Маленька, але горда Грузія на кіровоградській сцені

Автор: Нова Газета

Для мене концерт грузинського ансамблю пісні і танцю «Кутаїсі» став справжнім сюрпризом. Передчуваю, хтось мугикне, мовляв, подумаєш, сюрприз. Та у нас в Україні грузинських сюрпризів на сьогодні аж забагато.

До того ж якщо концерт гастролерів з Грузії для когось став сюрпризом, то це в гаманці у них не пусто… Роздуми біля парадного під’їзду філармонії навели б вас на думку, що Кіровоград до сюрпризів готовий: крутих тачок і скромніших вітчизняних авто біля філармонії вистачало! Та при цьому зал був заповнений трохи більше ніж на половину. І як тільки ми з колегою сіли на вільні місця у першому ряду партера, відразу ж потрапили «з корабля на бал». Світло у залі погасло, залишилася освітленою лише сцена, а на сцені – джигіти! Ох! Давно вже я не бачила стільки  жагучих і бравих грузинських хлопців. А дівчата?! Виступають, мовби пави.  Один танець змінював інший, зрідка хореографія розбавлялася багатоголоссям традиційного чоловічого співу.  Спеціальних вокалістів не було. Співала частина інструментального ансамблю, що супроводжував виступ танцювального колективу. І це так по-грузинськи, бо в Грузії ж як? Більше двох мужчин зібралися – і вже хор – співають а капела, аж душу виймають! Прозвучало і кілька інструментальних мелодій. Показав себе ударник. В Грузії взагалі з барабанщиками порядок. До речі, навіть знаменитий Буба Кікабідзе починав з гупання по барабану в ансамблі «О, Реро».

Ансамбль пісні і танцю «Кутаїсі» формує свій репертуар на фольклорних засадах, пропагуючи мистецтво, насамперед танці, різних місцевостей Грузії, про що нагадували сценічні костюми (знову-таки в першу чергу чоловіків). Бо жіночі досить-таки елегантні костюми мало чим відрізнялися. А треба сказати, що маленька, але горда Грузія складається з безлічі народностей: карталінці, кахетинці, пшави, хевсури, месхі, джавахи… Ще в давнину рідко між цими племенами панувала божа благодать. Хочете, почитайте романи Григора Абашидзе, наприклад, чи хоч Отара Чиладзе. Не читали? Даремно. Та що там. Навіть героїчні танці з кинджальним бряцанням і тривожним супроводом у виконанні гарячих грузинських мужчин вам про це скажуть. На жаль, концерт проходив у «повній мовчанці», тобто публіці нічого не оголошували. А публіка не переставала «бісирувати».

Мимоволі виникало порівняння з іншим грузинським колективом – Національним балетом Грузії або, як ми його називаємо, ансамблем «Сухішвілі», що став постійним гостем Кіровограда. А коли кілька років тому директору філармонії запропонували гастролі мегапопулярного грузинського ансамблю, він дуже обережно погодився. Для більшої певності навіть власну  рекламу у засобах масової інформації організував. І не прогадав. Перший концерт пройшов на славу. Ну а потім грузини до нас зачастили.  Ансамбль «Кутаїсі» ніхто не рекламував. Та, переконана, цей приїзд не останній. А як на мене, то цей колектив представляє, даруйте за повтор, маленьку, але горду Грузію навіть цікавіше, оскільки він живіший і гарячіший, ніж  високопрофесійний, але надто академічний Національний балет Грузії. Утім, це моя особиста думка, хоча у мене є однодумці.

Загалом, публіці концерт сподобався. Гості, як і годиться, нагадали їй про патріотизм, виконавши разом із залом Гімн України і піднявши наш престиж гопаком. Правда, у місті, де є «Пролісок» і «Зоряни», гопак  від «Кутаїсі» видався дещо слабеньким.

Ну що ж, наше місто чекає нових мистецьких сюрпризів. Філармонія їх обіцяє.

Валентина Левочко

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА