центру є велика різниця. Запропоновані варіанти назв орієнтовані в більшості на минуле міста. Вони з кінця ХІХ ст. (від театральних діячів) ледь опускаються на одне-два століття, максимум до козацької доби XVI–XVIII ст. А що, раніше ця земля не мала історії?

Нашим степам
присвячена
окрема книга Геродота

Сьогодні в історіографії склалася така ситуація, що вся південна Україна опинилася за межею концепції історії України-Русі. Центральноукраїнська область і сусідні з нею області випадають з поля зору авторів сучасних підручників з історії України. Усі вони на 10-15 сторінках скоромовкою перебігають від кам’яного віку до «перших відомих народів» (кіммерійців, скіфів і сарматів). За ними побіжно згадують греків, готів та гунів. А далі йде окремий розділ про походження слов’ян і зразу ж із цих пелюшок починається історія Київської Русі. Оскільки ж межі Русі до Степу не опускалися, то під ногами у народу південних областей нібито немає власної історії. 

Актуалізація античної та ранньої середньовічної історії півдня України – з метою утвердження ідеї загальнодержавної Соборності – невідкладне завдання для науковців і краєзнавців. Найкраще це робити через топоніміку – голос землі. Ситуація з перейменуванням Кіровограда – вельми слушний для цього момент.

Український степ – це не порожній простір з історичним вакуумом. Навпаки – він завжди був ареною світової історії. Досить сказати, що саме звідси почалася доба «Великого переселення народів», яка закінчилася падінням Західної Римської імперії і майже заново перекроїла карту Центральної Європи та Балкан. Але і попереднє до того часу тисячоліття є частиною писаної античної історії України.

Батько європейської та української історії Геродот ще у V ст. до н.е., після відвідин Північного Причорномор’я, дав унікальний опис нашої країни, яка на той час мала назву Скіфія. Він їй присвятив четверту книгу своїх «Історій». Нічого подібного не має жодна з країн сучасної Європи. Скіфія, як непереможна країна, була добре відома в тогочасному розвиненому світі – у Єгипті, Палестині, Ассирії, Мідії, Персії, Урарту, Елладі, Фракії, Македонії. 

Сталий геополітичний образ Скіфії складався із зазначених географічних орієнтирів – від Істру (Дунаю) на заході до Танаїсу (Дону) на сході, де закінчувалася межа Європи. У напрямку з півночі до півдня в неї входило три зони: землеробська, тваринницька і торгово-ремісничі центри. І так тривало тисячоліттями незалежно від змін народів та історичних епох, бо такі «параметри» країни диктувалися географічними умовами.

Візантійська історіографія донесла геополітичне поняття «Скіфія», «скіфи» і «тавроскіфи» до падіння Константинополя у ХV ст. Не тільки печенігів і половців візантійці називали «скіфами», але й великих князів київських та галицьких титулували як «скіфських царів», а їхніх воїнів як «тавроскіфів». І так від Аскольда і Святослава протягом всієї історії України-Русі та навіть після монгольської навали!

Отже, вибираючи назву обласного центру, треба перш за все приглядатися до геополітичного значення нинішньої області для усієї України – як сучасної, так і стародавньої.

Однойменною річкою Екзампей є сучасна
ріка Мертвовод

Відомий письменник Сергій Плачинда, для якого ця земля була рідною, пропонував назвати обласний центр СКІФОПІЛЬ. Гарна була думка, але всерйоз не сприйнялася. Може тому, що на скіфську спадщину мають право практично усі південні області з Кримом разом. Відомо, що і в Херсоні є телеканал «Скіфія», і в нинішньому Кіровограді радіоканал «Скіф» – скіфське минуле актуалізується і в такий спосіб. Молодий народний рух Кіровограда, конкретизуючи ідею С. Плачинди, запропонував рідне місто назвати ЕКЗАМПЕЄМ. Нібито тут колись була столиця Скіфії. Це явна помилка. Екзампай був не «столицею», а сакральним центром, тобто головним святилищем Скіфії, до якого йшли Священні шляхи (ними користувалися й відомі чумаки, коли їздили по сіль).

Екзампай, сакральний центр Скіфії, має точну географічну прив’язку і заслуговує на статус природного та історичного заповідника. Дирекція Новоукраїнського районного краєзнавчого музею вже ставила це питання перед керівництвом області. Поки що прийнято рішення не порушувати господарською діяльністю місцевий ландшафт і краєвид південніше с. Вільні Луки. Однойменною річкою Екзампей, описаною Геродотом як надзвичайну, з дуже гіркою водою, є сучасна ріка Мертвовод, а на вершину того вододілу, з-під котрого вона витікає, переносилась її назва, яка звучала для скіфів вже як Мертвозем. Тому називати обласний центр Екзампаєм не можна.

Знаменитим Екзампай став в античному світі завдяки Геродоту ще й тому, що на честь перемоги над військом перського царя Дарія скіфський цар Аріант встановив там великий Священний казан, вилитий з наконечників стріл, зібраних по всій Скіфії – так був проведений перший «перепис», точніше, облік її населення. Казан символізував могутність скіфської країни, єдність її території та здатність відстояти незалежність навіть від чисельно переважаючого ворога. Мотиви близькі нам і сьогодні, коли Скіфія-Україна вкотре бореться за свою незалежність.

Ім’я мудрого скіфського царя Аріанта цілком придатне для патронату над містом – центром землі, де відбувалися вікопомні події, пам’ять про які пережила тисячоліття.

Наше коріння – в античному часі

Отож, підходимо до зміни назви Єлисавет-град на Аріант-град, або Аріантополь (як відомі українські міста Маріуполь, Мелітополь, Сімферополь, Севастополь). За приклад можуть бути і міста Бориспіль, Тернопіль, Овідіопіль, тоді назва міста звучатиме як Аріантопіль.

Нова назва міста має відкрити поле для сувенірної продукції та туристичного бізнесу. А він завжди спирається на унікальні природні явища чи історичні артефакти. Добре, коли вони неповторні та мають загальнодержавне значення. Степова область пишається тим, що має такі відомі кургани, як Литий (перша половина VI ст. до н.е.), що вразив скіфським золотом, зокрема, золотим окуттям меча, вкритого зображеннями урартського і ассирійського стилю. Українська радянська енциклопедія за редакцією М. Бажана зазначає, що цей раритет «свідчить про зв’язки тогочасного населення лісостепового Правобережжя Дніпра з країнами Передньої Азії». Це конкретний факт геополітичних зв’язків Античної України.

Якщо поєднати зусилля щодо впорядкування територій Литого кургану, Екзампаю, та ще й в обласній столиці Аріантограді (Аріантополі) встановити пам’ятник скіфському царю Аріанту в повному обладунку з позолотою панциру, гривні-пекторалі, зброї (руків’я акінака) і вмонтувати до його постаменту горельєф або встановити поруч з ним відтворений відомий бюст Геродота з написом-повідомленням про його відвідини цього краю у V ст. до н.е. – успіх туристичних агентств і широкий розголос в Україні та поза її межами був би забезпечений.

Рідко хто б відмовився і від сувеніру у вигляді скіфської стріли з наконечником (їх виробництво не важко організувати). Кожен українець вважав би за честь завдяки ній відчути себе громадянином країни, яка виникла і сформувалася в античний час, синхронно до греко-римської цивілізації, та має такий стародавній символ СОБОРНОСТІ, як Священний казан, вилитий з наконечників подібних до куплених стріл.

Володимир Петрук,

кандидат історичних наук,

науковий співробітник КНТУ
 ім. Т. Шевченка,
письменник, публіцист 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА