Єлисаветградська громадська бібліотека: від книгозбірні до осередку культури

Автор: Нова Газета

Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. Чижевського – одна з найстаріших в Україні та найбільша за обсягом фондів книгозбірня в області.

 

Ідея створення в нашому місті бібліотеки виникла ще в 1888 році на сторінках газети «Елисаветградский вестник». У колективному листі представників громади від 1 січня 1897 р. на ім’я тодішнього міського голови Єлисаветграда Олександра Пашутіна задум набув реальних рис. З ініціативи міського землеміра, просвітителя і культурного діяча Павла Рябкова у цьому листі, де стояв 141 підпис, було висловлене прохання скликати осіб, які бажають створити бібліотеку.

Перше приміщення бібліотеки було у будинку М. Бардаха на вул. Дворцовій. Відкриття бібліотеки відбулося 15 лютого 1899 року як першої Єлисаветградської громадської бібліотеки. Створена за ініціативою і на кошти місцевої громади, зокрема нотаріуса А. Якубовського, земського гласного, голови земської управи, літератора П. Зеленого, міського землеупорядника, історика, археолога, просвітянина, громадського діяча П. Рябкова.

Наступного року бібліотеку розмістили в більш зручному і просторому приміщенні – у будинку купця Остроухова на розі вулиць В. Перспективна та Петровського (нині – Шевченка), який купець заповів місту. Бібліотека працювала щоденно, крім свят, з 10.00 до 13.00 та з 17.00 до 20.00. Вечірня відвідуваність помітно переважала над ранковою. Користування бібліотекою було платним: на абонементі 20-30 коп. щомісяця. Проте час від часу книгозбірня зверталася по фінансову допомогу до міської влади. Книжковий фонд на початку діяльності бібліотеки становив 2,5 тис. одиниць, здебільшого з богослов’я, педагогіки, психології, сільського господарства, белетристики. Станом на 1909 р. він зріс до 40 тис. книг, тому гостро постало питання щодо необхідності будівництва для громадської бібліотеки окремого спеціального приміщення. Таке рішення було прийнято, однак із багатьох причин не реалізовано.

За розвідками відомого літературознавця Леоніда Куценка, у 1913 році Єлисаветградська громадська бібліотека мала 1256 читачів та досить пристойний, як для повітового містечка, фонд. Цікавим є статистичний звіт про розподіл абонентів бібліотеки за професіями: вільні професії – 54, учителі – 90, військові – 11, чиновники – 10, службовці – 123, працівники торгівлі – 28, учні – 697, ремісники – 20, без певних занять − 210, духовенство – 1, інші – 4.

Таким чином, 55% відвідувачів бібліотеки становила гімназійна молодь. У 1913 році в середньому за місяць платний абонемент бібліотеки відвідувало 2993 читачів, котрі виписали додому 3326 книг. Користувач, котрий виписував лише одну книгу, мав внести до каси громадської бібліотеки 2 крб. на рік; 2 книги – 3 крб., 3 книги – 5 крб., 4 книги – 8 крб. До всього цього, за кожну книгу читач мав залишити в заклад іще 1 крб. 50 коп.

Читальний зал бібліотеки в середньому на місяць відвідувало 832 читачі, увагою яких користувалися твори 344 авторів. Одночасно 55 авторів були особливо популярними у читачів – їх читали більше ніж 100 разів. Пальму першості мав О. Амфітеатров – прозаїк, драматург, публіцист, критик (1263 вимоги). Все ж основна увага читачів була віддана літературі, котра живе у великому часі: Л. Толстой – 1116, І. Тургенєв – 728, Ф. Достоєвський – 558, А. Чехов – 158 тощо.

У бібліотеці також була й українська література – два видання (1889 і 1894) «Кобзаря» Т. Шевченка, єдиний нарис І. Франка, етнографічна праця П.  Чубинського. Праці історичної тематики представлені М. Костомаровим, М. Грушевським. Книгозбірня мала життєписи Т. Шевченка та І. Котляревського, фольклорний збірник О. Маркевича «Українські при-слів’я, приказки».Частину творів українських авторів бібліотека придбала лише в 1913-1914 рр. У 1920 р. бібліотека, що стала центральною міською (її завідувачем було призначено Я. Любарського), переїхала в колишній приватний будинок І. Марущака (у минулому – земського гласного) на вул. Інгульській (нині – вул. Декабристів, 5), що зараз є пам’яткою архітектури місцевого значення.

У цій будівлі бібліотека діяла понад 50 років. 1923 р. після чергової адміністративно-територіальної реформи книгозбірня набула статусу Єлисаветградської (з липня 1924 р. – Зинов’євської) округової центральної бібліотеки Миколаївської губернії; згодом їй присвоїли ім’я Н. Крупської. З утворенням Кіровоградської області бібліотека стала обласною.

У роки Другої світової війни фонди бібліотеки постраждали, але вже 1 травня 1944 р. розпочалося обслуговування читачів. У 1950-х роках бібліотека виконувала функції культурно-ідеологічного закладу, отримувала всесоюзний обов’язковий примірник документів, завдяки чому обсяг її фондів невпинно зростав.

У 1992 р. обласну бібліотеку ім. Н. Крупської перейменували. За побажанням колективу, який підтримав пропозицію доктора філологічних наук, професора Леоніда Куценка, їй присвоєно ім’я славетного земляка Д.Чижевського. Присвоєння бібліотеці імені відомого вченого стало першим кроком до повернення його на батьківщину, хоч і посмертно. (Згодом його ім’я присвоїли й бібліотеці в Олександрії).

Історія Кіровоградської обласної універсальної бібліотеки насичена подіями, як і вся історія області та держави. За сторіччя своєї історії ця культурна установа з невеличкої громадської книгозбірні з обсягом фондів у 2,5 тис. книг і одним штатним бібліотекарем, подолавши великий шлях, стала провідною установою культури не лише в регіоні, а й в Україні.

Ольга Салоїд,
старший науковий співробітник Держархіву області   

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА